Постанова № 80141476, 26.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/348/19Головуючий у 1-й інстанції Івахненко О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 302000000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Гончар Н.І., Пономаренко В.В.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_4,

треті особи - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, Управління агропромислового та економічного розвитку, містобудування та архітектури Чигиринської РДА Черкаської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.12.2018 (ухвалене о 14 год. 34 хв. у залі судових засідань Чигиринського районного суду, повний текст складено 17.12.2018, суддя в суді першої інстанції - Івахненко О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління агропромислового та економічного розвитку, містобудування та архітектури Чигиринської РДА Черкаської області, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, :

в с т а н о в и в :

26.09.2018 ОСОБА_3, діючи через представника адвоката Осадчого В.А., звернувся до суду з позовом, яким просив:

- скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0701 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий №НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 11.01.2007, виданий ОСОБА_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010779800509;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, (з відкриттям розділу), індексний №35745473 від 19.06.2017, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку;

- визнати за позивачем право власності на 0,0296 га земельної ділянки, загальною площею 0,0701 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий №НОМЕР_1.

В обґрунтування зазначає про те, що згідно Договору дарування від 14.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О.Г. за №2538, ОСОБА_5. (дарувальник) подарувала позивачу земельну ділянку площею 0,0296 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 Проте державним реєстратором 04.05.2018 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на дану земельну ділянку в зв'язку із встановленням ним наявних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а саме земельна ділянка з кадастровим №НОМЕР_1 зареєстрована за відповідачем на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого 11.01.2007 Чигиринським РВ ЧРФ ДП «Центр ДЗК».

Однак відомості, зазначені в Державному акті на право власності на вищевказану земельну ділянку, на підставі якого зареєстровано право за ОСОБА_4, не відповідають дійсності, так як рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.03.2008, було внесено до нього зміни - ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 405 кв.м. (0,0405 га)., а не 701 кв.м. (0,0701га.). Під час укладення даного договору приватним нотаріусом було зроблено відмітку на належному ОСОБА_5. державному акті про право власності на земельну ділянку про дарування ОСОБА_4 0,0405 га (405 кв.м.) цієї земельної ділянки. Проте під час посвідчення правочину нотаріусом помилково в тексті Договору дарування вказано розмір земельної ділянки, що підлягає даруванню, 0,0701 га., а не 0,0405 га.

ОСОБА_4, знаючи, що їй подаровано лише 0,0405 га земельної ділянки, 11.01.2007 на підставі вищевказаного Договору дарування отримала державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,0701га, серії НОМЕР_2 від 11.01.2007. Отже з 28.05.2008 ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,0405 га, а ОСОБА_5. - земельна ділянка 0,0296 га. Однак зміни до державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача від 11.01.2007 внесені не були, що порушило право власності позивача на землю.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.12.2018 позов задоволено повністю. При цьому суд виходив з того, що позивач позбавлений можливості провести державну реєстрацію свого права власності на земельну ділянку, оскільки відповідне право на неї помилково зареєстровано за відповідачем у справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подала 17.01.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що рішення Чигиринського районного суду від 21.03.2008 про внесення змін до її державного акту на земельну ділянку виконано бути не може у зв'язку зі змінами в законодавстві. Суд не врахував, що в Державному земельному кадастрі немає відомостей про земельну ділянку позивача (площею 0,0296 га у АДРЕСА_1), отже вказане майно не є об'єктом цивільного обігу. Позивач не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, а сам по собі договір дарування цієї ділянки не може свідчити про наявність такого права в особи. Отже позивач не має права, про захист якого він порушує питання в цій справі. Суд не мав правових підстав для скасування державного акта скаржника (неналежний спосіб захисту права). Крім того, визнання договору дарування земельної ділянки від 20.06.2016 частково недійсним не є підставою для визнання недійсним державного акта, виданого на його основі. Наявність у державному реєстрі запису про реєстрацію права власності скаржника на земельну ділянку площею 0,0701 га не свідчить про неможливість зареєструвати право власності позивача у справі на земельну ділянку площею 0,0296 га.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд апеляційну скаргу відхилити . а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно договору дарування земельної ділянки від 14.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О.Г., ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 (позивачу) земельну ділянку площею 0,0296 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, та яка належала їй на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_5, виданого Чигиринським відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_4, 16.02.2005 кадастровий №НОМЕР_1.

25.04.2018 ОСОБА_5., діючи як представник позивача на підставі довіреності звернулася із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чигиринської РДА Черкаської області для проведення державної реєстрації права власності позивача на вищевказану земельну ділянку. Державним реєстратором 04.05.2018 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на дану земельну ділянку в зв'язку із встановленням суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а саме згідно відомостями ДРРПНМ земельна ділянка з кадастровим №НОМЕР_1 зареєстрована за ОСОБА_4 (відповідач) на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого 11.01.2007 Чигиринським РВ ЧРФ ДП «Центр ДЗК».

Одночасно рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.03.2008, яке набрало законної сили, визнано частково недійним договір дарування земельної ділянки, укладений 20.09.2006 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині передачі у дар останній земельної ділянки площею 296 кв.м. та зобов'язано Чигиринський відділ земельних ресурсів внести зміни до державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.02.2007, виданого на ім'я ОСОБА_4, вказавши, що вона є власником земельної ділянки площею 405 кв. м.

Однак відповідні зміни до державного акту ОСОБА_4 внесені не були.

Згідно вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже у судовому порядку констатовано, що державний акт про право власності на землю, виданий ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,0701 га за адресою АДРЕСА_1 є таким, що суперечить вимогам закону, адже ОСОБА_4 за вказаною адресою належить земельна ділянка площею 0,0405 га.

Оскільки державна реєстрація права власності відповідача на зазначену земельну ділянку та відповідний державний акт про право власності на земельну ділянку порушують права позивача у справі щодо частини цієї ж земельної ділянки, він звернувся до суду з цим позовом.

Такими є фактичні обставини у справі, отже правовідносини, які виникли між сторонами, регламентуються наступними правовими нормами.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом «а» частини 1 статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а згідно ст. 126 ЗК України - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У свою чергу п.п.8, 9 ч.1 ст.27 вказаного вище закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Додатково слід врахувати, що ч.1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З системного аналізу викладених вище норм права та встановлених судом при розгляді цієї справи фактичних обставин слідує, що право позивача на землю (земельну ділянку площею 0,0296 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1), яке виникло а підставі чинного договору дарування земельної ділянки від 14.12.2010, є порушеним зі сторони відповідача у справі, адже на цю ж земельну ділянку їй видано державний акт та помилково проведено реєстрацію за нею права власності на вказане майно.

При цьому відсутність у відповідача прав стосовно земельної ділянки позивача у цій справі констатована рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.03.2008, яке набрало законної сили.

Так як державний акт відповідача на право власності на земельну ділянку кадастровий №НОМЕР_1 (про права на яку заявляє позивач) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно відповідача на цю земельну ділянку порушують право власності позивача, підтверджене відповідним правовстановлюючим документом (договором дарування), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність скасування вказаних державного акту та проведеної державної реєстрації права власності.

Крім того, оскільки відповідач фактично оспорює право власності позивача на відповідне майно (земельна ділянка кадастровий №НОМЕР_1), суд вірно вказав про необхідність визнання за позивачем зазначеного права у судовому порядку.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що рішення Чигиринського районного суду від 21.03.2008 про внесення змін до її державного акту на земельну ділянку виконано бути не може у зв'язку зі змінами в законодавстві, так як вказане не перешкоджає ефективному захисту прав позивача у цій справі щодо земельної ділянки у обраний ним спосіб.

Відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку позивача (площею 0,0296 га у АДРЕСА_1) та державної реєстрації прав позивача на це майно, про що вказує скаржник, не свідчить про помилковість висновків суду в цій справі, адже, як встановлено при судовому розгляді, позивач якраз і не може зареєструвати свої права на земельну ділянку у зв'язку з наявністю реєстрації прав щодо неї за відповідачем.

Скаржнику слід врахувати, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. З матеріалів справи вбачається, що в інший спосіб ефективно захистити своє право власності на землю ніж визнати недійсним правовстановлюючий документ відповідача стосовно земельної ділянки позивача (державний акт) та скасувати відповідну реєстрацію прав відповідача, вчинену на підставі цього документу, позивач не мав, оскільки існування вказаних обставин безсумнівно перешкоджає йому реалізовувати своє право власності у інший спосіб без здійснення його судового захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту. Отже застосований судом спосіб захисту прав позивача має досягнути поставленої мети - забезпечити реалізацію особою свого законного права.

Слід оцінити критично доводи скаржника про те, що суд не мав правових підстав для скасування її державного акта, адже без застосування такого способу захисту права, вести мову про ефективний судовий захист прав позивача не можна, оскільки відповідний державний акт про право власності на землю відповідача (який не відповідає вимогам закону, що встановлено рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.03.2008) порушує права позивача.

Апеляційні доводи про те, що визнання договору дарування земельної ділянки від 20.06.2016 частково недійсним не є підставою для визнання недійсним державного акта, виданого на його основі, не стосуються предмету доказування в цій справі.

Також апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що наявність у державному реєстрі запису про реєстрацію права власності скаржника на земельну ділянку площею 0,0701 га не свідчить про неможливість зареєструвати право власності позивача у справі на земельну ділянку площею 0,0296 га, адже вимоги позивача у цій справі стосуються права власності щодо земельної ділянки кадастровий №НОМЕР_1 права на яку зареєстровані за відповідачем.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.12.2018 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.12.2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління агропромислового та економічного розвитку, містобудування та архітектури Чигиринської РДА Черкаської області, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.02. 2019.

Суддя-доповідач

Судді