Ухвала суду № 80152984, 21.02.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7167/18

Провадження № 2/185/741/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання – Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/7167/18 за позовом Військового інституту телекомунікації та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2018 року Військовий інститут телекомунікації та інформатизації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Військового інституту телекомунікації та інформатизації витрати, пов’язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 88476,35 грн.

Сторони у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Від відповідача жодних заяв не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами, суд приходить наступного.

Відповідно до змісту позову на підставі наказу Начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 20.08.2015 №167 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу інституту на всі види забезпечення по курсантській нормі.

22 серпня 2015 року між Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

Згідно з укладеним контрактом відповідач узяв на себе зобов'язання відшкодувати Міноборони витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжити навчання, недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу до закінчення цього закладу.

22 червня 2016 року наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації №15 молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у зв’язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п’ятої статті 26 цього Закону,, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

За таких обставин спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 (провадження № 11-1004апп18).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Одночасно в порядку ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд роз`яснює, що вказаний позов віднесено до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що розташований: вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 158, 255, 256, 260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі за позовом Військового інституту телекомунікації та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з моменту підписання її суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко