Постанова № 80155203, 18.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/17320/18

Провадження по справі 3/521/686/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Морозова І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Одеської митниці ДФС, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ПП «ДІОНІС» (ЄДРПОУ 30810494), місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії КМ № 015399 виданий 20.09.2002 Білгород-Дністровським МВ ГУМВС України в Одеській області, про порушення митних правил, передбаченого ст. 483 МК України, –

В С Т А Н О В И Л А:

13.11.2015 року до Одеської митниці ДФС була надана митні декларації № 500080005/2015/002327, № 500080005/2015/002330,№ 500080005/2015/002331,

№ 500080005/2015/002328, № 500080005/2015/002329 від 17.11.2015, № 500080005/2015/002348, від 10.02.2016, № 500080005/2016/000224, від 22.04.2016 № 500080005/2016/000789, від 05.02.2016 № 500080005/2016/000173, від 05.02.2016, № 500080005/2016/0000174, від 04.02.2016 № 500080005/2016/000169, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000259, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000258, від 10.02.2016 № 500080005/2016/000217, від 04.02.2016 № 500080005/2016/000170, від 04.02.2016, № 500080005/2016/000171, від 05.02.2016 № 500080005/2016/000172, від 26.02.2016 № 500080005/2016/000345, від 26.02.2016 № 500080005/2016/000343, від 12.02.2016 №

500080005/2016/000262, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000261, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000260, від 04.03.2016 № 500080005/2016/000394, від 04.03.2016 № 500080005/2016/000393, від 04.03.2016 № 500080005/2016/000392, від 02.03.2016 №

500080005/2016/000372, від 02.03.2016 № 500080005/2016/000371, від 01.03.2016 № 500080005/2016/000362 та від 06.02.2016 №500080005/2016/000347, відповідно до яких від ПП «ДІОНІС» до ТОВ «Вина и воды Абхазии» вивезено за межі митної території України товар «ігристе вино у скляних плвиноматеріал столовий червоний». Як підстави для переміщення товарів було надано договір поставки; рахунок фактуру; специфікації ліцензії на право здійснення експорту алкогольних напоїв; ліцензії на виробництво алкогольних напоїв .

За даним фактом співробітниками Одеської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протоколи №2158/50000/18 , № 2157/50000/18, № 2153/50000/18, № 2156/50000/18, № 2155/50000/18, № 2154/50000/18 , № 2166/50000/18, № 2168/50000/18, № 2160/50000/18 , № 2169/50000/18, № 2163/50000/18, № 2164/50000/18, № 2159/50000/18, № 2161/50000/18, № 2162/50000/18, № 2165/50000/18, № 2167/50000/18, № 2144/50000/18 , № 2145/50000/18, № 2146/50000/18, № 2147/50000/18, № 2148/50000/18, № 2149/50000/18, № 2150/50000/18, № 2151/50000/18, № 2152/50000/18, № 2140/50000/18, № 2141/50000/18, № 2142/50000/18, № 2143/50000/18 від 31.07.2018 року про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України.

Представник Одеської митниці ДФС у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним та притягнути його до відповідальності.

ОСОБА_1 у судове засідання, не з’явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, суддя вважає що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, за кваліфікуючою ознакою переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо одержувача з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 483 МК України вбачається, що суб’єктивна сторона правопорушення передбачає прямий умисел, тобто, винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з конкретною метою порушення встановленого порядку.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч.1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару – є підробкою, чи містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перевести товар.

У абзаці 6 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зазначено, що не можна розглядати як контрабанду дії особи, яка, здійснюючи перевезення товарів через територію України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст.ст. 6, 9 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» вбачається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України, одним з органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є органи доходів і зборів, які здійснюють митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що Одеською митницею ДФС було оформлено митні декларації в режимі «КЕ10АА» від 13.11.2015 року № 500080005/2015/002327, № 500080005/2015/002330,№ 500080005/2015/002331, № 500080005/2015/002328, № 500080005/2015/002329 від 17.11.2015, № 500080005/2015/002348, від 10.02.2016, № 500080005/2016/000224, від 22.04.2016 № 500080005/2016/000789, від 05.02.2016 № 500080005/2016/000173, від 05.02.2016, № 500080005/2016/0000174, від 04.02.2016 № 500080005/2016/000169, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000259, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000258, від 10.02.2016 № 500080005/2016/000217, від 04.02.2016 № 500080005/2016/000170, від 04.02.2016, № 500080005/2016/000171, від 05.02.2016 № 500080005/2016/000172, від 26.02.2016 № 500080005/2016/000345, від 26.02.2016 № 500080005/2016/000343, від 12.02.2016 №

500080005/2016/000262, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000261, від 12.02.2016 № 500080005/2016/000260, від 04.03.2016 № 500080005/2016/000394, від 04.03.2016 № 500080005/2016/000393, від 04.03.2016 № 500080005/2016/000392, від 02.03.2016 №

500080005/2016/000372, від 02.03.2016 № 500080005/2016/000371, від 01.03.2016 № 500080005/2016/000362 та від 06.02.2016 №500080005/2016/000347, в яких одержувачем було зазначено ТОВ «Вина и воды Абхазии».

Таким чином вбачається, що Одеська митниця ДФС, перевіривши документи, подані для митного оформлення декларантом, не виявила порушень митних правил та здійснила пропуск цих товарів для подальшого митного оформлення .

Відповідно до матеріалів справи, підставою для складення протоколів про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України став лист Департаменту міжнародних відносин Служби доходів Грузії №21-13/79026, отриманого 19.06.2018 року у якому зазначено, що відповідно до баз даних Служби доходів Грузії компанія ТОВ «Вина и воды Абхазии» в податкових органах Грузії на обліку не перебуває.

Так, господарські відносини між ПП «Діоніс» та ТОВ «Вина и воды Абхазии» тривають з 2008 року, тобто з моменту укладення контракту №35 від 24.04.2008 року.

На виконання контракту №35 було проведено митне оформлення товарів, які було поміщено у митний режим «експорт» та поставлено на юридичну адресу ТОВ «Вина и воды Абхазии».

З вищевикладеного вбачається, що митним органам України було відомо про облік ТОВ «Вина и воды Абхазии» на території Республіка Абхазія ще з 2008 року.

З листа Департаменту міжнародних відносин Служби доходів Грузії №21-13/79026, отриманого 19.06.2018 року вбачається, що ТОВ «Вина и воды Абхазии» на обліку в податкових органах Грузії відсутнє, проте не міститься відомостей які б суперечили відомостям про одержувача товару, поданих до митного оформлення.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вбачається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 ЗУ «Про міжнародні договори» вбачається, що міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Таким чином, в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід’ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов’язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачити повною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб’єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших умовах.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, так як його умисні дії не доведені матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 9-11, 221, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 464, 465, 483, 527, 528, 529 МК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1, за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 483 МК України, відповідно п.1 ст. 247 КпАП України, у зв’язку з відсутністю складу правопорушення - закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: І. В. Морозова