Рішення № 80155645, 27.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/396/19

категорія 105000000

Житомирський кружний дміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України щодо винесення постанови від 16 січня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 48530681 по виконанню виконавчого листа №2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670;

- скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України від 16 січня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №48530681 по виконанню виконавчого листа №2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670 та зобов’язати відповідача вчинити всі передбачені законом дії по виконанню виконавчого провадження до його повного виконання;

- зобов’язати Департамент державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України при виконанні виконавчого провадження № 48530681 звернутися до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення у зв’язку з неможливістю його виконання.

Крім того, позивач просить суд під час прийняття рішення за результатами розгляду позовної заяви винести окрему ухвалу суду про зобов’язання притягнення до дисциплінарної відповідальності Департаментом державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 за неодноразове неналежне виконання виконавчого провадження № 48530681 по виконанню виконавчого листа №2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670 та незаконні неодноразові спроби закрити виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконанні в Департаменті державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України відкрито виконавче провадження № 48530681 з примусового виконання виконавчого листа № 2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670, яким ОСОБА_2 України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи зобов’язано перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання йому житла, відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вказує, що 16 січня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48530681 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" - у зв’язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки 28 грудня 2011 року ОСОБА_2 надзвичайних ситуацій України на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації були переведені кошти в сумі 370000,00 гривень для придбання йому житла. Разом з там, ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження №48530681 протиправними, а саму постанову від 16.01.2019 про закінчення виконавчого провадження незаконною, тому що головним державним виконавцем не було враховано, що зазначені кошти в сумі 370000,00 гривень 31 грудня 2011 року не були використані в зв’язку із закінченням бюджетного року та були повернуті до державного бюджету. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не були виконані усі дії, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та передують винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження. З огляду на зазначене позивач стверджує, що вищезазначені дії відповідача суперечать Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та порушують його права, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено відкрите судове засідання на 21 лютого 2019 року о 14:30. Крім того, зазначеною ухвалою було зобов’язано Департамент державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України надати до суду належним завірену копію матеріалів виконавчого провадження №48530681.

19 лютого 2019 року до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №48530681, а також відзив Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України на позовну заяву ОСОБА_1.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, заперечує проти заявлених позовних вимог. На підтвердження такої правової позиції вказано, що п. 1 ч. 2 ст. 18 Законом України "Про виконавче провадження" встановлено обов’язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Так, на думку відповідача, спосіб виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 у справі №2а-7873/10/0670 полягає в перерахуванні боржником цільовим призначенням коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не придбання ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи житла позивачу. Відповідач вказує, що вимогою від 22 листопада 2018 року державним виконавцем було зобов’язано Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області та Черкаську обласну державну адміністрацію протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги надати державному виконавцю інформацію стосовно надходження цільовим призначенням коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації в сумі 357000,00 гри для придбання житла ОСОБА_1 в 2011 році. В свою чергу, листом від 06.12.2018 № 01/01-46/2102/6/01/01-46 Черкаська обласна державна адміністрація повідомила державного виконавця, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 у справі №2а-7873/10/0670 щодо виділення коштів на придбання житла ліквідатору аварії на ЧАЕС І категорії, інваліду І групи ОСОБА_1, ОСОБА_2 надзвичайних ситуацій України було виділено 370000,00 грн., які надійшли до Черкаської обласної державної адміністрації 28 грудня 2011 року. Таким чином відповідач вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-7873/10/0670 щодо перерахування цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 виконана в повному обсязі ще у грудні 2011 року, а тому постановою від 16.01.2019 державним виконавцем закінчено виконавче провадження №48530681 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи викладене, Департамент державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України вважає, що державним виконавцем вчинено виконавчі дії відповідно до чинного законодавства, а тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 1 а.с.165-171).

В судове засідання, призначене на 21 лютого 2019 року відповідач, який був належним чином повідомленний про дату, час та місце судового розгляду справи, до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомляв. В свою чергу позивач подав до відділу документального забезпечення суду заяву, в якій просив розглядати адміністративну справу без його участі, в порядку письмового провадження.

На підставі зазначеного, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу у письмовому провадженні відповідно до п. 1 ч. 3 та ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами та доповненнями (далі – Закон України № 1404).

Статтею 1 Закону України № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру, передбачених вказаним Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року по справі № 2а-7873/10/0670 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо незабезпечення житлом ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

На виконання постанови суду по справі № 2а-7873/10/0670 ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 2357 2011р. (том 1 а.с.64-65)

17 серпня 2015 року позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України із заявою про прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого листа № 2357 2011р. від 22.06.2015 по справі №2а-7873/10/0670 (том 1 а.с.63)

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 21 серпня 2015 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48530681 з примусового виконання виконавчого листа №2357 2011р. від 22.06.2015 по справі №2а-7873/10/0670 щодо зобов`язання ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (том 1 а.с.71).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 від 21 серпня 2015 року виконавче провадження № 48530681 було закінчено на підставі п. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв’язку з тим, що боржник - ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи припинило юридичну особу без правонаступника (том 1 а.с. 186-187).

Однак, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 у справі № 806/4864/18 постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 від 21 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 48530681 було визнано протиправною та скасовано (том 1 а.с.189-192).

На підставі вищезазначеного судового рішення, 24 лютого 2016 року відповідачем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 48530681 з примусового виконання виконавчого листа №2357 2011р. від 22.06.2015 по справі №2а-7873/10/0670 (том 1 а.с.194-195).

В подальшому на підставі заяви ОСОБА_1, Житомирським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 21 березня 2016 року про заміну відповідача у справі №2а-7873/10/0670 з ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на правонаступника - ОСОБА_2 соціальної політики України (а.с.208-211).

На виконання зазначеної ухвали відповідачем 18 квітня 2016 року було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 48530681 з ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на правонаступника - ОСОБА_2 соціальної політики України (том1 а.с. 216-217).

Вимогою державного виконавця від 19.04.2016 у виконавчому провадженні №48530681 було зобов'язано боржника ОСОБА_2 соціальної політики України виконати виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 № 2а-7873/10/0670 в строк до 29.04.2016 та надати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби інформацію, яка б підтверджувала, що боржником вчиняються всі можливі дії, з метою виконання рішення суду своєчасно та в повному обсязі (том 1 а.с.218-220).

У відповідь на зазначену вимогу, ОСОБА_2 соціальної політики України був надісланий лист від 28.04.2016 №133/06/186-16, в якому боржник зазначив, що ним подано апеляційну скаргу на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 № 2а-7873/10/0670 у справі про заміну відповідача правонаступником, а тому боржник просив зупинити виконавче провадження до прийняття судом рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги (том 1, а.с. 222).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2016 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 соціальної політики України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 № 2а-7873/10/0670.

В подальшому постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3М від 14.07.2016 на ОСОБА_2 соціальної політики України за невиконання рішення суду було накладено штраф у розмірі 680 грн., відповідно до вимог статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV), яка діяла на момент винесення постанови (том 1а.с.226-228).

Крім того, 14 липня 2016 року державним виконавцем було повторно зобов’язано ОСОБА_2 соціальної політики України виконати виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 № 2а-7873/10/0670 в термін до 10 серпня 2016 року (том 1а.с.229-231).

У зв’язку з тим, що рішення суду боржником виконано не було, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України відповідно до вимог статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV) було винесено постанову від 10.08.2016 про накладення на ОСОБА_2 соціальної політики України штрафу у розмірі 1360 гривень (том 1а.с.233-235).

Також, 10 серпня 2016 року було прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_2 соціальної політики України відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV), яка діяла на момент винесення постанови, виконавчого збору в розмірі 2040,00 гривень (том 1 а.с. 237-238).

Того ж дня державним виконавцем було винесено постанову від 10 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 48530681 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (том 1 а.с. 240-143).

Крім того, відповідачем, на підставі статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV) було направлено до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника ОСОБА_2 соціальної політики України, а саме: умисне невиконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 № 2а-7873/10/0670 (том 1 а.с.244-247).

Не погоджуючись з постановою від 10 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 48530681 ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

За наслідками розгляду його позовної заяви, Житомирським окружним адміністративним судом було прийнято постанову від 27 липня 2017 року у справі №806/1918/17, якою позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України від 10 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 48530681 (том 2 а.с. 3-6).

На виконання зазначеного судового рішення, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_4 було винесено постанову від 29 листопада 2017 року про відновлення виконавчого провадження № 48530681 (том 2 а.с.12-13).

Того ж дня, державним виконавцем було винесено вимогу, якою зобов'язано боржника ОСОБА_2 соціальної політики України надати державному виконавцю документальне підтвердження відносно вчинення ним самостійних дій протягом 2016-2017 років щодо виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 № 2а-7873/10/0670 в строк до 13.12.2017 (том 2 а.с.14-16)

12 лютого 2018 року ОСОБА_2 соціальної політики України у відповідь на вимогу надіслало до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України лист від 27.12.2017 № 25718/0/2-17/40, в якому зазначило, що за інформацією Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області отримало реєстр відкритих асигнувань від 26.12.2011 №4573 на суму 357,00 тис. грн. для Черкаської обласної державної адміністрації на придбання жила для ОСОБА_1, однак зазначені кошти станом на 31.12.2011 року було перераховано до державного бюджету, як не використані на кінець бюджетного року (копія листа додається). Кредиторська заборгованість для придбання житла ОСОБА_1 в органах Державного казначейства не зареєстрована. Разом з тим, боржник вказав про відсутність в державному бюджеті України на 2014-2017 роки коштів для придбання житла громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Натомість, частиною другою статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що в разі якщо рішення суду, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. З огляду на вищенаведене та наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим ОСОБА_2 соціальної політики України, на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", просило змінити спосіб і порядок виконання судового рішення за виконавчим листом №2а-7873/10/0670 від 22.06.2015 виданого Житомирським окружним адміністративним судом за рахунок Державного бюджету України та направити документи виконавчого провадження (ВП № 48530681) до органів Казначейства у порядку, передбаченому чинним законодавством України (том 2 а.с.17-20).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою від 21.01.2018 про зміну способу виконання судового рішення по справі №2а-7873/10/0670, в якому просив визначити спосіб виконання судового рішення, шляхом примусового стягнення з відповідача - ОСОБА_2 соціальної політики України в сумі 357300,00 грн., які перерахувати за цільовим призначенням на рахунок Черкаської ОДА для придбання житла, відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (том 2 а.с.21-23).

За наслідками розгляду зазначеної заяви, Житомирським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 27.02.2018 у справі №2а-7873/10/0670, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволені заяви про зміну способу виконання судового рішення (том 2 а.с.24-26).

04 квітня 2018 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48530681, яка обґрунтована тим, що державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених як Законом України "Про виконавче провадження" так і іншими нормативно-правовими актами України, в тому числі, перевірено які заходи вживалися боржником щодо виконання рішення суду, а також стягувачем направлялась заява про зміну способу виконання рішення, однак судом відмовлено у задоволенні вказаної заяви, а тому керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" є підстави для закінчення виконавчого провадження №48530681 (том 2 а.с.28-32).

Зазначену постанову ОСОБА_1 оскаржив до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року по справі №806/1937/18 позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України було частково задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України від 04.04.2018 про закінчення виконавчого провадження №48530681 та зобов’язано відповідача вчити всі передбачені законом дії по виконанню виконавчого провадження до його повного виконання (том 2 а.с.37-42).

28 вересня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 48530681 (а.с.44-45).

В подальшому, 22 листопада 2018 року державним виконавцем було винесено вимогу, якою зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги надати державному виконавцю інформацію щодо надходження цільовим призначенням коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації в сумі 3570000,00 гривень для придбання житла ОСОБА_1 в 2011 році та інформацію, від кого ці кошти надійшли, а також надати копії платіжних документів про зарахування цих коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації (том 2 а.с.47-49).

На виконання зазначеної вимоги Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області надіслало до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України лист від 30.11.2018 №04-12/432-6412 (том 2 а.с. 50), в якому зазначило про відсутність можливості надати інформацію щодо надходження цільових коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації в сумі 3570000,00 гривень для придбання житла ОСОБА_1 в 2011 році.

Крім того, 11 грудня 2018 року до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України надійшов лист Черкаської обласної державної адміністрації від 06.12.2018 № 01/01-46/2102/6/01/01-46 від 06.12.2018, в якому Черкаська обласна державна адміністрація вказала, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 №2а-7873/10/0670, 28 грудня 2011 року до адміністрації від ОСОБА_2 надзвичайних ситуацій України надійшли кошти в розмірі 370000,00 гривень для придбання житла ліквідатору аварії на ЧАЕС І категорії - ОСОБА_1. Разом з тим, у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням коштів та завершенням 2011 бюджетного року в Черкаської обласної державної адміністрації не було можливості здійснити придбання житла ОСОБА_1, а тому відділом фінансового забезпечення управління фінансово-господарського забезпечення Черкаської обласної державної адміністрації кошти були повернуті до бюджету (том 2 а.с.51).

На підставі отриманої інформації, 16 січня 2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 48530681 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" - у зв’язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (том 2 а.с.53-55). Правомірність зазначеної постанови є предметом розгляду в даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII однією із засад виконавчого провадження є обов’язковості виконання рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Так, приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець обґрунтовуючи повне фактичне виконання рішення суду в повному обсязі зазначив, що спосіб виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 у справі №2а-7873/10/0670 полягає в перерахуванні боржником цільовим призначенням коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки, 28 грудня 2011 року ОСОБА_2 надзвичайних ситуацій України на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації були переведені кошти в сумі 370000,00 гривень для придбання йому житла ОСОБА_1, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду виконано в повному обсязі у спосіб, встановлений виконавчим документом.

Суд критично розцінює таку позицію державного виконавця з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Слід відмітити, що відповідно практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась в пілотному рішенні ЄСПЛ проти України по справі "ОСОБА_5 проти України" (рішення у справі "ОСОБА_5 проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України"(Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що фактичне виконання рішення в повному обсязі має місце у випадку, коли боржником вчинено всі зобов’язані його судом дії у спосіб, встановлений виконавчим документом, і внаслідок зазначених дій відбулося поновлення порушених прав позивача.

Так, державний виконавець дійшов висновку, про фактичне повне виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 у справі №2а-7873/10/0670 на підставі того, що 28 грудня 2011 року на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 надзвичайних ситуацій України були переведені кошти в сумі 370000,00 гривень для придбання йому житла ОСОБА_1.

Зі змісту постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 у справі №2а-7873/10/0670 вбачається, що спосіб захисту порушеного права позивача було визначено судом як зобов`язання ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Таким чином, кінцевою метою перерахування коштів боржником на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації, є подальша можливість використання їх для цілі придбання житла позивачу.

При цьому суд зазначає, що повне виконання зазначеного судового рішення могло б мати місце у випадку, коли кошти були б перераховані на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації, а Черкаська обласна державна адміністрація мала б реальну можливість використати ці кошти на придбання житла ОСОБА_1.

Натомість, відповідач приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження не врахував, що кошти в сумі 370000,00 гривень, які були 28.12.2019 перераховані на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації, станом на 31.12.2011 року було повернено до державного бюджету як не використані на кінець бюджетного року.

Тобто, фактично перераховані на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації кошти в сумі 370000,00 гривень не змогли бути використані на ту ціль, для якої вони виділялися, оскільки їх зарахування на рахунок державної адміністрації за декілька днів до кінця бюджетного року, унеможливило їх освоєння до його закінчення, у зв’язку з цим Черкаська обласна державна адміністрація була змушена повернути ці кошти до державного бюджету.

У контексті наведеного, суд приходить до висновку, що дії боржника щодо перерахування коштів на рахунок Черкаської обласної державної адміністрації та подальше їх повернення до державного бюджету не призвели до використання їх на ті цілі, для яких вони виділялись та відповідно й до поновлення порушених прав позивача, як наслідку виконання рішення в повному обсязі.

Вріховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №48530681 від 16.01.2019 фактично узаконює невиконання обов'язкового судового рішення.

Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа винесена відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі, а тому її слід скасувати та зобов’язати відповідача вчити всі передбачені законом дії по виконанню виконавчого провадження до його повного виконання.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання Департамент державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України при виконанні виконавчого провадження № 48530681 звернутися до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення, у зв’язку з неможливістю його виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 378 КАС України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що звернення до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення є не обов’язком, а правом державного виконавця.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Повноваження щодо звернення до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення в даному випадку належать до дискреційних повноважень державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України, який здійснює примусове виконання рішення у виконавчому провадженні № 48530681.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

А тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача під час прийняття рішення за результами розгляду позовної заяви винести окрему ухвалу суду про зобов’язання притягнення до дисциплінарної відповідальності Департаментом державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 за неодноразове неналежне виконання виконавчого провадження № 48530681 по виконанню виконавчого листа №2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670 та незаконні неодноразові спроби закрити виконавче провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов"язком суду, а тому відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Гастелло, 22-Б, м.Коростень, Житомирська обл., 11500; РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України (вул. Городецького, 13, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України щодо винесення постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України від 16.01.2019 про закінчення виконавчого провадження №48530681 по виконанню виконавчого листа №2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України від 16.01.2019 про закінчення виконавчого провадження №48530681 по виконанню виконавчого листа №2357, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28 січня 2011 року по справі №2а-7873/10/0670 та зобов’язати відповідача вчинити всі передбачені законом дії по виконанню виконавчого провадження до його повного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович