Постанова № 8014439, 16.02.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.33

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2010 року Справа № 2а-25845/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Лященко М.С..

за участю:

представника позивача: Мітькова М.В. дов. від 21.04.09.,

представника відповідача: Бурмак К.В. дов. від 27.10.08. № 802-к;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про визнання недійсною постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про визнання недійсною постанови про накладення штрафу. На підставу своїх вимог позивач зазначив, що 21.04.09. державним інспектором Старобільського відділу контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів та виробів Старобільського управління контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів та виробів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області був складений протокол про правопорушення у сфері містобудування. Вказаним протоколом зафіксовано, що позивач в порушення приписів ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій” протягом 2007 2008 років здійснював роботи з капітального ремонту за договором підряду №609/20 від 05.06.08. без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області. 06 травня 2009 року постановою відповідача №1.1.1-33 за порушення ст. 29 вказаного Закону на позивача накладено штраф за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 36820,00 грн.

Посилаючись на норми ч.2 ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій”, Положення про прядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000., позивач зазначив, що обовязок щодо отримання дозволу покладено на замовника (забудовника) виконання будівельних робіт. Крім того, посилаючись на лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.03. №7/7-401, позивач вказав, що ті роботи, які були ним виконані, не віднесено діючими будівельними нормами до капітального ремонту, а відтак, позивач не мав отримувати дозвіл на їх проведення.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд визнати недійсною постанову відповідача №1.1.1-33 від 06 травня 2009 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування на суму 36820,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що згідно зі ст. 1 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” підприємства, їх обєднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби та конструкції, а так само, які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника та підрядника, несуть відповідальність за такі правопорушення у вигляді штрафу, тобто, відповідач зазначає, що Закон не вказує на те, що штрафні санкції накладаються лише на замовника. Також відповідачем зазначено, що інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області ставить питання не стосовно того, хто повинен отримувати дозвіл на виконання будівельних робіт, а стосовно того, що позивач виконував такі роботи без відповідного дозволу, знаючи про його відсутність, що є порушенням чинного законодавства. Крім того, посилаючись, на вимоги Цивільного кодексу України, листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.03. №7/7-401, Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України № 561 від 30.09.03., наказу державного комітету з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.08.04. „Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будівель та споруд”, відповідач зазначає, що виконані позивачем роботи віднесено до капітального ремонту, відтак, потребували отримання відповідного дозволу.

Вислухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” зареєстровано виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 03.08.2000р. за № 1256120 0000 000814, ідентифікаційний номер 31042082 (а.с.9). Основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж”, відповідно до довідки з ЄДРПОУ, є будівництво будівель та інших споруд, монтаж та встановлення збірних конструкцій тощо (а.с.10).

05 червня 2008 року між Луганським лінійно-виробничим управлінням магістральних газопроводів управління магістральних газопроводів „Донбасстрансгаз” Дочірньої компанієї „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нефтегаз Украины” та позивачем укладено договір підряду № 609/20, предметом якого є капітальний ремонт приміщень Луганського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів (а.с. 17-23). П. 25 вказаного договору передбачено, що всю дозвільну документацію оформлює замовник (а.с.17).

21 квітня 2009 року головним державним інспектором Старобільського відділу контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів та виробів Старобільського управління контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів та виробів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області був складений протокол про правопорушення у сфері містобудування. Вказаним протоколом зафіксовано, що позивач в порушення приписів ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій” протягом 2007 2008 років здійснював роботи з капітального ремонту за договором підряду №609/20 від 05.06.08. без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області.

06 травня 2009 року постановою відповідача №1.1.1-33 на підставі протоколу від 21.04.09. за порушення ст. 29 вказаного Закону на позивача накладено штраф за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 36 820,00 грн.

Зазначене сторонами не заперечувалось.

Інспекція державного архітектурно-будівельного нагляду в Луганській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, створена відповідно до Наказу Держбудінспекції № 54 від 26.10.2007.

Повноваження відповідача визначені Законами України «Про архітектурну діяльність», «Про планування і забудову території», « Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 « Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування».

Згідно з пунктами 2, 4 Постанови № 244 штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекції) на підприємства, їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування (далі - підприємства), за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб. Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є відповідний протокол, складений за результатами перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування" підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за таке правопорушення, як проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Однією з обовязкових умов притягнення до відповідальності є наявність вини у діях особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Статтею 317 Господарського кодексу України передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються, як правило, на підставі договору підряду.

Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України та ст. 875 Цивільного кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

З системного аналізу зазначених нормативних актів, обставин по справі, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обовязку отримувати дозвіл на будівництво, а відтак, відсутня й відповідальність за неотримання дозволу.

Крім того, при вирішення справи суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» регламентовано, що державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, будівельних норм, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій здійснюють Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Заходи контролю дотримання юридичними особами містобудівного законодавства мають здійснюватися інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон № 877).

Закон № 877 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю)

Відповідно до статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль)- діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі- органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю)- планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону № 877, підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу зясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обовязковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Субєкт господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 877 повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до статті 7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування субєкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, імя та по батькові) і засвідчується печаткою; у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, імя та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення); перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобовязані предявити керівнику субєкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати субєкту господарювання копію посвідчення (направлення); посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) субєкта господарювання; за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, імя та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства субєктом господарювання, а в разі невиконання- детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та субєктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо субєкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження субєкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невідємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови субєкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається субєкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий- зберігається в органі державного нагляду (контролю).

За поясненням представника відповідача у судовому засіданні наказ на проведення перевірки, посвідчення (направлення) на проведення перевірки та акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” не оформлювались, а протокол про правопорушення у сфері містобудування від 21.04.09. та постанову про накладення штрафу від 06.05.09. складено відповідачем в рамках проведеної перевірки Луганського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів управління магістральних газопроводів „Донбасстрансгаз” Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нефтегаз Украины”.

Тобто, в порушення вимог статті 7 Закону № 877 інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області для здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” наказ не видавала, посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки не оформлювала, перед початком здійснення перевірки посадові особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, та копію посвідчення (направлення) не надавали, а тому відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 7 Закону № 877 не мали права проводити перевірку. Акт за результатами позапланової перевірки, як того вимагає частина 6 статті 7 Закону № 877, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області не складався.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” проведена інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області з порушенням практично всіх вимог Закону № 877, суд вважає дії відповідача щодо винесення постанови від 06 травня 2009 року № 1.1.1.-33 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування незаконними, а постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 06 травня 2009 року № 1.1.1.-33 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про визнання недійсною постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 06 травня 2009 року № 1.1.1.-33 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування , суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати неправомірною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудування № 1.1.1-33 від 06 травня 2009 року на суму 36 820 (тридцять шість тісяч вісімсот двадцять) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудмонтаж” витрати зі сплати судового збору в сумі 17,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексуадміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено в повному обсязі 22 лютого 2010 року.

Суддя О.В. Солоніченко