Рішення № 80154831, 26.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа№200/11420/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засідання Штошаліс О.О.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від першого відповідача – не з’явився

від другого відповідача – не з’явився

від третього відповідача – не з’явився

від четвертого відповідача – не з’явився

від п’ятого відповідача – ОСОБА_2 – за дов.

від шостого відповідача – не з’явився

від сьомого відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до першого відповідача: Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86)

до другого відповідача: Інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3 (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86)

до третього відповідача: Начальника Волноваського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_4 (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86)

до четвертого відповідача : Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5 (87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Московська, 7)

до п’ятого відповідача: юриста – представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86)

до шостого відповідача: Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

до сьомого відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру,68)

про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб, визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області, Інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3, Начальника Волноваського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_4, Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5, юриста – представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області у якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (арк. справи 145-148) просить:

- визнати протиправними дії начальника Волноваського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6, які полягають у протиправній бездіяльності при перевірці протиправних дій підлеглих, наданні відповіді не по суті звернення без фактичної перевірки вказаних у звернені фактів, і як наслідок порушенні вимог статей 18,19 Закону України «Про звернення громадян» а також у направленні на виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення, яка не набрала законної сили,чим грубо порушено права та завдано матеріальної та моральної шкоди;

- визнати дії інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3, що виразилися у складанні незаконної постанови про накладання адміністративного стягнення серія НК №929334 від 10 червня 2018 року, непредставленні відеозапису реєстратора автомобіля як доказу по справі до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, спотворенні дійсних обставин справи та у порушенні прав, передбачених статтею 268 КУпАП протиправними;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5, які полягають в порушенні прав та вимог статей 18,19,39 ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки маючи можливість повідомити про наявність виконавчого провадження в порушення прав як боржника, дублюючи водночас із стягненням із заробітної плати наклала арешт на автомобіль та оголосила його в розшук, а також у поверненні після примусового виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення як такої, що не набрала чинності, хоча було стягнуто подвійну суму штрафу у розмірі 510 грн.;

- визнати протиправними дії юриста – представника ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2, що виразилися у спотворенні фактичних обставин справи за фактом протиправного притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді надання доказів, що були в наявності під час складання інспектором поліції ОСОБА_3 та містили докази відсутності будь якого порушення в діях, а в супереч дійсним обставинам справи надаючи неналежні докази у вигляді фото дорожнього знаку, наявність якого і так була очевидною;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області матеріальну шкоду, завдану протиправними діями, на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., на витрати пов’язані з захистом прав у сумі 2000 грн. та незаконно стягнутий штраф у сумі 510 грн.;

- зобов’язати ОСОБА_7 казначейську службу України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку 148 510, 00 грн., з яких 144 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 4 510,00 грн. – на відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням конституційних прав, передбачених статтею 40 Конституції України, шляхом перерахування на картковий рахунок №5168 7427 1136 4137 в АТ КБ «Приват Банк» на ім’я ОСОБА_1.

31 жовтня 2018 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/11420/18-а, призначено підготовче засідання на 16 листопада 2018 року. За наслідками розгляду справи, підготовче провадження відкладено на 12 грудня 2018 року, 26 грудня 2018 року.

В судовому засіданні 26 грудня 2018 року позивач заявив клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів. Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року задоволено клопотання позивача, продовжений строк підготовчого провадження строком на 30 днів, відкладено підготовче провадження на 10 січня 2019 року.

10 січня 2019 року розгляд справи відкладений на 28 січня 2019 року.

28 січня 2019 року залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_7 казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25 лютого 2019 року. За наслідками судового засідання суд видалився до нарадчої кімнати та 26 лютого 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, по-перше: що на його звернення від 10 червня 2018 року ОСОБА_8 провів перевірку, щодо неправомірних дій ОСОБА_3, проте не надав розширену відповідь на це звернення.

По – друге: на звернення ОСОБА_1 від 11 червня 2018 року до начальника Волноваського ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, на підставі яких стосовно ОСОБА_1 безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності та вилучення зі смартфонів інспекторів відеозаписи події, для надання їх до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на ці два звернення позивач отримав відповідь від 23 червня 2018 року, що за фактом звернення проведено перевірку, за результатами якої провини старшого сержанта поліції ОСОБА_3 не встановлено. Проте самого рішення позивачу не було направлено, а щодо надання можливості ознайомитися з матеріалами справи і зробити копії, то відповіді на це прохання не отримано до теперішнього часу. Тому на підставі вищезазначеного, позивач просить визнати протиправними дії начальника Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , які полягають в протиправній бездіяльності при перевірці протиправних дій підлеглих, наданні відповіді не по суті звернення без фактичної перевірки вказаних у зверненні фактів, і як наслідок порушенні вимог статей 18,19 Закону України «Про звернення громадян», а також у направленні на виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, що не набрала законної сили, чим грубо порушені права та завдано матеріальної та моральної шкоди.

По – третє: просить визнати дії інспектора СРПП ОСОБА_3, що виразилися у складанні незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення серія НК № 929334 від 10 червня 2018 року, непредставленні відеозапису реєстратора автомобіля як доказу у справі про адміністративне правопорушення, спотворенні дійсних обставин справи та у порушенні прав, передбачених статтею 268 КУпАП протиправними.

По – четверте: позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 12 грудня 2018 року на електронну адресу позивача надіслано постанову головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5 від 10.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження, в якій державний виконавець встановив, що виконавчий документ, а саме постанову про накладення адміністративного стягнення серія НК№ 929334 від 10 червня 2018 року повернуто до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області без виконання, оскільки вказана постанова скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року. Проте, вказана постанова була виконана шляхом утримання із заробітної плати подвійної суми штрафу на виконання постанови від 06 серпня 2018 року у виконавчому провадженні ВП№56770594 від 30 серпня 2018 року з заробітної плати позивача було утримано 510 грн., виходячи з вищевикладеного, позивач просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5, які полягають в порушенні прав та вимог статей 18,19,39 ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки маючи можливість повідомити про наявність виконавчого провадження в порушення прав як боржника, дублюючи водночас із стягненням із заробітної плати наклала арешт на автомобіль та оголосила його в розшук, а також у поверненні після примусового виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення як такої, що не набрала чинності, хоча було стягнуто подвійну суму штрафу у розмірі 510 грн. Крім того, позивач зазначає, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Тобто, на думку позивача, арешт повинен накладатися соразмірно сумі штрафу, проте виконавчою службою арештований автомобіль вартість якого перевішує штраф у 510 грн.

По - п'яте: позивач просить визнати протиправними дії юриста – представника ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2, які полягають у спотворенні фактичних обставин справи за фактом протиправного притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді надання доказів, що були в наявності під час складання інспектором поліції ОСОБА_3 та містили докази відсутності будь якого порушення в його (позивача) діях, а в супереч дійсним обставинам справи надаючи неналежні докази у вигляді фото дорожнього знаку, наявність якого і так була очевидною.

На підставі вищевикладеного, в наслідок порушених своїх прав позивач просить суд стягнути моральну та матеріальну шкоду.

Перший відповідач по справі : Головне Управління Національної поліції в Донецькій області (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86) заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки взагалі не є зрозумілим які вимоги пред’являє позивач до органу.

Відповідач другий – Поліцейський Сектору реагування патрульної поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старший сержант поліції ОСОБА_3 надав відзив в якому позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: при складанні постанови про адміністративне правопорушення були дотримані норми Закону України «Про національну поліцію», Кодекс України про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада №1395 (зі змінами). Стосовно витребування у поліцейського відео, зробленого на смартфон, то вважає, що мав право не надавати при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки не є приватним засобом відео зйомки, як і смартфон позивача. Також при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення у службовому автомобілі був відсутній відео реєстратор, тому вимоги позивача про витребування відео є безпідставними.

Третій відповідач – ОСОБА_8 – начальник Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області при отриманні письмових заяв позивача від 10.06. 2018 року та 11.06 2018 року, то на ці заяви 23.06 2018 року листом №К-140о/р/501/01-2018 ОСОБА_1Г було повідомлено про відсутність провини в діях поліцейського ОСОБА_3, вважає, що відповідь надана своєчасно у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Четвертий відповідач – Головний державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5 надав відзив в якому позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: 13 липня 2018 року до виконавчої служби надійшла заява від Волноваського ВП ГУПН про примусове викання постанови серії НК №929334 від 10 червня 2018 року, зазначає, що 16 липня 2018 року у встановлені строки було відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь держави штраф у сумі 510 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення серії НК №929334 від 10 червня 2018 року відповідала вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Боржнику, позивачу по справі, постанова про відкриття виконавчого провадження не була надіслана рекомендованою поштою, оскільки відповідно до Указу президента України від 14 листопада 2014 року №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і борони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецької та Луганської областях», Розпорядження КМУ від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти у Донецькій області Старобешівського району. Разом з тим, вказує, що позивачем у постанові про накладання адміністративного стягнення були внесені зауваження, проте не вказав адресу фактичного місця проживання, завідомо знаючи, що Старобешівський район є зоною проведення АТО і що на вказану адресу поштова кореспонденція не надсилається. В подальшому всі заходи, які здійснювались виконавчої службою були в межах законодавства та направлені на виконання постанови про стягнення на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.

06 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС щодо ознайомлення з виконавчим провадженням та зняти фотокопії, про що є відмітка та особистий підпис ОСОБА_1 у виконавчому провадженні. Будь-яких письмових заяв чи клопотань від нього не надходило, в яких би він повідомив про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії НК №929334 від 10 червня 2018 року, вважає, що позивач повинен був повідомити про це, оскільки 01 серпня 2018 року Приморський районний суд міста Маріуполя скасував постанову серії НК №929334 від 10 червня 2018 року. На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

П’ятий відповідач – юрист – представник Головного управління національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2, позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: позивач в позові посилається на те, що ОСОБА_2В спотворював фактичні обставини справи за фактом протиправного притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді надання доказів, що були в наявності під час складання інспектором поліції ОСОБА_3 та містили докази відсутності будь якого порушення в його (позивача) діях, а в супереч дійсним обставинам справи надаючи неналежні докази у вигляді фото дорожнього знаку, наявність якого і так була очевидною. ОСОБА_2 в обгрунування своєї позиції щодо неправомірності дій як представника ГУНП в Донецькій області в судових та інших органах за довіреністю зазначив, що користувався усіма правами, які визначені ст. ст. 44,49,51 КАС України і те, що в судових процесах приймав участь як повноважний представник не порушує права та інтереси позивача – ОСОБА_1 Щодо спотворення фактичних обставин з його боку, які були направлені на не пред’явлення з боку ОСОБА_3 доказів, то судом не було це встановлено і докази, які були надані суду при розгляді постанови про адміністративне правопорушення їх було достатньо для прийняття Приморським районним судом м. Маріуполя рішення про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В судове засідання з’явився надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Шостий відповідач – ОСОБА_7 казначейська служба України до судового засідання не з’явився, відзив не надав.

Сьомий відповідач – Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області надав відзив, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову в частині зобов’язання Державної казначейської служби України у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 148 510,00 грн. на відшкодування завданої йому моральної та матеріальної шкоди, оскільки виконання судових рішень органами Державної казначейської служби України здійснюється у спосіб та порядок визначені чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (із змінами та доповненнями). Оскільки рішення про стягнення з державного бюджету не приймалось , тому відсутні правові підстави для такого списання. Просить відмовити в задоволенні позову, та як органи казначейства не порушували законні права та інтереси позивача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, додаткові пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою про адміністративне правопорушення НК№929334 від 10 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 10 червня 2018 року о 10 год 20 хв., по вул. Українській, 17 в м. Волноваха, керуючи транспортним засобом Ауді «А-6», д.р.н. НZC694, порушив вимоги знаку 3.34 ПДР (зупинка заборонена), чим порушено п. 8.4 «в» ПДР України та притягнуто до адмінстративної відповідальності за правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн (арк. справи 4-6). В подальшому, у зв’язку з тим, що позивач в 10-денний строк не сплачений штраф, то сума штрафу подвоїлась і склала 510 грн.

10 червня 2018 року на лінію 101 МНС надійшла скарга ОСОБА_1 на неправомірні дії співробітника СРПП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення.

11 червня 2018 року позивач звернувся до Начальника Волноваського ВП ГУНП України в Донецькій області ОСОБА_4 із заявою про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, на підставі яких було притягнуто до адміністративної відповідальності та зробити необхідні для складання позову фотокопії та вилучити зі смартфонів інспекторів відеозаписи події, які вони робили під час складання постанови про адміністративне правопорушення.

23 червня 2018 року ОСОБА_8 надав відповідь, що за фактом звернення було проведено перевірку, за результатами якої провини старшого сержанта поліції ОСОБА_3 не встановлено.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» права громадянина при розгляді заяви чи скарги громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

З аналізу зазначених норм вбачається, що позивач був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами перевірки та з матеріалами, які були складені під час складання протоколу та стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та зробити з них копії.

13 липня 2018 року на адресу відділу ДВС надійшла заява від Волноваського ПВ ГУНП в Донецькій області про примусове прийняття до виконання постанови серії НК №929334 від 10 червня 2018 року відносно боржника ОСОБА_1, про стягнення з нього штрафу на користь держави у розмірі 510 грн.

16 липня 2018 року державним виконавцем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова про накладання адміністративного стягнення серії НК №929334 від 10 червня 2018 року відповідала вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як зазначалося вище в постанові про адміністративне правопорушення адреса боржника була зазначена: Донецька область, Старобешевський район, смт. Новий Світ, вул. Радянська, буд 21а/7. В постанові про відкриття провадження також була зазначена саме ця адреса. За таких обставин відповідач зазначає, що боржнику, позивачу по справі, постанова про відкриття виконавчого провадження не була надіслана рекомендованою поштою, оскільки відповідно до Указу президента України від 14 листопада 2014 року №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і борони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецької та Луганської областях», Розпорядження КМУ від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти у Донецькій області Старобешівського району. Разом з тим, зазначає, що боржником не було вказано фактичне місце проживання.

Виходячи з вищевикладеного, суд не приймає до уваги ці доводи, оскільки як вбачається з матеріалів справи в подальшому відповідач 4 здійснював заходи щодо з’ясування отримання доходів боржником та відкритих р/рахунків у установах банків. Разом з тим, 23 липня 2018 року державним виконавцем було зроблено запит до пошукової системи «НАІС ДДАІ» МВС України, з метою з’ясування зареєстрованих транспортних засобів у боржника ОСОБА_1 по даним аналітичного пошуку, встановлено, що за боржником зареєстрований автомобіль НОМЕР_1 і 25 липня 2018 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт усього рухомого та нерухомого майна боржника (з метою забезпечення виконання постанови), відомості внесені до відповідних реєстрів.

Далі виконавцем було з’ясовано, що боржник отримує дохід у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України і 06 серпня 2018 року державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та направлена до центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України до виконання, згідно якої повинно утримуватись із заробітної плати штраф у розмірі 510 грн., виконавчий збір у розмірі 51 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 120,09 грн.

Таким чином, у відповідача були всі данні для повідомлення боржника щодо відкриття виконавчого провадження. Враховуючи те, що відповідач не повідомив позивача щодо відкриття виконавчого провадження, останній був позбавлений права на оскарження відповідної постанови. Щодо накладання арешту на автомобіль вартість якого перевішує штраф у розмірі 510 грн., то суд зазначає щодо судового засідання відповідачем не надано документальних доказів співмірності обсягу накладеного арешту на нерухоме майно та рухоме майно боржника із розміром суми стягнення та витрат за виконавчим провадженням.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги норми п.8.ч.1.статті.2 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5

Рішенням Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 01 серпня 2018 року у справі №221/3738/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії НК №929334 від 10 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року по справі №221/13738/18 апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Донецькій області на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 01 серпня 2018 року у справі №221/3738/18 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 01 серпня 2018 року залишено без змін.

Позивач посилається на те, що під час розгляду зазначеної справи, ним було заявлено клопотання про витребування у ОСОБА_3 відеозапису події, яка сталася 10 червня 2018 року, позивачем заявлялися клопотання про надання доказів його вини у скоєнному правопорушенні, надання пояснень, але ОСОБА_3 не біло надано відеозаписів, з причини відсутності відеорегістратора, а судом прийнято відеозапис наданий ОСОБА_1 та встановлено, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 було проігноровано та не розв’язано з жодного із зазначених клопотань. Поліцейським ОСОБА_3 було прийнято постанову, проте за її змістом (оригіналом) на вимогу позивача (заявлялось клопотання про необхідність сфотографувати постанову про накладання адміністративного стягнення) не було надано для ознайомлення. Також судом встановлено, що ОСОБА_3 не надано будь-яких доказів та фактичних даних на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суду не надано відомостей про залучення свідків при розгляді поліцейським адміністративного провадження в наслідок якого прийнято постанову, яка оскаржена, відсутні пояснення особи яка притягнута до адміністративної відповідальності (хоча ОСОБА_1 наполягав на їх відібранні), а з відеоматеріалів не вбачалось доведеністі вини особи яка притягується до адміністративної відповідальності, тому суд аналізуючи фактичні обставини по справі приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин законності ухвалення рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені обставини вже встановлені рішенням суду від 01 серпня 2018 року по справі №221/3738/18, яке набрало законної сили, та в силу вимог частини четвертої ст.78 Кодексу адміністративного судочинства не потребують доказування.

Позовні вимоги позивача щодо визнання дій інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3, що виразилися у складанні незаконної постанови про накладання адміністративного стягнення серія НК №929334 від 10 червня 2018 року, непредставленні відеозапису реєстратора автомобіля як доказу по справі до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, спотворенні дійсних обставин справи та у порушенні прав, передбачених статтею 268 КУпАП протиправними підлягають задоволенню, оскільки є похідними із прийнятого судового рішення по справі №221/3738/18.

Щодо вимог стосовно визнання протиправними дій юриста – представника ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2, що виразилися у спотворенні фактичних обставин справи за фактом протиправного притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді надання доказів, що були в наявності під час складання інспектором поліції ОСОБА_3 та містили докази відсутності будь якого порушення в діях, а в супереч дійсним обставинам справи надаючи неналежні докази у вигляді фото дорожнього знаку, наявність якого і так була очевидною, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 користувався усіма правами, які визначені ст. ст. 44,49,51 КАС України і те, що в судових процесах приймав участь як повноважний представник не порушує права та інтереси позивача – ОСОБА_1 Щодо спотворення фактичних обставин з його боку, які були направлені на не пред’явлення з боку ОСОБА_3 доказів, то судом не було це встановлено і докази, які були надані суду при розгляді постанови про адміністративне правопорушення, то їх було достатньо для прийняття Приморським районним судом м. Маріуполя рішення про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 144 000 грн., то відповідно до статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) Якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправними діями усіх відповідачів по справі заподіяно позивачу величезні моральні та фізичні страждання, в результаті чого він протягом довгого часу змушений витрачати час та кошти на відновлення своїх прав, душевні страждання, яких він зазнав внаслідок неможливості користуватися своїм майном, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, що виразилося у необхідності давати пояснення керівництву за місцем роботи, перед колегами, котрі вважали, що таке порушення прав громадянина неможливе, і він протягом більше двох місяців мав спаплюжену репутацію.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Щодо відшкодування майнової шкоди у сумі 4510, 00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Отже, для відшкодування майнової шкоди позивачу слід довести наступні факти: неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої завдано шкоду, наявність безпосередньо самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, наявність вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, однак позивачем вони не доведені, разом з тим не наданий розрахунок цієї шкоди, з якого б вбачалось, що позивач поніс фінансові витрати.

Відтак, суд не вбачає підстав для висновку про завдання відповідачем позивачу матеріальної шкоди та, як наслідок, для задоволення позову в цій частині.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Судом не встановлено та не підтверджено матеріалами справи, що позивач укладав з адвокатом договір про надання правничої допомоги предметом якого є надання правничої допомоги адвоката (складання процесуальних документів, заяв, листів, виготовлення та отримання необхідних довідок та інших документів), консультування, представництво та захист інтересів клієнта в судових, правоохоронних органах, поліції, прокуратури, СБУ, НАБУ та будь-яких інших органах для захисту інтересів в адміністративній справі, в тому числі під час розгляду спору про адміністративне правопорушення.

Згідно частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. до суду не надано. Адвокат до суду не з’являвся, в усіх судових засіданнях був сам позивач – ОСОБА_1, крім того як зазначалося вище позивачем не надані всі необхідні докази надання правничої допомоги, і посилання позивача на те, що він понад двох місяців не може зустрітися з адвокатом для отримання договору, у зв’язку із своєю зайнятістю, судом не приймаються, оскільки посилання необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, в порушення норми пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України, не надав суду належні докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності і докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86), Інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3 (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86), Начальника Волноваського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_4 (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86), Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5 (87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Московська, 7), юриста – представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 (87500, м. Маріуполь, Донецька область, проспект Нахімова, 86), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру,68) про:

- визнання протиправними дій начальника Волноваського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6, які полягають у протиправній бездіяльності при перевірці протиправних дій підлеглих, наданні відповіді не по суті звернення без фактичної перевірки вказаних у звернені фактів, і як наслідок порушенні вимог статей 18,19 Закону України «Про звернення громадян», а також у направленні на виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення, яка не набрала законної сили,чим грубо порушено права та завдано матеріальної та моральної шкоди;

- визнання дій інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3, що виразилися у складанні незаконної постанови про накладання адміністративного стягнення серія НК №929334 від 10 червня 2018 року, непредставленні відеозапису реєстратора автомобіля як доказу по справі до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, спотворенні дійсних обставин справи та у порушенні прав, передбачених статтею 268 КУпАП протиправними;

- визнання протиправними дій головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5, які полягають в порушенні прав та вимог статей 18,19,39 ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки маючи можливість повідомити про наявність виконавчого провадження в порушення прав як боржника, дублюючи водночас із стягненням із заробітної плати наклала арешт на автомобіль та оголосила його в розшук, а також у поверненні після примусового виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення як такої, що не набрала чинності, хоча було стягнуто подвійну суму штрафу у розмірі 510 грн.;

- визнання протиправними дій юриста – представника ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2, що виразилися у спотворенні фактичних обставин справи за фактом протиправного притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді надання доказів, що були в наявності під час складання інспектором поліції ОСОБА_3 та містили докази відсутності будь якого порушення в діях, а в супереч дійсним обставинам справи надаючи неналежні докази у вигляді фото дорожнього знаку, наявність якого і так була очевидною;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області матеріальну шкоду, завдану протиправними діями, на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., на витрати пов’язані з захистом прав у сумі 2000 грн. та незаконно стягнути штраф 510 грн.;

- зобов’язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку 148 510, 00 грн., з яких 144 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 4 510,00 грн. – на відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням конституційних прав, передбачених статтею 40 Конституції України, шляхом перерахування на картковий рахунок №5168 7427 1136 4137 в АТ КБ «Приват Банк» на ім’я ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника Волноваського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6, які полягають у протиправній бездіяльності при перевірці протиправних дій підлеглих, наданні відповіді не по суті звернення без фактичної перевірки вказаних у звернені фактів, і як наслідок порушенні вимог статей 18,19 Закону України «Про звернення громадян».

Визнати дії інспектора Сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_3, що виразилися у складанні незаконної постанови про накладання адміністративного стягнення серія НК №929334 від 10 червня 2018 року, непредставленні відеозапису реєстратора автомобіля як доказу по справі до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, спотворенні дійсних обставин справи та у порушенні прав, передбачених статтею 268 КУпАП протиправними.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5, які полягають в порушенні прав та вимог статей 18,19,39 ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки маючи можливість повідомити про наявність виконавчого провадження в порушення прав як боржника, дублюючи водночас із стягненням із заробітної плати наклала арешт на автомобіль та оголосила його в розшук, а також у поверненні після примусового виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення як такої, що не набрала чинності.

В решті позовних вимог – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 26 лютого 2019 року. Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.