Вирок № 80141868, 27.02.2019, Путильський районний суд Чернівецької області

27.02.2019

Справа №721/762/18

Провадження 1-КП/721/6/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого - судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В., Явніцької І.І.

прокурора: Іванова В.В.

захисника: Козик В.Є.

та потерпілих: ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника потерпілих: Бандуровського Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Киселиці Путильського району Чернівецької області, зареєстрованого с. Конятин Путильського району Чернівецької області, фактично проживаючого АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2018, приблизно о 12 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «Audi А4», номерний знак НОМЕР_1, рухався в межах населеного пункту с. Дихтинець, Путильського району, Чернівецької області, зі сторони смт. Путила, в напрямку м. Вижниця, зі швидкістю 102 км/год., що перевищує дозволену 50 км/год. в населеному пункті.

Проїжджаючи навпроти магазину «Надія», водій ОСОБА_5, не вибравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, з метою обгону попутного автомобіля виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому перетнувши дорожню вузьку суцільну лінію, своєчасно не виявив небезпеку для руху - пішохода ОСОБА_6, який перебігав проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого допустив наїзд на останнього в межах зустрічної смуги руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, у відповідності до висновку СМЕ № 33 від 02.07.2018 спричинено смерть, яка настала від закритої черепно-мозкова травми з утворенням субарахноїдальних крововиливів.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_5 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п.1.5, 2.3(б,д), 12.4, та горизонтальної розмітки п. 1.1 встановлених «Правилами дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

п. 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено.

В судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиросердно розкаявся, та повністю підтвердив обставини викладені в обвинуваченні, просив суд суворо не карати та не позбавляти його волі. Також зазначив, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди він визнає, щодо відшкодування моральної шкоди згідний оплатити в сумі, яка буде призначена судом.

Потерпілі в судовому засіданні пояснили суду, що обвинувачений не відшкодував шкоду та не вчиняв дій позасудовим засіданням щодо відшкодування шкоди, а також не висловлював свій жаль відносно вчиненого. На їх думку виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим просили призначити покарання у виді позбавлення волі. Заявлені цивільні позови просили задовольнити.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» в судове засідання не з'явились, від нього до суду надійшов відзив на позов. В даному відзиві вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди не визнає, оскільки цивільний позивач не звертався до страхової компанії з заявою про настання події, яка має ознаки страхового випадку, а також з заявою про виплату страхового відшкодування. А тому вважає, що права цивільного позивача не були порушенні. Також вказав, що з повідомленням про настання події, яка має ознаки страхового випадку водій транспортного засобу ОСОБА_5 не звертався. Про даний факт страховику стало відомо лише після отримання позовної заяви. Просив суд в задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 44676грн. відмовити.

Не зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, його вина повністю доведена наступними дослідженими судом доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події від 28.05.2018 року та таблицею ілюстрації /а.с.9-12/;

-протоколом огляду предмету від 06.08.2018 року /а.с.15,16/;

-протоколом огляду місця події від 28.05.2018 року та таблицею ілюстрації /а.с.22-24/;

-лікарським свідоцтвом про смерть за №136 ОСОБА_6 /а.с.63/;

-висновком судово-медичної експертизи трупа за №33 від 02.07.2018 року, згідно якої тілесні ушкодження, що зазначені в п.1 виникли незадовго до моменту настанні смерті від дії тупих твердих предметів, або ударів об такі, цілком можливо при дорожньо-транспортній пригоді, відносяться до тяжких тілесних пошкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_8 року від закритої черепно-мозгової травми з утворенням субарахноїдальних крововиливів /а.с.70-72/;

-висновком судової-автотехнічної експертизи за №349-А від 09.07.2018 року та ілюстративною таблицею /а.с.84-91/;

-висновком судової-автотехнічної експертизи за №497-А від 28.09.2018 року, згідно якої в даній дорожньо-транспортній обстановці, водію автомобіля AUDI- А4 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 необхідно було діяти згідно із вимогами наступних пунктів 12.3 та 12.4 ПДР, зміст яких описано у дослідницькій частині (п.1 висновку); в даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія автомобіля AUDI-A4 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 не вбачається невідповідності вимог пункту 12.3 ПДР. Однак, в його діях вбачається невідповідність вимог пункту 12.4 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, при цьому невідповідність вимогам пунктів 31.1, 31.4.5(г) ПДР, не перебуватиме в причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, із-за причин вказаних у дослідницькій частині /а.с.96-98/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.08.2018 року та фото-таблицею до нього /а.с.128-131/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.08.2018 року та фото-таблицею до нього /а.с.132-136/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.08.2018 року та фото-таблицею до нього, згідно якого встановлено, що з моменту поля зору автомобіля, який рухається по зустрічній смузі руху в напрямку м. Вижниця до місяця зіткнення відстань становить18,5 метр. Згідно огляду відеозапису встановлено, що автомобіль зону відстані подолав за 19 кадрів тобто за 0,65 секунд, враховуючи дану відстань та час за який приїхав автомобіль дану відстань, його швидкість руху становить 102км/год /а.с.137-145/.

Щодо допиту свідків кримінального правопорушення то відповідно до ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним допит свідків, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно, так як він своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України, за кваліфікуючою ознакою: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що вчинений злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, дані що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, не перебуває на обліку в лікаря психіатра та нарколога, позитивно характеризується по місцю проживання, не відшкодував шкоду, позицію потерпілих, які наполягають на позбавленні волі обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують так і обтяжують покарання.

До пом'якшуючих вину обвинуваченого обставин суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_5, судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, його суспільну небезпечність, відношення обвинуваченого до вчиненого, позицію потерпілих, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства.

Підстав для застосування ст.ст.69,75,76 КК України суд не вбачає.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання, за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Щодо цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, то суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню. Оскільки судом встановлено причинний зв'язок між діями обвинуваченого та спричиненою матеріальною шкодою потерпілій, дана шкода, документально підтверджена, а також обвинувачений визнає дану вимогу, внаслідок чого необхідно стягнути з обвинуваченого майнову шкоду в сумі 56845грн.

Щодо цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 455324грн., то суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню при цьому суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вище встановлено судом ОСОБА_5 вчинив злочин відносно сина ОСОБА_2, а саме порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 13.03.1995р. з подальшими змінами роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з якими діяв заподіювач шкоди тощо).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер моральних страждань ОСОБА_2, а саме те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5, потерпіла втратила сина, внаслідок чого отримала моральний стрес, що призвело до душевних страждань та моральних переживань, майновий стан обвинуваченого, який впливає на реальну можливість останнього виплатити визначену судом моральну шкоду.

Враховуючи вищевказані обставини, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 було спричинено моральну /немайнову/ шкоду заподіяну злочинними діями ОСОБА_5, яку враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд оцінює у сумі 300000грн., і цю шкоду необхідно стягнути з ОСОБА_5

Щодо цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 300000грн., то суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню при цьому суд виходить з наступного

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер моральних страждань ОСОБА_3, а саме те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5, потерпіла втратила рідного брата, внаслідок чого отримала моральний стрес, що призвело до душевних страждань та моральних переживань, майновий стан обвинуваченого, який впливає на реальну можливість останнього виплатити визначену судом моральну шкоду.

Враховуючи вищевказані обставини, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 було спричинено моральну /немайнову/ шкоду заподіяну злочинними діями ОСОБА_5, яку враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд оцінює у сумі 100000грн., і цю шкоду необхідно стягнути з ОСОБА_5

Щодо цивільного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування моральної шкоди в сумі 44676грн., то суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню при цьому суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, транспортний засіб, на якому водій ОСОБА_5 скоїв дорожньо-транспортну пригоду був застрахований в ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", про що свідчить поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії AM № 2275607, який на момент даної ДТП був чинний /а.с.33/.

Згідно п.27.1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після

дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог п. 27.3 ст. 27 цього Закону, - страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та

дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами

Розміри мінімальної заробітної плати на 2018 рік затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 3723 гривень, отже з ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 44676грн. (3723 # 12 = 44676).

Щодо тверджень у відзиві на позов представника ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" про те, що підстав для стягнення моральної шкоди немає, оскільки цивільний позивач не звертався до страхової компанії з заявою про настання події, яка має ознаки страхового випадку, а також з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим права цивільного позивача не були порушенні то суд вважає, що вони не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 липня 2002 року №15-рп/2002. (справа про досудове врегулювання спорів) зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного

звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням

суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обґрунтовуючи своє рішення Конституційний Суд України зазначив, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який

держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за

волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому

числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Отже вищевказане Рішення дає суду підстави для критичного ставлення до відзиву на позов та задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Також необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 2145грн.

Речовий доказ, а саме: автомобіль марки «Audi А4», номерний знак НОМЕР_1, що переданий під відповідальне збереження ОСОБА_5, необхідно залишити останньому.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368-371,374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили обрати у виді тримання під вартою, взявши з залу суду негайно.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 27 лютого 2019 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 56845 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот сорок п'ять) гривень майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням та 300000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348, м. Київ вул. Велика Васильківська 102) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 44676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5. на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 2145грн

Речовий доказ, а саме: автомобіль марки «Audi А4», номерний знак НОМЕР_1, що переданий під відповідальне збереження ОСОБА_5 - залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду Чернівецької області через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, потерпілим його представнику та прокурору.

Суддя: С.П. Проскурняк