Рішення № 80138676, 26.02.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6559/18

Провадження 2/629/378/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сектору державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області, третьої особи Харківської товарної біржі про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до сектору державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області, третя особа Харківська товарна біржа, про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, посилаючись на те, що 04.12.1997 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу № 596, на підставі якого була придбана однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. Позивач мешкає в даній квартирі з часу придбання, сплачує відповідні платежі та збори. У листопаді 2018 року вона звернулась до державної реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції з заявою про оформлення права власності на квартиру, однак їй було відмовлено у державній реєстрації права власності на її квартиру, оскільки відсуне нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу. В зв'язку з чим просить визнати дійсним договір купівлі-продажу № 596 від 04 грудня 1997 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, який було зареєстровано на Лозівській філії Харківської товарної біржі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, причину неявки суду не повідомила.

Представник позивача - адвокат Романенко Д.М. в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі. Крім цього просив в разі неявки відповідача по справі ухвалити заочне рішення, наслідки ухвалення заочного рішення йому відомі та зрозумілі.

Представник відповідача сектору державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції, причини неявки до суду не повідомив. Зі згоди представника позивача, наданої у заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи Харківської товарної біржі в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про отримання судових повісток, що містяться в матеріалах справи, причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази приходить до наступного.

У відповідності до ст.ст. 316, 328 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 5 ЦК України встановлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, відповідно до зазначеної норми права акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме на час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу 04.12.1997 року, щодо якого позивачем заявлено позов про визнання його дійсними, діяв Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року. Отже, до спірних правовідносин, враховуючи положення дії актів цивільного законодавства у часі, суд одночасно застосовує норми саме ЦК УРСР в редакції 1963 року і положення ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції 2004 року визначено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно із застереженнями, що містяться у ст. 5 ЦК України і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правовий статус майна, а також права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Так, положеннями ст. 42 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).

У письмовій формі повинні укладатися угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у ст. 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми (п.п. 2,3 ч.1 ст. 44 ЦК УРСР).

Згідно з ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Невиконання цих вимог, тягнуло недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК України.

Судом встановлено, що 04.12.1997 року на Лозівськиій філії Харківської товарної біржі між ОСОБА_4, яка також діяла і від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_7, яка також діяла і від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_1 (покупці) відбувся правочин, оформлений договором за № 596 купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на 06.11.2017 року Лозівську філію Харківської товарної біржі вилучено з ЄДРПОУ.

Діяльність діючих на час укладення договору бірж, які реєструвалися угоди з нерухомістю, регулювалася Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1957-ХІІ у ред. від 15.05.2003 року. У пункті 3.2 зазначалося, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», правочини, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Тобто, відповідач, як добросовісний учасник цивільних правовідносин, виконав угоду, став власником квартири, право власності на яку було зареєстровано Лозівським БТІ.

Згідно п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, що діяла на момент укладання договору , при нотаріальному посвідченні договору про відчуження жилого будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на майно у осіб, які його посвідчують. Право власності на жилий будинок, квартиру може бути підтверджено, зокрема, одним із таких документів, як договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі. В інструкцію вносились зміни у 1996 році, 1997 році, але цей пункт залишений без змін. Тобто до 2004 р. договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений на біржі, приймався нотаріусами як правовстановлюючий документ.

На теперішній час укладений між сторонами 04.12.1997 року договір купівлі-продажу, укладений Лозівською філією Харківської товарної біржі, не є легітимним, оскільки не відповідає діючому законодавству. Чинним законодавством України не передбачено такої форми угоди, як біржова.

Законом № 2756-У1 від 02.12.2010 року у ч. 1 ст. 657 ЦК України були внесені зміни, відповідно до яких договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Положеннями ч. 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За нормами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, якою передбачено, що у разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Виходячи зі змісту договору, а саме з п. 3, на момент підписання договору вся сума за договором (5220,00 грн.) продавцем отримана у повному обсязі, що підтверджують обидві сторони договору. Сторонами виконана умова договору щодо передачі квартири у повне володіння та розпорядження покупця. Таким чином, усі суттєві умови договору, про які сторони домовлялися під час його підписання, ними виконані, повне виконання договору здійснилося, що підтверджується письмовими доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (в ред. 1963р.) та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» (втратив чинність 06.11.2009 р.), якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

З матеріалів справи вбачається, що договором зазначено дійсний намір сторін, досягнута ними домовленість щодо всіх істотних умов, у тому числі про передачу права власності на квартиру. Всі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторони виконали, договір ніким не оскаржено.

У зв'язку зі змінами в законодавстві, що регулює правовідносини з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, позивач позбавлений можливості реалізувати право власності на нерухоме майно і здійснити нотаріальне посвідчення договору.

При розгляді справи суд також виходить з положень ст.ст. 317, 319 та 391 ЦК України, якими зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, йому належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, і він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, з метою захисту майнових прав позивача, аналізуючи надані докази і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 4,5,15, 220,316,328, 391, 392, 405 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, № 596 від 04 грудня 1997 року, укладений на Лозівській філії Харківської товарної біржі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Лозова, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.08.2001 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача - адвокат Романенко Дмитро Михайлович, дії на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2737 від 06.08.2013 року та угоди про надання правової допомоги у цивільному процесі від 01.08.2018 року.

Відповідач - Сектор державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, 10а.

Третя особа - Харківська товарна біржа, місцезнаходження: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, код ЄДРПОУ 14086755.

Суддя Н.А.Смірнова