Вирок № 80159182, 28.02.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2279/18

провадження №: 1-кп/398/205/19

ВИРОК

Іменем України

"28" лютого 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Михно О.Л., Замкової Ю.С., Величко Т.Г., прокурора Васильків І.М., захисника Тимченка Б.О., у присутності потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018120070001455 від 4 травня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кам'яна Криниця Ульянівського району Кіровоградської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

4 травня 2018 року, близько 09 год. 45 хв. в місті Олександрії Кировоградської області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_5, ігноруючи вимоги п.п.1.5, 2.3(б, д) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) (п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), рухаючись по по вул. Студентська в напрямку від пл. Покровської в бік вул. ОСОБА_6 на нерегульованому перехресті з вул. Осипенка, проявивши особисту безпечність до елементарних вимог безпеки дорожнього руху, при виконанні маневру повороту ліворуч на вул. Осипенка, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з мопедом Viper Active ZS50, р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 10.1 та 16.13 ПДР України (п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;п.16.13 Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч). Внаслідок дорожно-транспортної пригоди водій мопеда Viper Active ZS50, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 172 від 18.06.2018 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: садна обличчя, крововиливів у м'які тканини лоба, субдурального, субарахноїдального крововиливів, забою тканин мозку в сукупності з переломом основи черепу; крововиливів у корені легень; закритої тупої травми черевної порожнини; розривів тканини печінки; саден нижніх кінцівок, правого зап'ястку, правого плечового суглобу, які в сукупності із загальним струсом тіла, своїй сукупності та в комплексі з ознаками шоку відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та в даному випадку призвели до смерті останнього і знаходяться в прямому причинному зв'язку з її настанням.

Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінуємого злочину не визнав, але сам факт скоєння ДТП не заперечував, показав, що 04 травня 2018 року близько 10 години він рухався по вул. Студентській в бік вул. Осипенка, погода була сонячна, асфальт сухий, без вибоїн. Переїхавши річку Березівка він рухався ближче до правового краю дороги, включив лівий покажчик повороту перед поворотом ліворуч на вул. Осипенка, коли ззаду побачив легковий автомобіль, який сигналив та подавав світлові сигнали для здійснення обгону, цей автомобіль обігнав обвинуваченого майже на перехресті, тому він повністю зупинився за 5-6 метрів до перехрестя. Після того, як проїхав автомобіль, він з правового краю дороги почав здійснювати поворот ліворуч, на полосі зустрічної смуги жодних транспортних засобів не було, видимість зустрічної смуги була близько 100 метрів. За перехресят на відстані 25-30 метрів на смузі зустрічного руху біля краю дороги стояв автомобіль газової служби. Обвинувачений почав виконувати поворот та побачив, що праворуч на великій швидкості по зустрічній смузі наближається скутер, обвинувачений намагався уникнути зіткнення, але автомобіль пробуксував, та відбулося зіткнення , скутер вдарився в автомобіль в праву середню стойку, потім скутер розвернуло та він вдарився багажником в праві передні двері автомобіля. Обвинувачений з'їхав з перехреся, зупинився, вийшов з машини, потерпілий лежав на перехресті на смузі свого руху та був живий, зверху на ньому лежав скутер, він та прохожі зняли скутер, обвинувачений через диспетчера виликав швидку, після чого залишився на місці ДТП. В судовому засіданні вибачився перед потерпілою, жалкував з приволу загибелі ОСОБА_8, зазначив, що першим Правила дорожнього руху порушив потерпілий, оскільки їхав з перевищенням швидкості, тому обвинувачений не міг уникнути зіткнення та став заручником ситуації. Щодо цивільного позову зазначив, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення з нього та страхової компанії «Провідна» матеріальної та моральної шкоди не визнає, оскільки солідарне стягнення не передбачено діючим законодавством, однак зазначив, що визнає моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Поштовим переказом він перерахував потерпілій 5 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, однак поштовий переказа повернувся в зв'язку з відмовою в його отриманні потерпілою.

Потерпіла в судовому засідання надала показання, відповідно до яких вона є матір'ю померлого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 року вона вранці перебувала на подвір'ї свого будинку, син поїхав на мопеді на навчання до політехнічного коледжу на другу пару, приблизно о дванадцятій годині дня до будинку прийшов чоловік, яий запитав, чи є в них в родині мопед, потім запитав про те, хто був одягнутий в червоні кросівки. Після відповіді, що це був син, невідомий чоловік повідомив, що син перебуває в реанімаційному відділенні дитячої центральної лікарні, вони поїхали до лікарні, цей чоловік по дорозі представився знайомим обвинуваченого. В лікарні потерпіла дізналася про стан здоров'я сина, який був в важкому стані та перебував на апараті штучного дихання, без свідомості, близько 17.30 год. лікар повідомив, що син помер приблизно о 16.00 год. Весь цей час в лікарні перебував чоловік, який привіз потерпілу та ще чоловік, який також представився товарищем обвинуваченого, вони придбали якісь ліки, але потерпіла не пам'ятає назви та суми. В день події обвинувачений з потерпілою не спілкувався, не вибачався, матеріальної допомоги не надавав. Напередодні син не хворів, будь-яких лікі не приймав, травм не отримував, він майже завжди іздив на навчання на мопеді, мав водійське посвідчення, проходив відповідне навчання, фактично батько вчив сина іздити на мопеді з 14 років. Обвинувачений намагався вибачитися в телефонній розмові, особисто перед потерпілою не вибачався. Також обвинувачений через відділення Укрпошти перерахував потерпілій грошові кошти в розмірі 5 000 грн., але вона відмовилася їх отримувати. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, зазначила, що смерть старшого сина вплинула не тільки на її психічний та фізичний стан, а також на стан всієї родини, в тому числі на молодшого сина. Обвинувачений, на її думку, заслуговує на найсуворіше покарання у виді позбавлення волі з позбавленнм права керувати транспортними засобами.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими і перевіреними судом доказами.

Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:

- показаннях свідка ОСОБА_9, відповідно до яких він є сусідом обвинуваченого та був знайомим з померлим ОСОБА_7 04 травня приблизно о 10 одині ранку він йшов по вул. Студентськійв напрямку вулиці Осипенка, коли доходив до мосту, побачив як по дорозі його обігнав на автомобілі чорного кольору ВАЗ 2110 обвинувачений, було сонячно, асфальт сухий, обвинувачений іхав посередині дороги з невеликою швидкістю, почав зрізати вліво та повертати ліворуч, в зустрічному напрямку рухався мопед. Під час того, як ОСОБА_4 повертав ліворуч таі його автомобіль знаходився ближче до середини дороги, мопед врізався в правий передній бік автомобіля та водій мопеда перелетів через нього. Свідок бачив ДТП зі сторони автомобіля, яке сталось на полосі руху мопеда, від місця його знаходження до місця зіткнення було приблизно 50 метрів, на місці ДТП інших транспортних засобів на дорозі не було. Свідок не став підходити ближче до місця ДТП та пішов по своїх справах.

-протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.05.2018 року із схемою та фототаблицями, відповідно до якого огляд проводився від пл. Покровської до вул. Г.Сокальського в м. Олександрії, погодні умови: ясно, без опадів, вид події: зіткнення транспортних засобів, місцем ДТП є перехрестя вул.Осипенка та вул..Студентської, покриття: асфальтобетон, сухе, чисте, без суттєвих пошкоджень, дорожнє покриття шириною 7,1 м, призначене для руху в двох напрямках, рух на ділянці не регулюється, дорожні знаки відсутні, умови освітлення: світла пора доби, природне освітлення, об'єкти, які обмежують оглядовість відсутні, сліди, що свідчать про переміщення об'єктів відсутні, локалізація пошкоджень на транспортному засобі автомобілі ВАЗ 2110, номерний знак НОМЕР_1 - праве дзеркало заднього виду зірване з місця кріплення, деформовані передні праві дверцята, на мопеді Viper Active ZS50, р.н. НОМЕР_2 - зігнуто та деформовано вилку, розбито переднє крило, розбито фару, деформовані праві підніжки, пляма крові на проїздній частині дороги згідно схеми ДТП №3, осип пластмаси від мопеда згідно схемі ДТП №4;

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 від 07.05.2018 року;

- висновку експерта № 115 від 08.05.2018 року з фототаблицями, відповідно до якого на момент експертного огляду та на момент ДТП з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані.

- висновку експерта № 116 від 11.05.2018 року з фототаблицями, відповідно до якого на момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування та допоміжна гальмова система (з приводом на переднє колесо) мопеда Viper Active ZS50 реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилися в працездатному стані, робоча гальмова система (з приводом на заднє колесо) знаходилися в технічно несправному, але працездатному стані, ходова частина знаходилася в технічно несправному стані. На момент експертного огляду, з технічної точки зору ходова частина та гальмова система ножного гальма (з приводом на заднє колесо) мопед Viper Active ZS50, реєстраційний номер НОМЕР_1, має технічну несправність у вигляді: розгерметизації шини (втрата тиску) переднього колеса, деформації ножного гальмового важеля. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. Давати відповідь на питання «Якщо несправності виникли до ДТП, то як це могло вплинути на керованість транспортним засобом?» немає технічного змісту, оскільки дослідженням було встановлено, що до моменту ДТП рульове керування, гальмова система та ходова частина мопеду Viper Active ZS50, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилися в працездатному стані;

- висновку експерта № 117 від 15.05.2018 року з ілюстративними таблицями, відповідно до якого в первинний контакт вступали передня права частина мопеда Viper Active ZS50 реєстраційний номер НОМЕР_1 та права бокова частина автомобіля ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_4. Приблизне взаємне розташування транспортних засобів (учасників ДТП) в момент їх первинного контакту без визначення кута зіткнення наведено на зображення 3.4-3.6 у додатку з ілюстративної таблиці, що додається до висновку експерта.

- протоколі проведення слідчого експерименту від 09.06.2018 року зі схемами та фототаблицями, проведеного за участю свідка ОСОБА_4, адвоката Тимченка Б.О., у присутності понятих ОСОБА_10, ОСОБА_11, відповідно до якого ОСОБА_4 розповів, що 04.05.2018 року приблизно о 10 год. він, керуючи автомобілем ВАЗ 2110, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5, рухався в м. Олександрія від пл.Покровської в бік вулиці ОСОБА_6, наближаючись до перехрестя вул. Студентська з вул. Осипенка. У зустрічному та попутному напрямку ніякі транспортні засоби не рухались, після чого зупинився на відстані близько 2-3 метрів від перехрестя, впевнившись що жоден транспортний засіб не заважає виконати поворот наліво, після чого вже з увімкненим завчасно лівим покажчиком повороту почав виконувати поворот наліво. Під час виконання повороту наліво на відстані близько 10 метрів від свого автомобіля виявив мопедиста, який рухався у зустрічному напрямку, з яким за мить сталось зіткнення. Мопедист на думку ОСОБА_4 рухався зі швидкістю приблизно 70-75 км/год. Було встановлено, що зіткнення сталось на відстані 4,1 м від правого по ходу руху автомобіля ВАЗ 2110 краю проїзної частини дороги по вул. Студентська та на відстані 0,25 м від краю проїзної частини дороги по вул. Осипенка проти руху автомобіля. Автомобіль ОСОБА_4 розташовувався на відстані 5,2 м від місця зіткнення в подовшній проекції дороги та на відстані 0,7 м передніми і 0,55м задніми колесами від правого краю проїзної частини дороги. Встановлено, що по ходу руху мопеда біля правого краю проїзної частини догори по вул. Студентська стояв автомобіль УАЗ, який знаходився від місця зіткнення на відстані 39,3м у нерухомому стані, справа по ходу руху мопеда. Встановлено, що мопед можливо було виявити з відстані 109м і його було чітко видно по всій траєкторії руху до місця зіткнення;

- висновку експерта №172 від 18.06.2018 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупу тілесні ушкодження виявлені у вигляді: а) черепно-мозкової травми, садно обличчя, крововилив у м'які тканини лоба, субдуральний, субарахноїдальний крововиливи, забій тканини мозку в сукупності з переломом основи черепу; б) крововиливи у корені легені;в) закритої тупої травми черевної порожнини, розриви тканини печінки;г) саден нижніх кінцівок, правого зап'ястку, правого плечового суглобу. Вказаний комплекс ушкоджень міг утворитися від дії тупих твердих предметів в тому числі і як у водія мотоциклу травмованого при ДТП, в сукупності із загальним струсом тіла, в своїй сукупності та в комплексі з ознаками шоку несе ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечний для життя в момент заподіяння та знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 настала внаслідок шоку, який розвинувся як результат комплексу виявлених ушкоджень, на що вказують дані судово-медичної експертизи викладені вище. При судово-медичній токсикологічній експертизі крові етиловий спирт не виявлений;

- висновку експерта № 2327/2328/18-27 від 22.06.2018 року, відповідно до якого в описаній вище дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21101 ОСОБА_4 спрямовані на забезпечення безпеки і можливість запобігання ДТП регламентувалися вимогами пп. 2.3 (б) і (д), 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху (текст надано в дослідницькій частині висновку). В розглянутій дорожній обстановці, за умови виконання водієм ОСОБА_4 вимог п.10.1 та п.16.13 ПДР, тобто при відмові від здійснення маневру вліво перед зустрічним мопедом Viper Active ZS50 реєстраційний номер НОМЕР_1, він (водій ОСОБА_4.) мав технічну можливість не створювати небезпеку для руху водію мопеда Viper Active ZS50 і тим самим, мав технічну можливість уникнути ДТП. В розглянутій дорожно-транспортній ситуації дії водія Viper Active ZS50 ОСОБА_7 регламентувались вимогами п.12.3 та 12.4 ПДР (текст надано в дослідницькій частині висновку). По запропонованому для дослідження варіанті обставин ДТП, при русі з припустимою швидкістю (при виконанні вимог п 12.4 ПДР та при своєчасному застосуванні екстреного гальмування (виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР), водій мопеда Viper Active ZS50 ОСОБА_7, не мав технічної можливості зупинити мопед до місця зіткнення і тим самим, не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 21101. В причинному зв'язку з фактом зіткнення мопеда Viper Active ZS50 з автомобілем ВАЗ 21101 знаходяться невідповідні вимогам п.10.1 та 16.13 ПДР дії водія автомобіля ВАЗ 21101 ОСОБА_4

За висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2018 року у ОСОБА_4 ознак сп'яніння станом на 12 год. 30 хв. 04.05.2018 року не виявлено.

За висновком №1624 від 11.05.2018 року в крові ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, метиловий, етиловий, пропілів, ізопропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аліловий спирти в крові не виявлено.

Також судом було досліджено: витяг з ЄРДР від 04.05.2018 року № 12018120070001455, постанова про призначення групи слідчих від 04.05.2018 року, постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 04.05.2018 року, клопотання про проведення судової інженерно-транспортної експертизи автомобіля ВАЗ 21101 (по дослідженню технічного стану транспортного засобу) від 04.05.2018 року, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2018 року про призначення судової інженерно-транспортної експертизи автомобіля ВАЗ 21101 (по дослідженню технічного стану транспортного засобу), клопотання про проведення судової інженерно-транспортної експертизи мопеду Viper Active ZS50 (по дослідженню технічного стану транспортного засобу) від 04.05.2018 року, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2018 року про призначення судової інженерно-транспортної експертизи (по дослідженню технічного стану транспортного засобу) мопеду Viper Active ZS50, клопотання про призначення судової інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи від 04.05.2018 року, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2018 року про призначення інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи, клопотання про арешт мопеду Viper Active ZS50 від 05.05.2018 року, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2018 року про арешт мопеду Viper Active ZS50, реєстраційний номер НОМЕР_1, клопотання про арешт автомобіля ВАЗ 21101 від 05.05.2018 року, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2018 року про арешт автомобіля ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_5, клопотання про призначення проведення судово-медичної експертизи від 05.05.2018 року, ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2018 року про призначення судово-медичної експертизи, постанова про передачу речових доказів на зберігання від 11.05.2018 року, постанова про призначення групи прокурорів від 11.05.2018 року, клопотання про призначення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди від 12.06.2018 року, ухвала Ленінського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2018 року про призначення інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи, ухвала Ленінського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2018 року про виправлення описки в ухвалі віж 15.06.2018 року, повідомлення про підозру від 22.06.2018 року, які підтверджують достовірність, можливість використання та допустимість інших досліджених судом доказів.

Також в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту після виконання вимог ст.290 КПК України був допитаний свідок ОСОБА_12, який показав, що в травні 2018 року, коли сталося ДТП, точної дати він не пам'ятає, до нього близько дев'ятої години ранку додому приходив ОСОБА_9, щоб наточити ножі, пробув близько 10-15 хвилин та пішов до батьків в протилежну від місця ДТП сторону. Через деякий час, точно свідок не пам'ятає, він сусідів дізнався про ДТП, до якого від його місця проживання приблизно 100 -150 метрів, пішов подивитися, там нікого вже не було, тільки автомобіль обвинуваченого та мопед. Через 10 хвилин, як прийшов свідок на місце ДТП прийшов ОСОБА_9, постояв кілька хвилин та пішов. В липні 2018 року свідку зателефонувала знайома на ім'я ОСОБА_15 та повідомив, що ОСОБА_9 є свідком у даному ДТП, приблизно через тиждень він зустрівся з ОСОБА_9, вони разом пішли до знайомого в гості, де ОСОБА_9 повідомив, що директор заправки, де він працює, погрожував звільненням, якщо він не надасть свідчень, що був очевидцем подій, вони поспілкувалися десять хвилин, після чого ОСОБА_9 пішов, а свідок залишився зі знайомим. Після запитань прокурора свідок пригадав, що після бесіди вони з ОСОБА_9 ходили на місце ДТП, де свідок впевнився, що ОСОБА_9 не був очевидцем подій, пояснив, що н даний час він погано пам'ятає події, що сталися в травні та влітку 2018 року. Пояснив, що восени 2018 року зустрів обвинуваченого та в розмові повідомив, що свідку відомо, що ОСОБА_9 не був очевидцем подій, після чого вони поїхали до захисника для дачі показань. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_12, оскільки вони мають істотні суперечності з тими показаннями, які надавалися стороні захисту щодо черговості подій, свідок при дачі показань в суді постійно змінює показання, події згадує тільки після питань прокурора та суду, тому не приймаються судом до уваги.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що потерпілий першим допустив порушення Правил дорожнього руху, а саме, перевищів швидкість, що також підтверджується незазначенням гальмівного шляху мопеду в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.05.2018 року та висновком експерта про те, що робоча гальмова система мопеда (з приводом на заднє колесо) знаходилися в технічно несправному , але працездатному стані, в зв'язку з чим, на думку сторони захисту, обвинуваченого не зміг уникнути зіткнення, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Як випливає із правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 5 листопада 2015 року по справі №5-218кс15, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв'язок між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали; дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв; хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію); тобто з'ясувати ступінь участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність водія, який порушив правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншим водієм.

Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинувачений не надав переваги в русі та допустив зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_7, , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 10.1 та 16.13 ПДР України. Зазначені дії обвинуваченого знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП. Вказані висновки суду підтверджуються висновком експерта № 2327/2328/18-27 від 22.06.2018 року. Аналіз сукупності доказів по кримінальному провадженню та обставин даної ДТП дозволяє зробити висновок про відсутність прямого причинного зв'язку між діями потерпілого та виникненням ДТП.

Щодо показань обвинуваченого про те, за перехрестям на полосі руху мопеда на відстані 25-30 метрів стояв автомобіль газової служби, який заважав йому побачити мопед, суд зазначає, що ці твердження спростовуються результатами експертизи № 2327/2328/18-27 від 22.06.2018 року щодо порушення Правил дорожнього руху обвинуваченим та причинно-наслідковим зв'язком між невідповідністю дій обвинуваченого та наслідками ДТП, вихідними даними для якої був, зокрема, протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4, в якому на схемі відображався автомобіль газової служби та місце його розташування.

Відповідно до пунктів 20,21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації і транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, данні про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим вчинений необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Обвинувачений не має судимості, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, за місцем проживання скарг від сусідів на обвинуваченого не надходило, з досудової доповіді вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький, а отже існує ймовірність виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Суд враховує, що висновки досудової доповіді базувався, в тому числі, на визнанні обвинуваченим своєї вини під час складання досудової доповіді.

Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, який вибачився перед потерпілою, даних про його особу, враховуючи його вік та стан здоров'я, враховуючи думку потерпілої щодо міри покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання пов'язане з позбавленням волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування судом положень ст.75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання суд не вбачає, враховуючи тяжкість злочину, наслідки злочину, а саме, загибель людини, невизнання обвинуваченим своєї вини та досліджені у сукупності обставини справи.

Приймаючи до уваги, що внаслідок ДТП загинула людина, обвинувачений фактично не визнав, що порушив Правила дорожнього руху, потерпіла наполягає на призначенні додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання в вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про солідарне стягнення з обвинуваченого та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» матеріальної шкоди на суму 77 939 грн. 42 коп. та вартості надгробного пам'ятника в сумі 31950,00 коп., солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн., солідарне стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, в сумі 7000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та її родина постійно перебуває в стані сильного душевного хвилювання, журбі за загиблим сином, обвинувачений не відшкодовує як матеріальну так і моральну шкоду в добровільному порядку, автомобіль був застрахований у страховій компанії «Провідна», яка також у добровільному порядку не відшкодовує витрати. Розмір матеріальної шкоди становить 77939 грн 42 коп. та 31950 грн. - витрати на придбання надгробного пам'ятника. Крім матеріальної шкоди неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого також завдано моральної шкоди, спричиненої моральними та фізичними стражданнями, яку потерпіла оцінює в 1 000 000 грн.

Цивільний відповідач - ПАТ «Страхова компанія «Провідна» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги до страховика не підлягають розгляду у кримінальному провадженні, потерпілий повинен був подати до цивільного відповідача заяву про страхове відшкодування встановлено змісту з додатками, визначеними п.35.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати на поминальний обід не є витратами на поховання в розумінні приписів Закону Украхни «Про поховання та похоронну справу», страхова компанія не причетна до події злочину, а тому цивільно-правовий спір зі страховою компанією не підлягає розгляду у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясувавши характер позовних вимог, суд приходить до такого висновку.

Під час судового розгляду суд неодноразово роз'яснював потерпілій та її представнику правові підстави стягнення коштів як із страховика, так і з винної особи, з'ясовував питання щодо розуміння сутності солідарного стягнення моральної та матеріальної шкоди, судом роз'яснювалося право на уточнення позовних вимог, однак потерпіла та представник потерпілої - адвокат наполягали саме на солідарному стягненні розміру шкоди, у зв'язку з чим згідно з вимогами ч. 2 ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, та керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає позовні вимоги саме про солідарне стягнення шкоди.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів матеріальної шкоди на суму 77 939 грн. 42 коп. та вартості надгробного пам'ятника в сумі 31950,00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст.ст. 4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних спавах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники провадження розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.

Згідно ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» . Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст.ст. 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0070625 від 21.05.2017 року, виданого ПАТ «Страхова компанія «Провідна», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 2110, номерний знак НОМЕР_4, власником якого зазначений ОСОБА_5, строк дії договору з 22.05.2017 року по 21.05.2018 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в 200000 гривень, п.5 - за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн., п.6 визначено розмір франшизи в розмірі п'ятсот гривень. Подія, яка відбулася 04.05.2018 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1. статті 38 зазначеного Закону).

Крім того, відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого. Такий висновок зроблений Великою палатою Верховного Суд 20.06.2018 року по справі № 308/3162/15-ц.

Отже, враховуючи той факт, що у відповідачів відсутній солідарний обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та той факт, що розмір відшкодування не перевищує встановлений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відшодування матеріальної шкоди, відсутність права суду вийти за межі позовних вимог в частині розмежування розміру відповідальності відповідачів, неодноразове зазначення потерпілою та представником потерпілої саме про солідарне стягнення шкоди, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо солідарного стягнення з обвинуваченого та страхової компанії суми компенсації моральної шкоди, завданої злочином, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи зі змісту ст. 541, 543, 1190 ЦК України солідарний обов'язок щодо відшкодування шкоди, в тому числі моральної, як виняток, виникає лише з договору або закону, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

В даному випадку між потерпілою та обвинуваченим склалися деліктні правовідносини щодо відшкодування суми завданої злочином моральної шкоди, а між обвинуваченим і Страховою компанією існують договірні правовідносини, в яких страховик є зобов'язаним щодо потерпілого у зв'язку з наявністю такого договору (а не у зв'язку із завданням шкоди), тому правова природа зазначених правовідносин є різною і не передбачає можливості солідарної відповідальності.

Крім того, відшкодування шкоди тільки особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

За таких обставин, у задоволенні вимог потерпілої до ОСОБА_4 та Страхової компанії «Провідна» про солідарне стягнення відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у солідарному стягненні не є перешкодою для потерпілої у подальшому звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із позовом про стягнення моральної шкоди у встановленому законодавством України порядку.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. суд зазначає, що заявлені потерпілим витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розумінні ст. 22, 1166 ЦК України не відносяться до збитків, завданих злочином, тому не підлягають задоволенню в рамках заявленого цивільного позову, а відповідно до ст. 118, 120 КПК відносяться до процесуальних витрат та підлягають стягненню з обвинуваченого як процесуальні витрати.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

З урахуванням належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження, особи обвинуваченого, відсутності обґрунтованого клопотання прокурора з зазначенням наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. Зазначення в промові прокурора про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час апеляційного оскарження з огляду на міру покарання не відповідає загальним вимогам КПК України щодо застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 370,371,373,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання в виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затриманняобвинуваченого ОСОБА_4 з метою направлення для відбування покарання.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про солідарне стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Страхової компанії «Провідна» про солідарне стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про солідарне стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №115 від 08.05.2018 року - в сумі 1001 гривень 00 коп., на проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №116 від 11.05.2018 року - в сумі 1001 гривень 00 коп., на проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №117 від 15.05.2018 року - в сумі 2145 гривень 00 коп., на проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №2327/2328/18-27 від 22.06.2018 року - в сумі 2288 гривень 00 коп., в загальній сумі - 6435 (шість тисяч чотириста тридцять пять) гривень 00 копійок.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_5, який переданий під розписку власнику ОСОБА_5 - передати власнику ОСОБА_5; мопед Viper Active ZS50, реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий під розписку ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_14.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коліуш Г.В.