Рішення № 80153657, 28.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2795/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ФОРС» про арешт коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ФОРС» (далі - ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРМ», відповідач) про арешт коштів на рахунках платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказів від 03 грудня 2018 року №4321 та №4322 про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» і направлень на перевірку від 04 грудня 2018 року №005639, №05640, №005626 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Волинській області 06 грудня 2018 року було здійснено виїзд за адресами: Ківерцівський район, село Вишнів, вулиця Київська, будинок 8 та місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124, де здійснює господарську діяльність відповідач.

При цьому, посадовими особами позивача була проведена контрольна розрахункова операція при купівлі дизельного пального на суму 200,00 грн. за ціною 27,90 грн. за 1 літр, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки.

Після пред'явлення працівниками Головного управління ДФС у Волинській області службових посвідчень особі, яка фактично проводила розрахункові операції було запропоновано ознайомитись з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в направленнях, проте згадана особа відмовилась ознайомлюватись з вказаними документами, про що складено акт відмови в допуску до проведення фактичної перевірки від 06 грудня 2018 року №676/14-05/41769467 та акт відмови від підписання акту про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 06 грудня 2018 року №678/14-05/41769467.

14 грудня 2018 року позивачем повторно було здійснено виїзд за адресою: місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124, де здійснює господарську діяльність відповідач, проте посадових осіб платника податків виявлено не було.

У зв'язку з відмовою ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки позивач згідно з вимогами підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) просить суд накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі, надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», тобто не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, а тому необхідно вважати, що така копія ухвали вручена належним чином.

Відповідач пред'явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 6-7).

Судом встановлено, що на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Головним управлінням ДФС у Волинській області 03 грудня 2018 року було видано накази №4321 «Про проведення фактичної перевірки» суб'єкта господарювання ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» код ЄДРПОУ: 41769467, назва господарської одиниці: пункт продажу пального, адреса господарської одиниці: місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124 та №4322 «Про проведення фактичної перевірки» суб'єкта господарювання ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» код ЄДРПОУ: 41769467, назва господарської одиниці: пункт продажу пального, адреса господарської одиниці: Ківерцівський район, село Вишнів, вулиця Київська, будинок 8, з питань дотримання вимог ПК України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів протягом 10 діб, починаючи з 05 грудня 2018 року, а також видано направлення на перевірку від 04 грудня 2018 року №005639, №05640, №005626 та від 04 грудня 2018 року №005627, №05630, №005629.

Так, 06 грудня 2018 року головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за місцем проведення господарської діяльності ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» у місті Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124 та Ківерцівський район, село Вишнів, вулиця Київська, будинок 8.

До початку перевірки позивачем була проведена контрольна розрахункова операція, а саме купівля дизельного пального на суму 200 грн. за ціною 27.90 грн. за 1 літр. Згадана операція, особою, яка фактично проводила розрахункові операції не була проведена через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки.

Після пред'явлення службовими особами контролюючого органу службових посвідчень особі, яка проводила розрахункові операції, їй було запропоновано ознайомитись з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в них, проте остання відмовилась ознайомлюватися з документами та вийшовши з території на якій розташований пристрій для відпуску пального, пішла у невідомому напрямку, тим самим відмовилась допустити ревізорів до проведення фактичної перевірки та надати будь-які пояснення щодо причин недопуску до перевірки, у зв'язку із чим було складено акт відмови в допуску до проведення фактичної перевірки від 06 грудня 2018 року №675/14-05/41769467 та акт відмови від підписання акта про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 06 грудня 2018 року №677/14-05/41769467; акт відмови в допуску до проведення фактичної перевірки від 06 грудня 2018 року №676/14-05/41769467 та акт відмови від підписання акта про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 06.12.2018 №678/14-05/41769467 (а. с. 8-15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до підпунктів 16.1.9 та 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2 статті 81 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 статті 94 ПК України).

Згідно пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

При цьому, відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Як свідчать матеріали справи, посадові особи ГУ ДФС у Волинській області головні державні ревізори - інспектори Амеженко Я.Ф., Ковальчук І.А., Гнатюк Н.А. за наявності наказів на проведення перевірки та направлень на перевірку не були допущені до проведення фактичної перевірки ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» за адресами: Ківерцівський район, село Вишнів, вулиця Київська, будинок 8 та місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області дотримані вимоги щодо підстав та порядку проведення фактичної перевірки ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС», з огляду на що суд не вбачає відсутність правових підстав для відмови у її проведенні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду даної справи накази ГУ ДФС у Волинській області від 03 грудня 2018 року №4321 та №4322 про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» в установленому порядку не скасовані, отже на даний час є чинними.

Оскільки Податковим кодексом України на платника податків покладено обов'язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, чинним законодавством передбачено два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №813/4401/16 та від 27.11.2018 у справі №820/1929/17.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти відповідача у зв'язку з порушенням ТзОВ «ДИЗЕЛЬ ФОРС» норм чинного законодавства України, а саме: не допущення до проведення фактичної перевірки, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ФОРС» (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Симиренка, будинок 2, квартира 2, код ЄДРПОУ 41769467).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич