Ухвала суду № 80138686, 27.02.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа 629/799/19

Провадження № 2/629/729/19

У Х В А Л А

27 лютого 2019 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Смірнова Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, посилаючись на те, що 31 серпня 2004 року прокуратурою м. Харкова порушена кримінальна справа по факту зловживання службовим становищем та навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства ЧП «Троя» за ознаками правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України. 03 листопада 2004 року позивач був затриманий та йому пред’явлена підозра в скоєнні даного злочину. 09 січня 2007 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позивач був виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, який ухвалами апеляційного суду Харківської області від 23.04.2008 року та 05.05.2010 року залишений без змін. В зв’язку з чим просить відшкодувати моральну шкоду за час перебування під слідством у розмірі 275668 гривень 38 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом із тим, позовна заява не відповідає наголошеній вище вимозі цивільного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Разом з цим, відповідно до ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Законом передбачено вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди, яку завдано фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, проте позивачем в позовній заяві не наведено, передбачені законом підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування.

Враховуючи викладене, відповідно до положень частини шостої ст. 175 ЦПК України, для правильного вирішення спору позивачеві ОСОБА_1 у позовній заяві слід зазначити: в чому полягає завдана йому моральна шкода; якими конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві; з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Крім цього, відповідно до пункту 9 частини третьої ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Вказаний розрахунок у позовній заяві не міститься, у зв’язку із чим звертається увага позивача на наступне.

За змістом ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються не тільки із судового збору (від якого позивач у цій справі є звільненим). До складової судових витрат включаються й витрати, пов’язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною другою ст. 138 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

За правилами ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, позивачу пропонується виконати вимоги п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України чи врахувати можливі негативні наслідки в разі неподання ним попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у відповідності до ст. 134 ЦПК України у строк, встановлений цією ухвалою.

Також, позивачу роз’яснюються положення ч.1, п.5, п.8 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, якими встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зважаючи на принцип диспозитивності, встановлений ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та другою ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За правилами, встановленими частиною восьмою вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За правилами частини першої статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Враховуючи наведене, позивачу надається можливість у строк, встановлений цією ухвалою, додати до позовної заяви всі наявні у них докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги; зазначити чи проводилися заходи досудового врегулювання спору та чи здійснювалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; зазначити чи наявні докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; зазначити, у кого з позивачів або іншої особи наявні оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви та додати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (чи, у разі необхідності, - заяви про витребування чи забезпечення доказів).

За правилами частини першої ст. 187 ЦПК України суд має відкрити провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов’язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви, на виконання вимог національного законодавства, а саме - частини першої ст. 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачу встановлюється строк усунення недоліків.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи у порядку, про який просять позивач, без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого стане економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов’язаних із безпосереднім розглядом справи.

Суд надає позивачу максимальний з передбачених ЦПК України строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз’яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова