Рішення № 80159393, 18.02.2019, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/2547/17

Пров.№2-а/409/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області,

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача. Відповідач з березня 2017 року припинив виплату позивачу пенсійних виплат. З посиланням на норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком незаконною та такою, що порушує його конституційні права. З урахуванням уточнених вимог просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком з березня 2017 року, стягнути з відповідача суму пенсії з урахуванням компенсації з березня 2017 року по день виконання рішення на користь позивача та зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с.64-67). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до розпорядження Білокуракинського ОУПФУ Луганської області від 22.04.2017 ОСОБА_2 було призупинено виплату пенсії з 01.04.2017 року до з'ясування на підставі списків Державної прикордонної служби. 03.08.2017 позивач звернувся до управління з оновленою довідкою ВПО №0000287983 від 03.08.2017р. з заявою про поновлення виплати пенсії. Пенсія ОСОБА_2 не поновлена та заборгованість по невиплаченій пенсії відсутня, оскільки протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білокуракинської РДА №47 від 29.08.2017 року, на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї щодо призначення (відновлення) або відмову в призначенні (відновленні) соціальних виплат, ОСОБА_2 були припинені соціальні виплати у відповідності до п.п.2 п.12 постанови КМУ від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб". За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не викликалися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії ЕМ № 106739, виданого Суходільським МВ УМВС України в Луганській області 13.03.1999р. (а.с. 43-44), ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 (а.с. 44).

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія його пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (а.с. 46).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.08.2017 року № НОМЕР_3 місцем проживанням позивача є: 92200, Луганська обл., Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Набережна, буд. 51 (а.с. 42).

Згідно інформації, зазначеної в листі Білокуракинського ОУПФУ від 14.02.2019 № 841/031-08, позивач перебуває на обліку у відповідача з 01.08.2014 (а.с.70).

Розпорядженням Білокуракинського ОУПФУ від 22.04.2017р., на підставі списків Державної прикордонної служби, призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2017 року (а.с.68).

03 серпня 2017 року позивач звернувся до Білокуракинського ОУПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с.87).

Згідно витягу з протоколу від 29.08.2017 № 47 засідання комісії з розгляду питань щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу ОСОБА_2 припинено соціальні виплати у відповідності до п.п.2 п.12 постанови КМУ від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб" (а. с.89).

Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно частини 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства (ст. 4 КАС України):

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Пунктом першим частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Право позивача на пенсію за оскаржувальний період не є спірним.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, відповідно до яких суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Враховуючи наведене, позивачу не сплачено заборгованості за минулий період. За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Суд вважає таку позицію неприйнятною, оскільки конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або інші права, як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України в Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. В зазначеному рішенні суд зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлення цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене, за висновком суду першої інстанції, припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом 1058-IV, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду та лише з підстав, визначених у цій статті, отже розпорядження Білокуракинського ОУПФУ від 22.04.2017 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2017 року є протиправним, оскільки прийняте не у спосіб, визначений законом.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа № 805/402/18).

Згідно ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд вирішив, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується припинення виплати пенсії позивачу. При цьому, судом встановлено, що виплату пенсії припинено саме з 01 квітня 2017 року, а не з березня 2017 року, як зазначає позивач, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під ефективним засобом (способом) захисту прав позивача необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач, заявивши вимогу про визнання бездіяльності відповідача щодо припинення йому виплати пенсії протиправною, не заявляє вимогу про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пенсії з урахуванням компенсації, ця вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення органом Пенсійного фонду встановлених строків виплати нарахованої пенсії. При цьому компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу з 1 квітня 2017 року не нараховувалася.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про передчасність вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки відповідно до ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а тому вирішення спору на майбутнє, суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити це рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 382 КАС України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв'язку з чим суд вважає необхідним зобов'язати відповідача надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 18.01.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 640 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню частково з коригуванням способу захисту, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 640 грн. стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 46, 47 Конституції України, ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст..ст. 8, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 4, 6, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій відповідача, зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2017 року та зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком з 1 квітня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92200, Луганська обл., Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, код ЄДРПОУ 41246789) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 640 грн..

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_2 пенсії за один місяць.

Зобов’язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ЕМ 106739, виданий Суходільським МВ УМВС України в Луганській області 13.03.1999 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та фактично проживаючого як внутрішньо переміщена особа за адресою: вул.Набережна б.51 смт.Білокуракине Луганська область.

Відповідач: Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, код ЄДРПОУ 41246789, місцезнаходження: вул.Історична б.81 смт.Білокуракине Луганська область,

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_4