Постанова № 80141519, 26.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/343/19Головуючий у 1-й інстанції Прилуцький В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 305010000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Пономаренко В.В., Сіренко Ю.В.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач (скаржник) - військова частина А3085,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.11.2018 (ухвалене о 12 год. 46 хв. у залі судових засідань Смілянського міськрайонного суду, повний текст складено 06.12.2018, суддя в суді першої інстанції - Прилуцький В.О.) у цивільній справі за позовом військової частини А3085 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, :

в с т а н о в и в :

військова частина А3085 звернулася 18.07.2017 до суду з даним позовом, яким просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки в сумі 41204,09 грн., вказуючи на те, що відповідач, підполковник ОСОБА_3, являючись командиром 2-го самохідного-артилерійського дивізіону, підпадаючи під категорію військовослужбовців, які згідно з Указом Президента України №115/2016 підлягали звільненню в запас за демобілізацією, не бажаючи продовжувати військову службу, не подаючи рапорту про свою згоду на укладення контракту для проходження служби, після спливу строку проходження служби за призовом, отримав на свій картковий рахунок НОМЕР_1 (Ощадбанк) грошові кошти в розмірі 28400,54 грн., не здавши посаду встановленим порядком до 30.04.2016 (останній день звільнення), без формування пакету документів по звільненню для відправки до військкомату для подальшої постановки на військовий облік, як звільненого за демобілізацією військовослужбовця, вибув з військової частини. В кінці травня 2016 року відповідач прибув до військової частини та надав витяг з наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 16.05.2016 №214 про призначення його на посаду військового комісара Бориспільського об'єднаного міського військового комісаріату, будучи на той час вже розрахованим як звільнений військовослужбовець призваний за демобілізацією. Крім цього, ОСОБА_3 помилково було нараховано на картковий рахунок НОМЕР_1 (Ощадбанк) та виплачено 16.06.2016 місячне грошове забезпечення за травень місяць 2016 року у сумі 12803,55 грн.

Позивач вважає, що внаслідок своєї недобросовісності ОСОБА_3 незаконно отримав грошові кошти як звільнений з військової служби, хоча фактично уклав контракт з ЗСУ, продовживши служити в ЗСУ (в Бориспільському ОМВК), які, згідно з вимогами ст.1212 ЦК України (як такі, що одержані без належної правової підстави) підлягають поверненню. Станом на день звернення до суду, відповідач до матеріальної відповідальності згідно з п.29 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі», затвердженого Постановою ВРУ від 23.06.1995 № 243/95-ВР, не притягувався, грошові кошти не повернув.

З вказаних підстав позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача матеріальні збитки, оскільки останній одержав кошти на які права не мав.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.11.2018 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ст.1215 ЦК України одержані відповідачем виплати не можуть бути повернуті, оскільки у справі не встановлено необхідних для цього підстав - наявність рахункової помилки з боку особи, що здійснила виплати, і недобросовісності з боку набувача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав через відділення поштового зв'язку 09.01.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у справі. В обґрунтування вказано на те, що матеріальні збитки позивача складаються з 28400,54 грн. (одноразова грошова допомога при звільненні) та 12803,55 грн. (грошове забезпечення за травень 2016 року), чого суд до уваги не прийняв. Вихідна допомога відповідачу була виплачена помилково у зв'язку з тим, що він, в порушення своїх обов'язків, будучи особою, яка звільняється зі збройних сил відповідно до указу про демобілізацію (у зв'язку з чим і одержав право на виплату вихідної допомоги), не повідомив своє командування про продовження служби за контрактом, що призвело до помилкової виплати йому коштів вихідної допомоги. Отже відповідач не був звільнений з військової служби та не набув права на одержання вихідної допомоги. Також позивачем помилково дворазово нараховане відповідачу грошове забезпечення за травень 2016 року, що призвело до переплати в сумі 12803,55 грн. отже вказані кошти є безпідставно виплаченими відповідачу та мають бути повернуті особі, яка їх виплатила.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 27.04.2016 №182 відповідно до пп. «є» п.1 ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» п.1 Указу Президента України №115/2016 від 25.03.2016, ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас.

29.04.2016 вказаний наказ доведений до відома командування військової частини-польова пошта В2050 (умовне найменування військова частина-польова пошта В2050 змінено на військова частина А3085 наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 30.06.2017 №159), в якій відповідач проходив військову службу. Того ж дня, розпорядженням т.в.о. начальника штабу військової частини-польова пошта В2050 №1092 ОСОБА_3 відряджено 29.04.2016 в пункт постійної дислокації с. Дівички у зв'язку із наказом на звільнення. Визначено строк прибуття в с. Дівички 30.04.2016.

У вказаний строк ОСОБА_3 до пункту постійної дислокації військової частини не з'явився, прибув лише 04.05.2016.

06.05.2016 ОСОБА_3 виплачено 28400,54 грн. у відповідності до Постанови КМУ №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією».

У той же день (після надходження коштів на рахунок відповідача) зі штабу командування сухопутних військ ЗСУ до командування військової частини надійшло телефонне повідомлення з приводу можливості продовження військової служби за контрактом підполковника ОСОБА_3, який звернувся з цим питанням до управління особового складу штабу КСВ ЗСУ.

Наказом командувача сухопутних військ ЗСУ п.2 наказу командувача СВ ЗСУ (по особовому складу) від 27.04.2016 №182 про звільнення з військової служби у запас підполковника ОСОБА_3, командира самохідно-артилерійського дивізіону військової частини-польова пошта В2050, відмінено як нереалізований. Наказ доведений до відома командування військової частини-польова пошта В2050 12.05.2016.

Далі, 16.05.2016 наказом командувача сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) №214 підполковника ОСОБА_3 відповідно до п.82 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, увільнено із займаної посади командира самохідно-артилерійського дивізіону військової частини-польова пошта В2050 та призначено військовим комісаром Бориспільського об'єднаного міського військового комісаріату.

На підставі вказаного наказу командувача сухопутних військ ЗСУ наказом командира військової частини-польова пошта В2050 (по стройовій частині) №139 від 20.05.2016 підполковника ОСОБА_3, командира самохідно-артилерійського дивізіону, призначеного наказом командувача СВ ЗСУ від 16.05.2016 №214 на посаду військового комісару Бориспільського об'єднаного міського військового комісаріату Київської області, вирішено вважати таким, що справи та посаду здав та направити для подальшого проходження служби до Бориспільського об'єднаного міського військового комісаріату; виключити із списків особового складу військової частини-польова пошта В2050 та зняти з усіх видів забезпечення.

Також наказом командира військової частини-польова пошта В2050 №139 від 20.05.2016 відповідач розрахований по день виключення із списків частини та отримав на свій картковий рахунок суму в розмірі 8383,33 грн. (заробітна плата за частину травня, коли відповідач проходив військову службу).

16.06.2016 при нарахуванні грошового забезпечення за травень підполковника ОСОБА_3 помилково не було виключено із відомості, що призвело до помилкового нарахування йому грошового забезпечення за весь травень 2016 року в сумі 12803,55 грн.

Такими є фактичні обставини в цій справі, встановлені судом.

Вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №818/1688/16 від 05.12.2018 згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС - є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією

та законами України.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а ч.4 ст.19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З вимог чинного Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу проходження публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19).

Проходження публічної служби, відповідно, і військової служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі №815/5027/15, від 03.10.2018 у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.

У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

На підставі вищенаведеного висновку Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд констатує, що дана справа про стягнення матеріальних збитків, завданих особою, що проходила публічну службу (перебувала на військовій службі) за позовом суб'єкта владних повноважень має розглядатися у порядку адміністративного судочинства за правилами КАС України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Судові витрати по справі мають бути залишені за апелянтом в силу вимог ст.ст.141,142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.11.2018 у цивільній справі за позовом військової частини А3085 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків - скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом військової частини А3085 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.02.2019 року.

Суддя-доповідач

Судді