Рішення № 80137844, 27.02.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3635/18

Провадження № 2/591/342/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Майбороди А.О.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в спрощеному позовному провадженні цивільну справу № 591/3635/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на підставі свідоцтва про право власності на житло є співвласником квартири АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані проживаючими вона, як власник житла та її повнолітні сини ОСОБА_3 і ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_2 у 2010 році виїхав на постійне проживання до Канади, де проживає до цього часу. Адреса його проживання їй не відома. В належній їм квартирі він не проживає та не навідується, його особистих речей в квартирі немає. Іноді вона спілкується по телефону з відповідачем, але на її прохання до нього знятися з реєстрації він відмовляється. Комунальні послуги за користування квартирою він не сплачує. Факт реєстрації проживання відповідача у вказаній квартирі порушує права позивача, оскільки остання позбавлена права отримувати соціальну допомогу на оплату житлово-комунальних послуг з боку держави у вигляді субсидії. Посилаючись на зазначені обставини, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2018 року позовна заява була залишена без руху, позивачу запропоновано в строк не більше десяти днів з дня вручення копії вказаної ухвали усунути недоліки.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 17 жовтня 2018 року о 10 год. 00 хв.

17 жовтня 2018 року у зв'язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, викликом в наступне судове засідання відповідача шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Зарічного районного суду м. Суми, розгляд справи відкладено до 13 грудня 2018 року об 11 год. 20 хв.

13 грудня 2018 року у зв'язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, викликом в наступне судове засідання відповідача шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Зарічного районного суду м. Суми, розгляд справи відкладено до 25 лютого 2019 року об 11 год. 00 хв.

В судове засідання з’явилися позивач, свідок ОСОБА_4 Відповідач в судове засідання не з'явився про місце, час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в суді додатково пояснила, що відповідач останні 12 років проживав в Києві, коли він виїжджав, то обіцяв виписатися з квартири. Вже місяців вісім як відповідач проживає в Канаді. Зазначила, що відповідач в Україну вже не повернеться ніколи, а якщо захоче повернутися, то зможе зареєструватися.

Зі згоди позивача, яка висловлена була під час судового засідання, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заявленого позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло квартира за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 28).

Згідно довідки про склад сім’ї від 23 травня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 27).

Згідно пояснень позивача відповідач доводиться їй сином, та він не мешкає в спірному житлі близько дев’яти років, квартиру залишив добровільно.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснила, що вона є сусідкою позивача. Років 12 вони є сусідами, їх діти добре товаришували. ОСОБА_2 одружився, і перестав там жити, років 14-15 він там не живе, якийсь час він був виписаний з спірної квартири. Вдома у позивача буває дуже рідко, відповідач одружився, та жив у дружини. Її син розповідав, що відповідач не живе у спірному помешканні; син помер 15 грудня 2015 року. Олексій говорив, що хотів виїхати за кордон. Зі слів позивача їй відомо, що відповідач поїхав в Канаду.

Під час судового розгляду не було встановлено обставин того, що позивач чинить відповідачу перешкоди в користуванні зазначеним житлом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За чинним житловим законодавством обов’язковою умовою виникнення права користування житлом членами сім’ї його власника є спільне проживання членів сім’ї з власником.

З наданих доказів встановлено, що відповідач дійсно більше одного року не проживає у спірній квартирі.

В той же час судом також встановлено, що спірна квартира є приватною власністю відповідача, тому право відповідача на користування цією квартирою набуте на підставі наявного у нього права власності, є непорушним і невід'ємним правом власника, якого власник не може бути позбавлений в порядку статті 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, положення частини другої статті 405 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки відповідач є співвласником квартири, тому суд позбавлений можливості визнати порушення прав позивача з боку відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач не втратив права власності на частку у квартирі і тому не втратив право користування квартирою. Сам той факт, що на даний час відповідач, який є співвласником житлового приміщення, не проживає у зазначеній квартирі, не є підставою для визнання його таким, що втратив право проживання чи іншого користування своєю власністю.

Той факт, що відповідач не несе витрат на утримання квартири і не оплачує комунальні послуги, не є підставою для припинення його права користування квартирою. Вказані питання мають вирішуватись між співвласниками у інший встановлений законом спосіб, зокрема позивач не позбавлена можливості порушувати питання щодо стягнення з відповідача як власника квартири понесених витрат на утримання своєї власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_4.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1,

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2.

Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП не відомий.

Третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 27, код ЄДРПОУ 37846270.

Повне рішення суду виготовлене 27 лютого 2019 року.

Суддя А.П.Сидоренко