Рішення № 80153622, 27.02.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1509/2018 Справа № 490/11564/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

за участю секретаря судового засідання Кваша С. О., Дудник Г.С.,

представника позивача Гірської Т. А.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

21.12.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.02.2017 року близько 21.30 відповідач у якості пішохода рухався в м. Миколаєві по пр. Центральному в районі б. 164 та в порушення вимог п. п. 4.7. Правил дорожнього руху України вийшов на проїзну частину у невстановленому для того місці, чим створив аварійну ситуацію, в результаті якої було пошкоджено автомобіль "УАЗ 3741", д. н. НОМЕР_1, під керуванням водія позивача ОСОБА_4 Відповідно до звіту № 097/07-17 про оцінку автомобіля вартість матеріального збитку, завданого позивачу складає 37 115, 84 грн. Відповідно до платіжного доручення за виконання зазначеного звіту позивачем сплачено 2 000 грн.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва № 3/490/955/2017 від 10.03.2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва № 3/490/956/2017 від 07.03.2017 року провадження у справі про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Сума судових витрат становить 3 600 грн.

Посилаючись на п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України просить стягнути з відповідача на користь позивача 37 115, 84 грн. відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 3 600, 00 грн.

22.12.2017 року ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О. А. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання на 09.04.2018 року на 10 год. 30 хв. Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду в установлений в ухвалі суду строк відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.04.2018 року представник позивача заявив клопотання про зміну назви позивача; представник відповідача заявив клопотання про витребування з архіву Центрального районного суду м. Миколаєва двох адміністративних справ №3/490/955/2017 та №3/490/956/2017. Клопотання сторін судом задоволені.

02.07.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотаннями про проведення врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження у справі (а. с. 57-59), проте представник позивача заперечував проти проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

У судовому засіданні 13.11.2018 року представник відповідача заявив клопотання у зв'язку з тим, що позов поданий до неналежного відповідача, замінити неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_4 відповідно до ст. 55 Конституції та ст. 1197 ЦК України. Представник позивача проти заміни відповідача заперечувала. Судом на підставі ст. ст. 13 та 51 ЦПК України протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про заміну відповідача.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_4

15 січня 2019 року третя особа ОСОБА_4, надав письмові пояснення третьої особи , в яких заперечува будь-яку свою вину у вчиненні ДТП . порушення ним ПДР, зазначав про прямий причинно- наслідковий звязок між діями пішохода ОСОБА_3 та завданими пошкодженнями автомобілю ШМД. Просив слухати справу у його відсутність.

Представник позивача Гірська Т. А. , повноваження якої підтверджуються довіреністю від 19.12.2017 року № 1302 ( а. с. 42), підтримала позов в повному обсязі з викладених в ньому підстав та вказала, що у станції швидкої медичної допомоги наявні у розпорядженні лише три автомобіля, власних бюджетних коштів на відновлення пошкодженого автомобіля немає. Отже, якнайшвидше стягнення коштів на ремонт автомобіля допоможе позивачеві більш якісно та у встановлений нормативно 10-хвилинний строк здійснювати виїзд на виклик хворих.

Відповідач ОСОБА_3 про час, день та місце слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, приймав участь у справі через свого представника.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються договором про надання правової допомоги № 2/ К-1 від 01.02.2018 року та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 146 від 10.03.1994 року, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями пішохода та пошкодженням майна позивача; шкода завдана внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, в результаті чого автомобіль перевернувся та був пошкоджений. Вважає, що вимоги позивача суперечать ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суд має приймати рішення, керуючись ст. 6 зазначеної Конвенції.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, просив слухати справу у його відсутність, надав письмові пояснення по суті позовних вимог, просив позов задвольнити в повному обсязі. Пояснив, що 07 лютого 2017 року керував службовим автомобілем ШМД та рухався в напрямку вул.3-ї Слобідської з дотриманням ПДР. За 2-3 метри до автомобіля раптово на дорогу вибіг пішохід і почав хаотичний рух посередені проїзджої частини дороги. Розуміючи, що завдана автомобілеві майнова шкода має бути меншою ніж шкода життю та здоров'ю людини, він вдався до екстренного гальмування, проте розуміючи дуже малу відстань до нього, намагався обїхати пішохіда , повернувши кермо автомобіля вліво. Але через ожеледицю на дорозі атомобіль занесло і, вдарившись о бордюр, автомобіль перевернувся. Пішохід втік з місця ДТП, проте пішоходи, які були свідками ДТП, побігли за ним у двори будинків п пр.Центральному та повернули до місця ДТП. Він особисто намагався з'ясувати у пішохіда , чому він так ризикууав своїм життям та створив аварію на дорозі, проте ОСОБА_3А, перебував у такому сильному стані сп'яніння, що не розумів того, що відбувалося навколо. Вважає, що вжив усіх заходів , щоб уникнути наїзду на пішохода , проте через дорожнє покриття та замалу відстань між автомобілем та раптово виниклим пішохідом, уникнути ДТП не вдалося через незаледжні від його , як водя, дій обставини.

Розглянувши позовні вимоги, вислухавши пояснення сторін, вивчивши пояснення третьої особи, надані ними письмові докази, оглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративних справ № 3/ 490/ 955/ 2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 127 КУпАП, № 3/490/956/2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач - Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради має статус юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а. с. 6-9) та як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником транспортного засобу марки УАЗ, модель 3741 ТК U-3962 МД, тип легковий спеціалізований, меддопомога-В, номер шасі, кузова і рами ХТТ374195В0423996, 374100В0445287, 374100В0203677, колір зелений, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а. с. 41).

Третя особа ОСОБА_4 відповідно до наказу №1к від 02.01.2014 року позивача прийнятий ним на посаду водія другого класу виїзної бригади відділення №3 СШМД м. Миколаєва (а. с. 38-39) та наказом № 77-Л від 18.03.2016 року закріплений за вищезазначеним транспортним засобом ( а. с. 40 зворот).

З Карти виїзду швидкої медичної допомоги вбачається, що водій ОСОБА_4 у складі бригади 07.02.2017 року був на виклику за адресою АДРЕСА_1 у період з 20 год. 23 хв. до 21 год. 20 хв.; виїзд на госпіталізацію хворого - 20 год. 40 хв. , повернення на станцію о 23 год. 50 хв.

07.02.2017 року близько 21.30 відповідач у якості пішохода у стані алкогольного сп'яніння рухався в м. Миколаєві по пр. Центральному в районі б. 164 та в порушення вимог п. п. 4.7. Правил дорожнього руху України вийшов на проїзну частину у невстановленому для того місці, чим створив аварійну ситуацію, а саме: змусив водія транспортного засобу марки "УАЗ 3741" д. н. д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 застосувати екстрене гальмування, змінити напрямок руху та застосувати звуковий сигнал. ОСОБА_3 при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності із обставинами вчиненого правопорушення погодився у повному обсязі, був визнаний винуватим та притягнутий до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП, що вбачається з постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2017 року (а.с. 11) та матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності № 3/490/955/2017.

Відповідно до протоколу про адміністративне порушення серії БР № 143335 від 07.02.2017 року та постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.03.2017 року ОСОБА_4 допущено порушення п. 2.3. "б", 12.3. Правил дорожнього руху України, не слідкував за особливостями дорожньої обстановки та її зміною, при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішохода не вжив усіх заходів до безпечного об'їзду перешкоди аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав на бордюрний камінь, продовжив самовільний рух та допустив перекидання свого транспортного засобу. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_4 закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки диспозиція зазначеної статті передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, проте в матеріалах справи відсутні відомості про пошкодження інших транспортних засобів, бордюрного каменя чи іншого майна (а. с. 10).

Як вбачається з Схеми місця ДТП, яка сталася 07.02.2017 року о 21 год. 30 хв. на пр. Центральний, 164, що міститься в оглянутих судом справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ДТП сталася при штучному освітленні в темний час доби при наявності зовнішнього освітлення проїжджої частини та тротуару; стан покриття проїзної частини - ожеледиця, засніжене; вздовж проїжджої частини наявне дорожнє огородження; вздовж тротуару або розділювальної смуги наявне пішохідне огородження; дорожніх знаків пріоритету на головній дорозі немає; дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі немає; наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою немає; горизонтальної розмітки проїжджої частини немає; горизонтальної розмітки на пішохідному переході немає; світлофорного об'єкта немає; недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, немає. На зворотному боці Схеми зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП: пошкодження правої частини транспортного засобу, вм'ятина на даху, пошкодження задніх дверей. Схема місця ДТП підписана ОСОБА_4

Відповідно до Звіту № 097/07-17 про оцінку автомобіля УАЗ 3741 ТК U-3962 МД реєстраційний номер НОМЕР_1 від 18.09.2017 року, виконаного спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_6 вартість матеріального збитку, завданого власникові УАЗ 3741 ТК U-3962 МД реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталося 07.02.2017 року складає 37 115, 84 грн. (а. с. 12- 34).

Відповідно до платіжного доручення № 839 від 27.06.2017 року за виконання зазначеного звіту позивачем сплачено 2 000 грн. ( а. с. 35).

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли цивільні відносини, а саме зобов'язання з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України. Шкода завдана майну (транспортному засобу), яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, особою, якій не було завдано шкоди цим джерелом. Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 10 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" такі особи відповідають за завдану шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України.

Відповідно ч.1, 2 сь. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Постановою Центрального районного суду у справі №490/1337/17 від 10.03.2017 року встановлено вищезазначені фактичні обставини ДТП, протиправну поведінку відповідача - перехід пішоходом проїзної частини у невстановленому місці, що спричинило створення аварійної ситуації в результаті порушення п. 4.7. Правил дорожнього руху України, чим він змусив водія ОСОБА_4 застосувати екстрене гальмування, змінити напрямок руху та застосувати звуковий сигнал, а також його вина.

Суд приходить до висновку, що створення відповідачем аварійної ситуації, призвело до завдання шкоди транспортному засобу позивача, тобто між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодую існує причинно-наслідковий зв'язок, тому заперечення представника відповідача суд відхиляє. Позивачем надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди в розмірі 37 115, 84 грн. Зазначені у Звіті № 097/07-17 про оцінку автомобіля від 18.09.2017 року пошкодження транспортного засобу відповідають пошкодженням, виявленим одразу після ДТП та зазначеним у Схемі місця ДТП, яка сталася 07.02.2017 року о 21 год. 30 хв. на пр. Центральний, 164, що також підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.

Ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідачем не доведено суду, що шкода завдана не з його вини.

Як зазначено у протоколі про адміністративне порушення серії БР № 143335 від 07.02.2017 року, ОСОБА_4 не слідкував у темний час доби при штучному освітленні за особливостями складної дорожньої обстановки-ожеледиця, засніжене дорожнє покриття та за її зміною, при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішохода не вжив усіх заходів до безпечного об'їзду перешкоди аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав на бордюрний камінь, продовжив самовільний рух та допустив перекидання транспортного засобу, яким керував.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.03.2017 року провадження у справі про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. При цьому, як слідує з вказаної постанови, суд зазначив про обов'язкову скаладову диспозиції вказаної статті - завдання шкоди іншому траспортному засобу чи іншому майну, а оскільки таких наслідків не настало, отже провадження підлягає закриттю.

Відповідно до п.1.10 ПДР України, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Відповідно до п.п. 12.1-12.3 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Враховуючи схему місця ДТП, пояснень від 07.02.2017 року ОСОБА_4, пояснення свідків ДТП ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які містяться в матеріалах адміністартивної справи № 490/1338/17 . суд приходить до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_4 та пошкодженням транспортного засобу під його керуванням під час ДТП, а також не вбачає вини у його діях під час завдання шкоди транспортному засобу.

Так, ОСОБА_4 07 лютого 2017 року рухався на вказаній ділянці дороги з дотриманням ПДР, з дозволеною швидкістю, жодних обєктивних даних стосовно того, що ним не була обрана безпечна швидкість руху , а саме що він не мав змоги безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, матеріали справи не містять.

Стосовно посилання представника вівдповідача на те, що водієм ОСОБА_4, було порушено п. 12.3 ПДР, то суд з таким погодитися не може, адже в конкретник дорожнії умовах він, оцінивши можлливу небезпеку як для життя пішохіда, так і можливу небезпеку для транспортного засобу , навпаки вжив усіх передбачених ПДР заходів , застосувавши екстреннее галмування, проте розуміючи, що через ожеледицю він вже об'єктивно не встигає завершити гальмівний шлях автомобіля, щоб уникнути гаїзду на пішохіда вжив заходи щодо об'їзду останнього, що і призвело до заносу автомобіля та його пошкодження.

Так, відповідно до практики Верховного Суду, у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох осіб наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину чи адміністративного правопорушення потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні наслідків.

На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум ВС у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, де роз'яснено, що у випадках, коли передбачені КК або КУпАП суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом, абоіншим учасником дорожнього руху.

Спростовуючи твердження представника відповідача про винуватість водія ОСОБА_4. у тому, що він не зміг вчасно зупинити автомобіль і уникнути його наїзд на бордюрний камінь , суд зазначає , що водій не зобов'язаний був враховувати можливість грубого порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху; він не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що рапотово в непердбаченому для цього місці на проїздній частині дороги з'явиться пішохід , адже ОСОБА_4 вправі був розраховувати, що кожен учасник дорожнього руху дотримується ПДР. Тому в причинному зв'язку із тими наслідками, що настали, перебувають лише дії відповідача ОСОБА_3

До того ж, у разі, коли дорожньо-транспортна пригода сталася за участі двох учасників дорожнього руху, для правильного застосування законодавствозщодо ступеня їх відповідальності особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із них. При цьому виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи встановлені обставини, протиправну винну поведінку відповідача, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, яка стала причиною виникнення аварійної ситуації, і саме його дії перебувають у причинно-наслідковому звязку з настанням наслідків ДТП у вигляді завдання матеріальної шкоди транспортному засобу позивача , суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задволенню в повному обсязі. Визначаючи розмір матеріальних збитків суд виходить з доказів , наданих позивачем ( Звіт № 097/07-17 про оцінку автомобіля від 18.09.2017 року), які вважає належним, а відповідач взагалі жодних доказів на спростування розміру майнової шкоди суду не надав і на такі не посилався.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та судові витрати в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 81,141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради до ОСОБА_3, третя особа -ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради

37 115,84 грн відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн витрат на проведення експертного дослідження та судовий збір в сумі 1 600 грн. , а всього 40 715,84 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, ЄДРПОУ 31822150, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 23, email: ntcemd@gmail.com

Відповідач: ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2

Повне судове рішення складено 27 лютого 2018 року.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО