Рішення № 80153338, 28.02.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

28.02.2019

Справа №489/5674/18

Провадження №2/489/192/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.11.2012 року в розмірі 7200 грн. 45 коп., оскільки остання не виконує зобов’язань за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що 16.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір №б/н від 16.11.2012 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 7500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Свої зобов’язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв’язку з чим утворилась заборгованість за кредитом. 25.11.2013 року позичальник, ОСОБА_4 помер, що підтверджується ухвалою суду від 18.02.2015 року, згідно якої позивачу було відмовлено у відкритті провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 з підстав наявності копії акту про смерть №4691 від 26 листопада 2013 року ОСОБА_4, який помер 25 листопада 2013 року. Тому просять стягнути заборгованість із спадкоємця, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме ОСОБА_3.

Посилаючись на викладені обставини просили заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 16.11.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір №б/н від 16.11.2012 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 7500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем надано копію ухвали Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18 лютого 2015 року, згідно якої позивачу було відмовлено у відкритті провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 з підстав наявності копії акту про смерть №4691 від 26 листопада 2013 року ОСОБА_4, який помер 25 листопада 2013 року.

Проте в порушення умов, передбачених кредитним договором, ОСОБА_4 грошові зобов’язання перед кредитодавцем не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов’язанням.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_5, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № б/н від 16.11.2012 року на дату смерті становить – 7200,45 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 5933,86 грн., заборгованість за відсотками – 1266,59 грн.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики.

Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки на час відкриття спадщини була зареєстрована разом із спадкодавцем.

Як зазначено в позовній заяві банк вважає, що відповідач як спадкоємець боржника має виконати його зобов’язання перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

На виконання вимог вищезазначеної норми закону Позивачем 29.10.2017 року була направлена претензія кредитора до Другої миколаївської державної нотаріальної контори.

13.06.2018 року до спадкоємців, ОСОБА_3, було направлено лист-претензію, згідно якого Позивач пред'явив свої вимоги, але спадкоємцями ніяких дій не було виконано, до теперішнього часу заборгованість померлого, спадкоємцями в добровільному порядку не погашена.

Між тим судом встановлено, що посилання позивача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

У відповідності до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Проте, зазначені вище норми підлягали б застосування, за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. У даній справі позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_6 є спадкоємцем померлого ОСОБА_7

Крім того, реєстрація відповідача та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, не є безумовним доказом того, що відповідач проживав разом із ОСОБА_7 та є особою, яка відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів того, що його вимога як кредитора була отримана відповідачем, та залишилася без відповідного реагування.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 80-81, 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Недоведеність обставин, на яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

Між тим суду не було надано доказів про обсяг спадкового майна, на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_7, повне коло спадкоємців, достовірні докази того, що відповідач є спадкоємцем померлого за законом (якої саме черги) або за заповітом, тощо.

05.04.2018 року Позивачем було отримано відповідь Другої миколаївської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ “Приватбанк”.

Згідно копії спадкової справи №525/2017 до майна померлого 25 листопада 2013 року ОСОБА_4, вбачається що Другою миколаївською нотаріальною конторою Миколаївської області заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 61754120 після смерті ОСОБА_4 на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк», що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Окрім того згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за ОСОБА_7, який помер 25.11.2013 року інформація відсутня.

АТ КБ «ПриватБанк», діючи з порушенням норм законодавства України в частині розголошення конфіденційних даних, приєднав до матеріалів справи та надав суду копію паспорта ОСОБА_3, при цьому не вказавши, яким шляхом було отримано копію вказаного документа.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, а також не встановлено вартість спадкового майна, в межах якого він нібито відповідає за зобов’язаннями померлого, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д.

Представник позивача: ОСОБА_8, юридична адреса: м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 50

Відповідач: ОСОБА_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_1.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «28» лютого 2019 року.