Рішення № 80158761, 12.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4582/18

Номер провадження 2/404/2777/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

12 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, просив:

- визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01038 від 20 квітня 2018 року укладений між ним, ОСОБА_1 та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ»,

- стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 сплачений ним платіж в розмірі 29 000 грн. та сплачену ним комісію за банківське обслуговування в розмірі 290 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на початку квітня 2018 року з мережі Інтернет позивач дізнався про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» надає послуги з продажу автомобілів в лізинг на вигідних та привабливих умовах. Так, автомобіль GREAT WALL C 30, 2013 року випуску, який він хотів придбати відповідно до оголошення пропонувався за 119 000 грн.

Дізнавшись у консультантів за телефонними номерами вказаними в оголошенні, всі обставини придбання автомобіля, 20 квітня 2018 року він звернувся до представництва вказаного товариства в місті Кременчук, Полтавської області за адресою: вулиця 60 років Жовтня, буд. 61/17. Представником даного товариства було роз’яснено йому умови необхідні для придбання автомобіля, порядок та черговість сплати платежів за автомобіль, порядок та строки отримання автомобіля, а також було надано для ознайомлення зразок договору. Відповідно до таких роз’яснень та запевнень представника товариства, позивач зрозумів, що швидко сплативши авансовий платіж, вказаний представником, протягом 3-4 днів він отримує своє авто, після чого буде сплачувати його вартість періодичними платежами в гривні відповідно до умов договору. При цьому, обов’язковою умовою перед підписанням такого договору була вимога сплати авансового платежу в розмірі 29 000 грн. на реквізити надані товариством.

Вказано, що відповідно до квитанції № 15916916 від 20 квітня 2018 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено 29 000 грн. на реквізити товариства, після чого він підписав договір фінансового лізингу № 01038 із відповідачем. Разом з тим, за здійснення цієї сплати він сплатив ще й комісію за банківське обслуговування в розмірі 290 грн., що підтверджується квитанцією №15916917 від 20 квітня 2018 року. При цьому, після сплати платежу, договір, який пропонувався йому до підпису, він не перечитував, вважаючи, що його зміст аналогічний тому зразку з яким його знайомили перед сплатою. Всі фактичні умови договору йому були відомі виключно зі слів представника відповідача. Додатки до договору він не підписував та вони йому надані не були, так як з пояснень представника, їх повинні надавати при отриманні ним автомобіля.

Перечитавши ввечері того ж дня свій екземпляр договору, позивач виявив, що предметом договору було вказано автомобіль Ravon Gentra, замість GREAT WALL C 30, вартість якого була визначеною в розмірі 284 700 грн. замість 119 000 грн., про що він домовлявся спочатку та на що він погоджувався. Наступного дня, з приводу змінених умов договору позивач зателефонував відповідачу, який запевнив, що інший автомобіль та інша вартість зазначені в договорі через те, що автомобіль, який він хотів придбати відсутній в комп’ютерній програмі. При цьому, умови договору залишаються такими про які вони домовились та через декілька днів він отримає своє авто.

Вказано, що ані протягом трьох днів після сплати авансового платежу, ані пізніше, предмет лізингу – автомобіль йому наданий не був. На неодноразові звернення позивача з даного приводу представники відповідача нічого конкретного йому повідомити не могли, вказуючи на різні причини. В подальшому йому повідомили, що договір може бути розірваним та запропонували звернутись з листом до центрального офісу в м. Київ.

Вважає, що під час підписання договору його обманули, як споживача, тому вимушений звернутись до суду. Вказаний договір фінансового лізингу є незаконним, оскільки порушує його права та суперечить вимогам законодавства, а сплачені ним кошти підлягають поверненню.

Зазначено, що відповідно до п.1.1 Договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, а саме, автомобіль Ravon Gentra. Відповідно до п.8.2, вартість предмета лізингу становить 10825,10 доларів США, гривневий еквівалент на день укладення договору становить 284700 грн. Також вказаним договором фінансового лізингу передбачено комісію за організацію договору – першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов’язкових платежів, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію договору, для його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов’язані з укладенням договору, в тому числі витрати, що пов’язані з пошуком предмету лізингу лізингоодержувачу. Розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному договорі та у додатку №1 до договору та становить 10% від вартості предмета лізингу. Тобто, за складання стандартного тексту договору відповідач отримав 10% від зазначеної в договорі вартості.

Також, відповідно до п.8.5 оскаржуваного позивачем договору всі планові платежі, які визначаються у додатку №1 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця. Це фактично щомісячні платежі по курсу долара США, але в гривневому еквіваленті, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження /а.с.22-23/.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 28 листопада 2018 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні /а.с.31/.

В судове засідання від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, відповідно якої позовні вимоги він підтримав в повному обсязі і просив задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, судові повістки та повідомлення, що направлялись за наданою позивачем адресою місця перебування, повертались до суду не врученими по закінченню терміну зберігання. Тому суд ухвалив провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з ухваленням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 20 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» було укладено договір фінансового лізингу № 01038, згідно якого предметом лізингу є транспортний засіб Ravon Gentra, comfort. Вартість предмету лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному договорі та додатку № 1.

Відповідно до умов договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.4 договору незалежно від наявності у продавця предмета лізингу, вказаного лізингоодержувачем в даному договорі та лише за заявою лізингоодержувача, сам предмет лізингу може бути змінений на інший предмет лізингу до моменту купівлі предмета лізингу. Умови такої заміни, та проведення додаткових розрахунків, вказується у відповідній додатковій угоді до даного договору.

Відповідно до п. 1.5 договору лізингодавець разом із продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем включно за зобов’язанням щодо продажу якісного предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.6. договору предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача, згідно з умовами даного договору. Ризики пошкодження або виникнення несправностей предмета лізингу переходять від лізинодавця лізингоодержувачу в момент передачі предмета лізингу по акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.7. договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору, авансового платежу, у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансу платежу на умовах викладених у п.9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору.

Відповідно до п. 1.8. сторони погодили укласти даний договір у простій письмовій формі з дотримання всіх його істотних умов. Сторони підтверджують, що обраний предмет лізингу на момент укладення договору відсутній у лізингдавця, який буде набуто лізингодавцем після виконання лізингоодержувачем умов передбачених п. 1.7. та 4.1. даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання зобов’язань сторонами за даним договором (п.2.1. договору).

Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі Предмета Лізингу, та в останньому місяці сплати лізингового періодичного платежу за Додатком № 1 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами даного Договору (п 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3. договору строк лізингу може бути змінений тільки за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

Відповідно до п.2.4. договору дія договору фінансового лізингу припиняється або з моменту переходу права власності на предмет лізингу лізингоодержувачем, або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю, що підтверджується підписанням сторонами відповідного акту прийому –передачі (повернення предмету лізингу) або в інших випадках, передбачених даним договором та чинним законодавством України. При наявності між сторонами взаємних невиконаних зобов’язань (в т.ч. фінансових), договір у частині цих невиконаних зобов’язань діє до повного їхнього виконання.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають сплаті за цим Договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість предмета лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем суми, очікуваної станом на дату виконання Договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого комерційним банком АТ «ОСОБА_2 Аваль» при продажу долару, (надалі «обмінний курс долара до української гривні») станом на дату, коли кожен платіж має бути сплачений. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в доларах на змінній основі та мають сплачуватись в українських гривнях за обмінним курсом долара США до української гривні, чинним на дату оплати. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які сплачуються лізингоодержувачем за цим Договором на дату оплати даних платежів.

Згідно з п. 8.2 договору укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, за цим договором становить 9 825,10 доларів США з урахування ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долар США, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 284 700 гривень з ПДВ.

Відповідно до п.8.3. договору сторони погодились, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладання даного договору, може змінюватися у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Комісія за організацію Договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію договору зазначено у додатку №1 до даного договору. Комісія за організацію договору входить до складу обов’язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу (п. 9.1 договору).

Авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 25 відсотків від вартості предмета лізингу зазначеного у даному договорі та у додатку №1 до даного Договору (п. 9.2 договору).

Даним договором сторони визначили, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного Договору та з метою виплати лізингоодержувачем не менше 25 % від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмету лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов'язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та подальші лізингові та інші обов'язкові платежі будуть визначені у новому додатку №1 до даного договору, який сторони зобов'язані підписати на момент отримання предмету лізингу та який є його невід'ємною частиною (п. 9.4 договору).

Дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 місяців після підписання акту приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. При цьому сторони зобов’язані укласти відповідну додаткову угоду до договору, якою буде закріплено наступний порядок такого дострокового закриття (п. 10.11 договору).

Згідно з п. 12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7. та 4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

Відповідно до п. 12.2 договору лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з лізингоодержувачем, який не сплатив авансовий платіж в повному обсязі протягом строку, що встановлено п. 9.3 даного договору, про що повідомляє лізингоодержувача у письмовій формі. В такому випадку, лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 10% від суми сплаченого авансового платежу. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає. Повернення коштів буде здійснено протягом 30 банківський днів з моменту отримання від лізингоодержувача власних банківських реквізитів, згідно з якими повинні бути перераховані грошові кошти.

Окрім того, умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень (п. 12.8, однак таке право у лізингоодержувача умовами договору не передбачено (п. 3.4 договору).

Згідно квитанції № 15916916 від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» 29 000 грн. як авансовий платіж до договору фінансового лізингу № 01038 від 20 квітня 2018 р. (а.с.20).

Згідно квитанції № 15916917 від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 сплатив ПАТ ПУМБ» 290 грн. за обслуговування (а.с.19).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Докази оцінюються судом з точки зору їх належності - чи місять вони інформацію щодо предмета доказування; допустимості - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування; не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірності - на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатності - які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Також при ухваленні рішення судом застосовуються положення цивільного законодавства щодо підстав недійсності правочинів, зокрема, частин першої, другої статті 215 ЦК України, згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини 5 цієї статті у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині 2 статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13). Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним згідно ч.4 ст. 18 цього Закону.

У оспорюваному договорі вказано, що лізингоодержувач має право розірвати даний Договір за власним бажанням, однак в такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого Авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається. Лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з лізингоодержувачем, в такому випадку, лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 10% від суми сплаченого авансового платежу. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає (п. 12.1, п. 12.2 договору).

Окрім того, умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем його положень (п. 12.8, однак таке право у лізингоодержувача умовами договору не передбачено (п. 3.4 договору). При цьому, у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного договору та з метою виплати лізингоодержувачем не менше 25% від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмету лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов'язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та подальші лізингові та інші обов'язкові платежі будуть визначені у новому додатку №1 до даного договору, який сторони зобов'язані підписати на момент отримання предмету лізингу та який є його невід'ємною частиною (п. 9.4 договору).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що пункти п. 12.1, п. 12.2, п. 12.8, п. 9.4 договору фінансового лізингу підпадають під несправедливі умови, встановлені пунктом 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Вказаними нормами до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначені у вказаних пунктах умови договору є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також судом береться до уваги та обставина, що відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За правилами статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу не було посвідчено нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. Наведена стаття формує загальне правило, відповідно до якого недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків для сторін, чи то будь-яких інших осіб, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, застосування двосторонньої реституції. Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочин. Таким чином, наведена стаття встановлює, що основним наслідком недійсності правочину за ЦК України, є двостороння реституція.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що укладений оскаржуваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови та відсутнє нотаріальне посвідчення оскаржуваного договору, тому він підлягає визнанню недійсним з вказаних підстав та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 29 000 грн. авансового платежу, сплаченого позивачем за договором фінансового лізингу згідно квитанції, яка міститься в матеріалах справи.

Тобто застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1551цс16. Дані законодавчі приписи також відображені і у положенні Хартіїї захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 червня 1973 року № 543, зокрема передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Окрім того, згідно пункту 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою згідно п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Суд також бере до уваги той факт, що позивачем, не зважаючи на незгоду з предметом лізингу, договір був підписаний, але зазначає, що матеріальне право України забороняє укладання договорів, за якими одна із сторін знаходиться в суттєвій перевазі над іншою. Крім того, позивачем зазначено, що додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, між сторонами не укладався як було встановлено в ході судового розгляду.

Тому вимоги позивача про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 29 000 грн. та комісії за банківське обслуговування в розмірі 290 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, проаналізувавши чинне матеріальне право, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1536,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 220, 227, 628, 799,806 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01038 від 20 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 29 000 (двадцять дев’ять тисяч) грн. та комісію за банківське обслуговування в розмірі 290 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» в дохід держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 25000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» (місцезнаходження: 02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 11-а, офіс 404-3, код ЄДРПОУ 41597671).

Повний текст рішення суду складено 21.02.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда