Рішення № 80142667, 27.02.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15369/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі Потравному І.С.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька універсальна компанія» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну дати та формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Хмельницька універсальна компанія» про визнання незаконним наказу від 4 червня 2018 року №37-к, зміну дати та формулювання причини звільнення: вважати його звільненим з роботи з посади менеджера цього товариства за власним бажанням в зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України з 2 червня 2018 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він 2 червня 2018 року написав відповідну заяву, а 4 червня 2018 року він знаходився на території ринку. Однак, до робочого місця його допущено не було.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на законність звільнення ОСОБА_1 з роботи, зважаючи на його прогули.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 235 ч. ч. 2 та 3 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що актами від 4 червня 2018 року зафіксовано відсутність на роботі ОСОБА_1 4 червня 2018 року з 9 години до 13 години та з 14 години до 17 години. Від надання пояснення з цього приводу останній відмовився, про що складено акт від 4 червня 2018 року.

Наказом генерального директора ТОВ «Хмельницька універсальна компанія» ОСОБА_4 від 4 червня 2018 року №37-к менеджера цього товариства ОСОБА_1 звільнено на підставі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України з 4 червня 2018 року за прогул.

З відповідним наказом про звільнення позивач ознайомився 7 червня 2018 року.

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Однак, суду не надано належних та допустимих доказів про написання ОСОБА_1 заяви про звільнення 2 червня 2018 року та знаходження останнього на робочому місці 4 червня 2018 року.

За таких обставин, звільнення позивача з роботи, на думку суду, є законним. А тому відсутні підстави для визнання незаконним наказу про його звільнення, зміни дати та формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 38, 40 ч. 1 п. 4, 235 ч. ч. 2 та 3 КЗпП України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька універсальна компанія» про визнання незаконним наказу цього товариства від 4 червня 2018 року №37-к “Про звільнення”, зміну дати та формулювання причини звільнення, вважати звільненим його з посади менеджера товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька універсальна компанія» за власним бажанням в зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України з 2 червня 2018 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

27.02.2019