Рішення № 80154668, 25.02.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5513/18

2/215/711/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі:

головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Зоріній А.В.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №1 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди,-

СУТЬ СПОРУ:

28.11.2018 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 «ПівнГЗК» /далі ОСОБА_4/ про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків в розмірі 134028 грн.

В обґрунтування вказує, що з 01.00.2006 по 30.10.2018 в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час на ОСОБА_4 ним отримано два хронічних професійних захворювання – 1) радикулопітія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5-С8, білатеральна, з вираженими статико-динамічними порушеннями на фоні протрузій між хребцевих дисків С3-С4, С4-С5, С6-С7, L3-L4, L4-L5, L5-S1, зі стійким больовим та мязово-тонічним синдромами, перефиричним нейросудинним синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС першого-другого ст.) та остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.); 2) хронічний (пиловий) бронхіт. ЛН першого ст.

Зазначені хронічні професійні захворювання, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.09.2018 виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 30.10.2018, позивачу первинно встановлена з 22.10.2018 до 01.11.2019 стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50% по двом профзахворюванням та інвалідність третьої групи.

Позивач вважає, що їй не було забезпечено безпечних умов праці, вона втратила працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходилась на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, вона відчуває постійний біль в грудній клітці, хребті, суглобах та задуху, обмежена в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує її нормальні життєві зв’язки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала, надала відзив на позовну заяву, який підтримала в судовому засіданні, в якому вказує, що позивач була попереджена про шкідливість умов праці, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримувала пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сама повинна дбати про свій стан здоров’я. Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.12.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 працювала 01.00.2006 по 30.10.2018 на ОСОБА_4 (а.с.29-33).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.09.2018, позивачу встановлено два хронічні професійні захворювання - 1) радикулопітія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5-С8, білатеральна, з вираженими статико-динамічними порушеннями на фоні протрузій між хребцевих дисків С3-С4, С4-С5, С6-С7, L3-L4, L4-L5, L5-S1, зі стійким больовим та мязово-тонічним синдромами, перефиричним нейросудинним синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС першого-другого ст.) та остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.); 2) хронічний (пиловий) бронхіт. ЛН першого ст. (а.с.20-23).

Згідно висновку МСЕК від 30.10.2018, позивачу з 22.10.2018 до 01.11.2019 первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50% по двом профзахворюванням та інвалідність третьої групи (а.с.24).

Спірні правовідносини регулюються наступним законодавством:

З 01.04.2001 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3 внаслідок отриманих нею професійних захворюваннях та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов’язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.09.2018, встановлено два хронічних професійних захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с.20-23).

Позивач працювала в умовах впливу шкідливих факторів при загальному стажі понад 12 років.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов’язаного з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, фізичних і моральних страждань позивача в зв’язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Враховуючи наслідки, що наступили, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 45000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43,49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_3 – 45000 /сорок п’ять тисяч/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» – 768 грн. 40 коп. судового збору на користь держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу в Дніпровський апеляційний суд через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу.

Повне рішення складено 28.02.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3, 50082, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», місце знаходження, 50079, м.Кривий Ріг, вул.Черкасова, Код ЄДРПОУ 00191023.

СУДДЯ: