Рішення № 80151246, 08.02.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/722/19

Провадження № 2/201/1552/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. про встановлення факту проживання позивача та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, понад п'ять років до часу відкриття спадщини; про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1; про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3.

Позивач мотивувала свої позовні вимоги тим, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі довідки 28 вересня 2002 року, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Тракторист», про те, що згідно довідки, виданої 11 квітня 2004 року ОСОБА_5 у 1987 році сплатила внески за вказану кооперативну квартиру та стала її власником. Померла була членом ЖБК та вартість квартири була сплачена у повному обсязі, але юридично ОСОБА_5 дану квартиру не зареєструвала та не внесла дані про власність у відповідні державні реєстри. У зв'язку з цим оформити право на спадщину в позасудовому порядку в позивача відсутня можливість.

Зазначає, що починаючи з 2011 року ОСОБА_5 дуже хворіла та потребувала стороннього догляду і допомоги, яку позивач й надавала їй, тому як вони були близькими подругами. Починаючи з серпня 2011 року, позивач фактично проживала з ОСОБА_5 в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю та вела з нею спільне господарство до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Через те, що вони з ОСОБА_5 були одного віку, а близьких рідних - чоловіка, дітей, сестер та братів вона не мала, між ними склалися дуже добрі та близькі стосунки, як між рідними людьми, фактично як між сестрами. Через спільність інтересів вони спілкувалися по тим питанням, які їм були цікаві, між собою називали друг друга «сестричками». Так як ОСОБА_5 з кінця 2011 року не виходила з дому, весь тягар по забезпеченню продуктами харчування та приготуванням їжі був на позивачеві, яка доглядала ОСОБА_5, готувала їжу, прибирала квартиру, сплачувала комунальні платежі за квартиру. Після смерті ОСОБА_5 вона займалася її похованням за власні кошти. Факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 можуть підтвердити свідки, які будуть допитані в судовому засіданні, а також підтверджено відповідним актом, якій свідчить про факт проживання більш ніж п'ять років.

Крім того, позивачу відомо, що померла мала у власності квартиру АДРЕСА_3, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, який був вчинений у простій письмовій формі в 2013 році та не був посвідчений нотаріально, через те, що продавець, який продав ОСОБА_5 дану квартиру повинен був оформити спадщину на дану нерухомість, після чого даний договір вони домовлялися посвідчити нотаріально. ОСОБА_5 з продавцем повністю розрахувалася, а він після отримання грошей виїхав за межі України та не повернувся. Так як ОСОБА_5 з ним повністю розрахувалася вона вважала дану квартиру своєю власністю. Через те що вартість даного нерухомого майна значно вище ніж вартість квартири, яка знаходиться на пр. Олександра Поля в м. Дніпро, вимоги про визнання права власності необхідно розглядати в Жовтневому районному суді.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення стосовно заявлених в позові обставин, та просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3), відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться у Житлово-будівельному кооперативі «Тракторист».

Згідно із довідкою від 11 квітня 2004 року ОСОБА_5 у 1987 році повністю сплатила внески за указану кооперативну квартиру та стала її власником (а.с.43). Померла була членом ЖБК та вартість квартири була сплачена у повному обсязі. Але ОСОБА_5 дану квартиру не зареєструвала та не внесла дані про власність у відповідні державні реєстри. У зв'язку з цим оформити право на спадщину в позасудовому порядку в позивача відсутня можливість.

Починаючи з 2011 року ОСОБА_5 дуже хворіла та потребувала стороннього догляду і допомоги, яку позивач й надавала їй, тому як вони були близькими подругами. Починаючи з серпня 2011 року, позивач фактично проживала з ОСОБА_5 в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю та вела з нею спільне господарство до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Через те, що вони з ОСОБА_5 були одного віку, а близьких рідних - чоловіка, дітей, сестер та братів вона не мала, між ними склалися дуже добрі та близькі стосунки, як між рідними людьми, фактично як між сестрами. Через спільність інтересів вони спілкувалися по тим питанням, які їм були цікаві, між собою називали друг друга «сестричками». Так як ОСОБА_5 з кінця 2011 року не виходила з дому, весь тягар по забезпеченню продуктами харчування та приготуванням їжі був на позивачеві, яка доглядала ОСОБА_5, готувала їжу, прибирала квартиру, сплачувала комунальні платежі за квартиру. Після смерті ОСОБА_5 вона займалася її похованням за власні кошти.

Позивач у позовній заяві зазначила, що їй відомо, що померла мала у власності квартиру АДРЕСА_3, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, який був вчинений у простій письмовій формі в 2013 році та не був посвідчений нотаріально, через те, що продавець, який продав ОСОБА_5 дану квартиру повинен був оформити спадщину на дану нерухомість, після чого даний договір вони домовлялися посвідчити нотаріально. ОСОБА_5 з продавцем повністю розрахувалася, а він після отримання грошей виїхав за межі України та не повернувся. Так як ОСОБА_5 з ним повністю розрахувалася вона вважала дану квартиру своєю власністю.

Як убачається із матеріалів справи, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. після смерті ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, було заведено спадкову справу № 7/2017, номер у Спадковому реєстрі 60467145 (а.с.37). Із заявами про прийняття спадщини після її смерті 03 травня 2017 року звернулася позивач, як особа, яка проживала з померлою однією сім'єю понад п'ять років, з якою вона була пов'язана спільним побутом (а.с.4), а також відповідач ОСОБА_2, який подав тому ж нотаріусу заяву (а.с.35).

Суд враховує той факт та визнає доказом довідку ЖБК «Тракторист» , яка була надана за № 86 від 28 вересня 2016 року про те, що позивач з 01 січня 2011 року по дату видачі постійно мешкала разом з ОСОБА_5, отже більш ніж п'ять років .

Зазначені в позові позивачем обставини були підтверджені належними та допустимими доказами, які були долучені до позову, та оглянуті в судовому засіданні, копією спадкової справи, яка була заведена у встановленому порядку за заявою позивача після смерті ОСОБА_5, а також показами свідка ОСОБА_7, яка будучи допитаною в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені позивачем в позові.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень ст. 41 Конституції України та ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові № 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно із ч. 1ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.

У п. 8 Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справа про спадкування» зазначено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивністю і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

На підставі вимог статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у Передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме в частині вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, понад п'ять років до часу відкриття спадщини; а також про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1.

Решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст. 1220, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, понад п'ять років до часу відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев