Ухвала суду № 80143141, 21.01.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/71845/17-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 24167662 з примусового виконання:

-виконавчого листа у справі № 757/4637/13-ц виданого 11 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1-054/07/ф;

-виконавчого листа № 2-96/10 виданого 14 січня 2011 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування.

03 лютого 2011 року та 25 квітня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, та 26 квітня 2011 року, 25 березня 2015 року, 25 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника.

У зв'язку з тим, що боржник не виконує рішення суду, останній був змушений звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Державний виконавець до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду подання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд розглянув подання у відсутність державного виконавця, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст. 441 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів подання, на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 24167662 з примусового виконання:

-виконавчого листа у справі № 757/4637/13-ц виданого 11 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1-054/07/ф;

-виконавчого листа № 2-96/10 виданого 14 січня 2011 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування.

03 лютого 2011 року та 25 квітня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, та 26 квітня 2011 року, 25 березня 2015 року, 25 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника.

Судом встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що боржнику було направлено вимоги щодо надання письмових пояснень з приводу невиконання ним зазначеного рішення суду та визначена дата та час коли боржник мав з'явитися до державного виконавця особисто.

Поряд із цим, стосовно відомостей про виклик боржника до державного виконавця із матеріалів доданих до подання не вбачається наявності, як вимог про явку боржника, так і відомостей щодо отримання таких повідомлень, які б вказували на факт ухилення останнього від явки до державного виконавця, а відтак відсутні підстави стверджувати про ухилення боржника від виконання виконавчого листа.

Таким чином, розглянувши фактичні обставини справи, подання державного виконавця з доданими документами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Проте, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, доки не буде доведено протилежне.

Відповідно до принципів, зазначених в ст. 12, 13 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадиму І.С. у задоволенні його подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїду за межі України.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя В. А. Писанець