Рішення № 80155303, 27.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р. Справа№185/8985/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, третя особа приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Брокбізнес”, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2007 року ОСОБА_2, звернувся до Київського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, третя особа: Державна податкова адміністрація у Донецькій області, про визнання протиправними дій відповідача та відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я та просив:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із заподіянням ушкодження здоров’я і встановленням третьої групи інвалідності під час виконання службових обов’язків;

- відшкодувати за рахунок Державної податкової адміністрації України шкоду заподіяну каліцтвом і встановленням третьої групи інвалідності при виконанні службових обов’язків в розмірі трирічного грошового утримання.

В подальшому, у заяві від 7 жовтня 2013 року про уточнення позову (том 2 а.с.100-102) позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із заподіянням ушкодження здоров’я і встановленням третьої групи інвалідності під час виконання службових обов’язків та стягнути з ГУ Міндоходів у Донецькій області одноразову грошову допомогу у зв’язку із заподіянням ушкодження здоров’я і встановленням третьої групи інвалідності під час виконання службових обов’язків у період проходження служби в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України в розмірі 245943,00 грн.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 18.07.2008 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 18.07.2008 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа: Державна податкова адміністрація у Донецькій області про визнання протиправними дій та відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.06.2013 року касаційні скарги Державної податкової адміністрації України і представника позивача задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 18.07.2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 26.02.2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Міністерства доходів і зборів України, третя особа Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Брокбізнес”, про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення одноразової грошової допомоги в зв’язку з встановлення інвалідності відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанова Київського районного суду м. Донецька від 26.02.2014 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.10.2017 року вирішено касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 26.02.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 року вирішено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, третя особа приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Брокбізнес”, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, передати на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, третя особа приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Брокбізнес”, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії закрито.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року апеляційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області задоволена частково, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року про закриття провадження у справі скасовано, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №185/8985/17 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням уточнення позовних вимог (том 4 а.с.52-54) позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо несвоєчасного подання пакету документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року;

- зобов’язати Головне Управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області подати до Державної фіскальної служби України пакет документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов’язаної з виконанням службових обов’язків;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням 3 групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов’язаної з виконанням службових обов’язків.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що з грудня 1996 по 31 жовтня 2005 проходив службу в органах податкової міліції на посаді начальника відділу оперативно-розшукової діяльності Державної податкової адміністрації у Донецькій області. У лютому 2003 одержав травму, внаслідок чого 12 грудня 2005 року йому була встановлена 3 група інвалідності і визначена ступень втрати працездатності 30%. 16 січня 2006 року позивач подав заяву про виплату страхової суми і документи, необхідні для здійснення виплати, але виплати в повному обсязі не здійснені. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належними чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 року позивачу була сплачена сума грошової допомоги в розмірі 73782 грн. 90 коп. Вказане судове рішення в подальшому було скасоване. Представник відповідачів вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на уточнений адміністративний позов (том 4 а.с.34-39), зазначила, що з боку відповідачів не було допущено порушення права позивача в частині оформлення пакету документів для призначення виплати грошової допомоги, яка повинна була виплачуватися страховиком відповідно до порядку та умов обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби. З наведених підстав просила у задоволенні позову відмовити.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до гл. 10 КАС України та згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України.

З’ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Позивач у період з 17 травня 1976 року по 30 грудня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 30 грудня 1996 року по 31 жовтня 2005 року - в органах податкової міліції на посаді начальника відділу оперативно-розшукової діяльності Державної податкової адміністрації у Донецькій області. Наказом Державної податкової адміністрації України від 31 жовтня 2005 року № 2033-о полковник податкової міліції ОСОБА_2 звільнений з органів податкової міліції на підставі п.п. «а» п. 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком) (том 1 а.с. 6).

У період проходження служби в органах податкової міліції у лютому 2003 року позивач одержав травму, внаслідок чого на підставі акту огляду МСЕК від 12 грудня 2005 року йому була встановлена ІІІ група інвалідності і визначено ступінь втрати працездатності 30% і постановою ВЛК УМВС України в Донецькій області № 129 від 30.10.2005 року травма визнана пов’язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ (том 1 а.с. 11, 69).

16.01.2006 року до Державної податкової адміністрації України позивач подав заяву про виплату страхової суми та надав відповідні документи, окрім довідки про місячне грошове утримання за останньою посадою (том 1 а.с. 10). При цьому вказана заява була адресована директору НАСК «Оранта».

Листом ДПА у Донецькій області від 09.11.2006 року було повідомлено позивача про те, що останній не надав повний пакет документів, а саме, довідку про місячне грошове утримання для визначення суми виплати. У цьому ж листі також вказано, що згідно листа ДПА України від 21.11.2005 року № 23263/7/05-0117 та № 8307701-0517 від 03.05.2006 року «Щодо припинення прийому документів на виплату страхових сум» з 6 квітня поточного року припинено прийом документів для виплати страхових сум та повідомлено, що необхідно звернутися до відповідної комісії та після отримання погодження ДПА про надання дозволу щодо прийому документів на виплату страхових сум, документи будуть направлені до страхової компанії (том 1 а.с. 8-9).

13.11.2006 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України із заявою про виплату страхової суми і документами, які необхідні для здійснення виплати (том 1 а.с.66).

Згідно з листом ДПА заява позивача була розглянута комісією з розгляду документів про виплату страхових сум після надання довідки про місячне грошове утримання за останньою посадою. 07 грудня 2006 року комісією ухвалено рішення про передачу матеріалів, після укладення відповідного договору, в страхову компанію для нарахування і виплати позивачеві страхових сум згідно діючого законодавства (том 1 а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, між НАСК «Оранта» та Державної податкової адміністрації України було укладено договір № 008-03-21/247-05 від 17.10.2005 року про проведення обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (який діяв з 1 січня по 31 грудня 2005 року), відповідно до умов якого НАСК «Оранта» (страховик) зобов’язаний виплачувати страхові суми застрахованим у семиденний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців за умови надходження на спеціальний рахунок страховика страхових платежів у розмірах, необхідних для проведення виплат страхових сум (том 3 а.с. 5-6).

Страхові платежі щодо обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби України, що передбачені вказаним договором, між ДПА України та НАСК «Оранта» на 2005 рік були перераховані страховику, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.10.2005 року, 08.11.2005 року, 05.12.2005 року (том 3 а.с. 5-6, 9-10).

На 2007 рік договір між ДПА України та страховими компаніями на страхування та виплату страхових сум працівникам податкової міліції не укладався у зв’язку з відсутністю відповідних ліцензій у останніх, тому зазначена виплата позивачу не виплачувалась.

20.06.2008 року ДПА України було укладено договір № 029-1 про закупівлю послуг з обов’язкового соціального страхування між ДПА України та ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», у відповідності до якого вказані кошти виплачувались зазначеною страховою компанією.

Згідно додаткової угоди № 1 про зміну Договору обов’язкового соціального страхування № 029-1 від 20.06.2008 року від 22.06.2008 року ЗАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» надалі - Страховик та Державна податкова адміністрація України (далі Страхувальник) змінили п. 7.1 Договору та виклали його у наступній редакції: «п. 7.1. Відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України, а саме «сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, зобов’язання Страховика по виплаті страхового відшкодування згідно Договору обов’язкового соціального страхування № 029-1 від 20.06.2008 р. розповсюджується на проміжок часу з 20.06.2005 р. та діє до 31 грудня 2008 р. або до повного виконання Страховиком вимог пункту 3.2.5 Договору. Договір набуває чинності з моменту надходження першої частини страхового платежу на рахунок Страховика» (том 3 а.с.18).

Відповідно до платіжних доручень до ЗАТ «Страхової компанії «Брокбізнес» у липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року були перераховані страхові суми за договором 029-1 від 20.06.2008 року (том 3 а.с.19-27) .

В матеріалах справи наявні докази того, що відповідачем було направлено до ЗАТ «Страхової компанії «Брокбізнес» пакети документів колишніх співробітників податкової міліції щодо виплати страхових сум на виконання договору № 029-1 від 20.06.2008 року, зокрема, матеріали відносно позивача (том 2 а.с. 136-140).

При цьому суд зауважує, що вказані документи були направлені супровідним листом від 16.07.2008 року.

З відповіді ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» від 16.12.2013 року вбачається, що позивач не отримував страхових сум по договору (том 3 а.с. 15).

Разом з цим, з матеріалів справи випливає, що платіжним дорученням № 2166 від 07 грудня 2009 року ДПА України було перераховано позивачу 73782,90 грн. з призначенням платежу на відшкодування шкоди заподіяної здоров’ю. Зазначена обставина визнається сторонами, тобто не є спірною.

Як встановлено з матеріалів справи Державна податкова адміністрація у Донецькій області у 2006 році документи ОСОБА_1 для виплати страхових сум у страхову компанію не направила, а у 2007 році договір на страхування працівників податкової міліції не укладався.

Позивач, не отримавши страхової виплати у зв’язку з одержанням ним травми у 2003 році та настання ІІІ групи інвалідності у період проходження служби в органах податкової міліції, звернувся до суду з даним позовом.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів про те, що податкові органи не можуть бути відповідачем у справі щодо невиплати чи стягнення страхової суми, оскільки, на думку відповідачів, обов’язок виплати належної позивачу суми покладається на страховика, у даному випадку на ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» відповідно до договору від 20 червня 2008 року № 029-1 про закупівлю послуг з обов’язкового соціального страхування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується законодавством, яке діяло на час їх виникнення, та зазначає про таке.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 № 509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону № 565-XII (у редакції, чинній на час настання страхового випадку і до 1 січня 2007 року) працівник міліції підлягає обов’язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 6 статті 23 Закону № 565-XII (у редакції Закону № 565-XII від 25 березня 2005 року, яка діє з 31 березня 2005 року) у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов’язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п’ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року № 59 затверджено Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, в яке в подальшому вносилися зміни і доповнення (далі - Положення № 59).

За змістом зазначеної постанови Кабінету Міністрів України та затвердженого ним Положення № 59, джерелом виплат страхових платежів є кошти державного бюджету, які вносяться МВС на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Відповідно до пункту 2 Положення № 59 страховик виплачує страхові суми:

а) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю: у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов’язків: інвалідові III групи - в розмірі трирічного грошового утримання; б) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби, - у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488.

Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, передбачено, що НАСК «ОРАНТА» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Така ж градація розміру страхових виплат залежно від обставин настання страхового випадку визначена постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 593, якою затверджено Порядок та умови завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 1 січня 2007 року (далі - Порядок № 593).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку № 593 виплата страхових сум за страховими випадками здійснюється в разі установлення групи інвалідності, що настала у період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення зазначеного строку внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце: - під час виконання службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, у розмірі трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; - у період проходження служби - у відсотках (згідно із ступенем втрати працездатності) стократного розміру показника рівня забезпечення прожиткового мінімуму, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік для нарахування страхової суми з державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день установлення втрати працездатності.

Пунктом 2 Порядку № 593 встановлено, що час виконання службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки та боротьбі із злочинністю, визначається Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707.

Розмір страхової виплати визначається виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років) на день загибелі (смерті), установлення втрати працездатності у зв’язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), захворюванням чи групи інвалідності, а для звільнених осіб - на день звільнення з органів внутрішніх справ (пункт 3 Порядку № 593).

Таким чином, розмір належної позивачеві страхової суми за страховим випадком залежить від того, за яких обставин отримана ним травма, що стала підставою для встановлення йому 3 групи інвалідності: під час виконання службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки та боротьбі із злочинністю, чи у період проходження служби.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V частину першу та другу Закону № 565-XII (у редакції чинній на час настання страхового випадку і до 1 січня 2007 року) виключено, а частину шосту викладено у наступній редакції: «У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства»

Юридична суть цих змін, внесених до вищевказаної статті, полягала в тому, що інститут страхування працівників міліції (виплата страхових сум) був ліквідований.

На заміну йому було запроваджено інститут компенсаційних виплат у вигляді грошової допомоги працівникам міліції у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного йому під час виконання ним службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року № 59 та затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Постанова № 707).

Пунктом 3 Постанови № 707 визначено, що Міністерству внутрішніх справ слід завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.

Виплати згідно з цією постановою здійснюються з 1 січня 2007 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункт 2 Постанови № 707).

Також Порядком № 593 передбачено, що джерелом виплат страхових сум за страховими випадками здійснюється працівникам міліції та їх спадкоємцям за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для утримання Міністерства внутрішніх справ.

Отже, внаслідок змін у законодавстві змінився порядок виплати грошової компенсації у разі інвалідності працівника міліції і такі виплати провадяться після 1 січня 2007 року вже не страховими компаніями, а органами внутрішніх справ.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.10.2017 року за наслідками розгляду цієї справи. Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на вищезазначене, суд не приймає доводи відповідачів про те, що сплачувати страхові виплати повинна страхова компанія ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», з якою 20 червня 2008 року Державна податкова адміністрацією України уклала договір № 029-1 про закупівлю послуг з обов’язкового соціального страхування працівників податкової служби.

Також суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у січні 2006 року, тоді як позов пред’явлений у березні 2007 року, а зазначений договір про страхування укладений лише у 2008 році.

Таким чином, враховуючи період звернення позивача та дію нормативних актів у часі, суд дійшов висновку, що грошову компенсацію позивачу повинен сплачувати податковий орган, а не страхова компанія.

Суд зазначає, що норми положень про порядок і умови державного обов’язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільно найомного складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 29 червня 1991 року та № 627 від 19 листопада 1992 року) втратили чинність, але кореспондуються с чинними Порядком № 593 та Порядком № 707 в частині розміру грошової компенсації, а саме, трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Згідно з довідкою № 05-013-395 від 11.04.2008 року грошове утримання за відповідною посадою позивача за останнім місцем роботи складало 6831,75 грн.

Таким чином, розмір грошової компенсації, яку повинен отримати позивач, складає 73782,90 грн. (6831,75*36*30%).

Разом з цим, при розгляді справи встановлено, що платіжним дорученням № 2166 від 07 грудня 2009 року ДПА України було перераховано позивачу 73782,90 грн. з призначенням платежу на відшкодування шкоди заподіяної здоров’ю.

Враховуючи досліджені правовідносини та їх правове регулювання у часі, суд дійшов висновку, що звернення позивача із заявою про виплату страхової суми у зв’язку з втратою працездатності від 16.01.2006 р. не розглянуто відповідачем належним чином з підстав, не передбачених діючим законодавством, що підтверджується змістом вищезазначеного листа Державної податкової адміністрації у Донецькій області (том 1 а.с. 8-9).

Крім того, підставами для відмови в розгляді та оформленні документів для виплати страхових сум за заявою позивача від 16.01.2006 р. відповідачем зазначена відсутність довідки про місячне грошове утримання, незважаючи на те, що вказану довідку складала саме Державна податкова адміністрація у Донецькій області (том 1 а.с. 71).

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо несвоєчасного подання пакету документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно решти позовних вимог суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд зауважує, що за змістом поданих позивачем заяв про уточнення позовних вимог, предметом позову на цей час не є стягнення відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю позивача при виконання ним службових обов’язків. Замість цього позивач просив зобов’язати Головне Управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області подати до Державної фіскальної служби України пакет документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги, а також зобов’язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням 3 групи інвалідності, пов’язаної з виконанням службових обов’язків.

Тобто, вказані вимоги спрямовані на забезпечення розгляду документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності. Проте, на час розгляду справи судом встановлено, що позивачем фактично отримані від відповідача 73782,90 грн. на відшкодування шкоди заподіяної здоров’ю, тобто, у сумі передбаченої законом для одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням 3 групи інвалідності з втратою 30 % працездатності.

Таким чином, на час розгляду судом справи встановлена відсутність порушеного права позивача в частині виплати одноразової грошової допомоги. Отже, решта заявлених позовних вимог на теперішній час не спрямована на реальний захист порушеного права чи інтересу позивача, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей про судові витрати, розподілу між сторонами вони не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 242, 243, 255, 257-262, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (83000, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114), Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська пл., 8), третя особа приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Брокбізнес” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а), про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо несвоєчасного подання пакету документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.