Рішення № 80153365, 12.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 160/8426/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Міжгалузевий регіон" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0021901417 від 20.08.2018 року з податку на додану вартість, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі акта документальної позапланової перевірки від 26.06.2018 року №33576/04-36-14-17/40127166;

- присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» суму судового збору 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінансгруп» за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Фінансгруп» за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №33576/04-36-14-17/40127166 від 26.06.2018 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Фінансгруп» за період жовтень 2016 року, оскільки факт виконання договору підтверджується специфікаціями, сертифікатами якості, видатковими накладними рахунками на оплату, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями. Отже, прийнятим податковим повідомленням-рішенням неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 101 458,50 грн., з яких 67 639,00 грн. - основний платіж, 33 819,50 грн. - штрафні санкції. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2018 року о 14:00 год. (а.с. 2).

03.12.2018 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, було оголошено перерву для надання додаткових доказів до 12.12.2018 року о 13:40 год. (а.с. 129-130).

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 12.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2019 року о 10:40 год. (а.с. 144-145).

25.01.2019 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, було оголошено перерву до 12.02.2019 року о 11:20 год. (а.с. 150-152).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.

04.12.2018 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з ТОВ «Фінансгруп», однак аналізом податкової та фінансової звітності даного контрагента встановлено, що останнє фактично не здійснювало господарську діяльність у 2016 році: відсутні будь-які основні засоби, фактично відсутність працівників, підприємством не подано декларацію з податку на прибуток за 2016 рік. Крім того, ТОВ «Фінансгруп» є фігурантом кримінального провадження. У зв’язку з чим первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки № №33576/04-36-14-17/40127166 від 26.06.2018 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та такими, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» зареєстроване 18.11.20015 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, є платником податку на додану вартість.

У період з 14.06.2018 року по 20.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 19-1.1 ст. 19-1 п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 13.06.2018 року № 3262-п, направлення від 13.06.2018 року №3456, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінансгруп» за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Фінансгруп» за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 26.06.2018 року №33576/04-36-14-17/40127166 (далі - ОСОБА_3 перевірки).

Перевіркою встановлені порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» завищено податковий кредит на загальну суму 67 639,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2016 року в сумі 61 755,00 грн., за листопад 2016 року в сумі 5 884,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 26.06.2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0021901417 від 20.08.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість в розмірі 101 458,50 грн., з яких 67 639,00 грн. - основний платіж, 33 819,50 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою з вимогою переглянути та скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення №0021901417 від 20.08.2018 року.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України рішенням від 23.10.2018 року №34349/6/99-99-11-01-01-25 залишена без змін податкове повідомлення-рішення №0021901417 від 20.08.2018 року, а скаргу - без задоволення.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0021901417 від 20.08.2018 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» мало взаємовідносини з ТОВ «Фінансгруп».

30.09.2016 року між ТОВ «Фінансгруп» (постачальник) та ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» (покупець) укладено договір на придбання сировинних, паливо-енергетичних, матеріально-технічних ресурсів № 30-09/16, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати, а покупець – прийняти та сплатити за товар на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копії: специфікацій №1-№3, сертифікати якості, видаткових накладних № РН-0000008 від 01.10.2016 року, №РН-0000018 від 07.10.2016 року, № РН-0000037 від 20.10.2016 року, рахунками на оплату №СФ-0000008 від 01.10.2016 року, №СФ-0000018 від 07.10.2016 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.10.2016 №8 року, від 07.10.2016 року № 19, від 20.10.2016 року № 39.

Оплата поставки підтверджена платіжним дорученням № 233 від 17.10.2016 року на суму 50 000,00 грн., № 239 від 24.10.2016 року на суму 70 000,00 грн., № 6 від 14.11.2016 року на суму 210 000,00 грн., № 278 від 21.11.2016 року на суму 4 000,00 грн., № 32 від 26.12.2016 року на суму 40 989,00 грн.

Факт реалізації ТМЦ отриманих від ТОВ «Фінансгруп» підтверджується:

- договором на придбання сировинних, паливо-енергетичних, матеріально-технічних ресурсів № 1023 від 03.05.2016 року, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» (постачальник) та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Іліча» (покупець), специфікаціями № 1, №6, видатковими накладними № 24 від 01.10.2016 року, № 26 від 07.10.2016 року, податковими накладними № 42 від 01.10.2016 року, № 46 від 07.10.2016 року, товарно-транспортними накладними №Р1-24 від 01.10.2016 року, №Р1-26 від 07.10.2016 року, платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 21.10.2017 року, № НОМЕР_2 від 24.10.2016 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361;

- договором постачання № 16000381 від 04.05.2016 року, укладеним між ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» (постачальник) та ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» (покупець), специфікацією №2, видатковою накладною № 29 від 20.10.2016 року, товарно-транспортною накладною № Р1-29 від 20.10.2016 року, податковими накладними № 33 від 09.09.2016 року, № 34 від 14.09.2016 року, платіжними дорученнями № НОМЕР_3 від 09.09.2016 року, № НОМЕР_4 від 14.09.2016 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361.

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з ТОВ Фінансгруп» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.

Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарської операції з даним контрагентом, оскільки видаткові накладні не містять посилань на договір, склад, також не вказана особа від постачальника. Також, рахунок на оплату не містить особи, яка виписала даний документ. Ані договір, ані специфікації не містять виду автотранспорту, як того вимагає укладена угода між сторонами. Крім того, контрагент позивача є фігурантами кримінального провадження №32017040650000050, відповідно до якого встановлено здійснення сумнівних фінансових-господарських взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки фіктивності.

Відповідно інформаційних баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Фінансгруп» встановлено, що ТОВ «Фінансгруп» зареєстровано у Пологівській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, стан платника 0 – платник податів за основним місцем обліку, основний вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля.

Аналізом ЄРПН встановлено, що з моменту реєстрації ТОВ «Фінансгруп» подано до органів ДФС лише декларації з ПДВ та відомості про нарахування заробітної плати за жовтень, листопад 2016 року та довідку 1-ДФ за 3 кв. 2016 року, відповідно до якої на підприємстві працювала 1 особа. Жодної іншої податкової звітності до органів ДФС не подано.

Згідно висновків податкового органу наведене свідчить, що ТОВ «Фінансгруп» фактично не здійснювало господарську діяльність у 2016 році: відсутні будь-які основні засоби, фактично відсутність працівників, підприємством не подано декларацію з податку на прибуток за 2016 рік.

Проте, суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо нереальності господарської операції виходячи з наступного.

Щодо того, що у штаті підприємства ТОВ «Фінансгруп» станом на жовтень, листопад 2016 року рахувалась 1 особа та щодо відсутності основних засобів, суд зазначає, що Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

В ході судового розгляду встановлено, що на момент здійснення договору на придбання сировинних, паливо-енергетичних, матеріально-технічних ресурсів позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку – покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Судовим оглядом встановлено, що первинні бухгалтерські документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації необхідно зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу, що у позивача на час розгляду справи наявні всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент на час здійснення операцій перебував на обліку в податкових органах та не припинений, має усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договору суборенди, укладений між позивачем та його контрагентом, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно доводів відповідача щодо факту відкриття кримінального провадження щодо контрагента позивача, суд зазначає, що в даному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження, не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в даній справі.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарська операція між ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Міжгалузевий регіон» та ТОВ «Фінансгруп» не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а отримані позивачем товари були в подальшому реалізовані іншим контрагентам з метою отримання прибутку.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 року № НОМЕР_5, яке є предметом оскарження прийняте відповідачем не обґрунтовано, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1762,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про не правомірність прийняття контролюючим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Міжгалузевий регіон" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0021901417 від 20.08.2018 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі акта документальної позапланової перевірки від 26.06.2018 року №33576/04-36-14-17/40127166.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Міжгалузевий регіон" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, б.37, оф.97, код ЄДРПОУ 40127166) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_1