Ухвала суду № 80140717, 21.02.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 4с/712/17/19

Справа №712/388/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ТІТОВА О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «СБЕРБАНК», суб’єкт оскарження: Старший державний виконавець Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_1, боржник: ОСОБА_2 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, дії та бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сбербанк» звернулося до суду із скаргою на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, дії та бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що 09 серпня 2018 року постановою старшого державного виконавця Соснівського відділу ДВС міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (ВП 56952054) ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 712/2243/13-ц виданого 13 червня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сбербанк» судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 161 грн. 50 коп.

Відповідно до Інформації про виконавче провадження 14 серпня 2018 року оголошено в розшук транспортний засіб, зареєстрований за боржником.

29 жовтня 2018 року Державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме повернення з підстав: боржник – фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Вважає, що державним виконавцем не здійснювалися заходи примусового виконання рішення у спосіб та порядку, які встановлені виконавчим документом, не виявлено майно боржника і не накладено на нього арешт, не реалізовано в установленому в законом порядку. Не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, не здійснено реєстрацію обтяжень майна у звязку з виконавчим провадженням. Крім того, державний виконавець не звертався до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, не викликав боржника з приводу виконавчих документів, не накладав на боржника штрафів за ухилення від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду.

Тому просить скасувати постанову державного виконавця ВП 56952054 від 29 жовтня 2018 року, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця з неповернення стягувачеві авансового збору та несвоєчасного направлення на адресу стягувача постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Представник ПАТ «Сбербанк» в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала.

Боржник ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільно - процесуального законодавства України та Законом України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.

Згідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Соснівському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження ВП 56952054 з виконання виконавчого листа № 712/2243/13-ц виданого 13 червня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сбербанк» судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 161 грн. 50 коп.

Виконавче провадження відкрито 09 серпня 2018 року.

Крім того, постановою державного виконавця від 09 серпня 2018 року об’єднано у зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 712/2243/13-ц від 13.06.2018 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси та виконавчий лист № 2/712/1225/16 від 02.08.2016 року виданого Соснівським районним судом.

У своїй скарзі скаржник посилається на те, що державним виконавцем під час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу порушено вимоги ст. 18-19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому така постанова підлягає до скасування. Однак, з такими висновками скаржника суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів виконавчого провадження № 56952054, яке досліджене в судовому засіданні, вбачається, що державним виконавцем вживалися заходи щодо виявлення майна боржника. Зокрема, постановою державного виконавця від 13 серпня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 На підстави вказаної постанови до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис за номером 17028925 від 14 серпня 2018 року, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження 27475371 від 14 серпня 2018 року, що підтверджується копіями відповідних витягів про реєстрацію. Крім того, державним виконавцем в межах виконавчого провадження неодноразово здійснено запити до Пенсійного фонду України щодо визначення останнього місця роботи боржника чи одержання ним пенсійних виплат. Інформацію не знайдено. Направлено запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами – підприємцями. З відповідей на запит вбачається, що фізичну особу-підприємця припинено. Направлено запит до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржника, інформація про доходи відсутня.

При цьому, державним виконавцем виявлено по «НАІС ДДАІ» МВС України транспортні засобі, які належать боржнику на праві приватної власності, які постановою від 15 серпня 2017 року (в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/712/1225/16 від 02.08.2016 року) оголошено в розшук.

29 серпня 2018 року державним виконавцем направлено запит до Державної прикордонної служби України щодо факту перетинання кордону боржником починаючи з 01 січня 2017 року. З відповіді на вказаний запит вбачається, що боржник ОСОБА_2 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.

З Акту державного виконавця від 24 жовтня 2018 року встановлено, що при виході за адресою, що визначена місцем виконання виконавчого листа, а саме: м. Черкаси, вул. Володарського 15, ліквідного майна, яке б належало боржнику на праві приватної власності та підлягало опису й арешту на момент здійснення перевірки майнового стану боржника не виявлено, крім майна першої необхідності, що не підлягає опису й арешту згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Тому, 29 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», зв»язку з тим, що транспортний засіб не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, згідно відповіді ПФУ та ДПІ доходи та відкриті рахунки у боржника відсутні. При виході державного виконавця за адресою, що вказана у виконавчому документів як місце проведення виконавчих дій, майно яке б належало на праві приватної власності боржнику та підлягало опису відсутнє.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем оскаржувану постанову винесено в межах та з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Досліджені матеріали виконавчого провадження містять достатньо доказів вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання вказаного рішення суду, а тому вимога скаржника про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувача є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця з неповернення стягувачеві авансового збору, суд приходить до наступного.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

При поверненні виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону, звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що Стягувачем 12 липня 2018 року було сплачено авансовий внесок в сумі 103 грн. 23 коп.

Згідно Звіту державного виконавця про використання авансового внеску від 15 січня 2019 вбачається, що державним виконавцем за рахунок авансового внеску здійснено витрати за користування АСВП в сумі 69 грн., які перераховано на спеціальний реєстраційний рахунок Головного територіального управління юстиції в Черкаській області. Невикористаний авансовий внесок в сумі 34 грн. 23 коп. повернуто на рахунок стягувача згідно платіжного доручення № 17 від 17 січня 2019 року. Копія звіту направлена на адресу стягувача 25 січня 2019 року.

Отже, докази порушення державним виконавцем щодо неповернення авансового внеску відсутні, дії державного виконавця відповідають Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішення, а відтак, вимога про визнання бездіяльності державного виконавця не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання неправомірними бездіяльності державного виконавця щодо несвоєчасного направлення на адресу стягувача постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Так, дана постанова винесена виконавцем 29 жовтня 2018 року та направлена на адресу стягувача згідно супровідного листа № 43177 від 29 жовтня 2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку державного виконавця не було допущено бездіяльності при направленні оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про відсутність в діях державного виконавця порушень вимог чинного законодавства, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258-260, 263-268, 447-453 ЦПК України суд –

У Х В А Л И В:

Акціонерному товариству «СБЕРБАНК» у задоволенні скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п’ятнадцятиднів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст ухвали складено 26 лютого 2019 року.