Рішення № 80137734, 27.02.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 642/4404/18

Провадження № 2/639/459/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

У складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Кричевської В.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу № 642/4404/18 за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

20 серпня 2018 року до Ленінського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, із позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якій просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.11.2015 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20.02.2017 року згідно з рішенням Сватівського районного суду Луганської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Починаючи з 2016 року відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, матеріально не допомагає, участі у вихованні дитини не приймає та не виконує жоден із тих обов'язків, які покладені на нього законом, як на батька, відноситься байдуже та невідповідально до своїх батьківських прав. Так, за ним мається заборгованість по аліментам на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На теперішній час відповідач утримується у Харківській установі виконання покарань (№27). Позивач зазначає, що вказаний факт може негативно вплинути на вихованні дитини. Окрім того, відповідач має схильність до вживання алкогольних напоїв, що також може негативно вплинути на дитину.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав - передано на розгляд Жовтневому районному суду м. Харкова, у зв'язку з непідсудністю позову Ленінському районному суду м. Харкова.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав. Призначено підготовче судове засідання.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2019 року закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені неї вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, проти задоволення позовної заяви заперечував, вважав її передчасною, оскільки на теперішній час він не має можливості виконувати свої батьківські обов'язки з об'єктивних на те причин, а саме у зв'язку з його утриманням у Харківській установі виконання покарань (№27). В подальшому в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовився.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Сватівської міської ради в судове засідання також не з'явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини..

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 сторін народилася дитина - ОСОБА_2, батьками якого є: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сватівського районного управляння юстиції у Луганській області 16 лютого 2016 року. (а.с. 8)

Позивач зазначає, що спільне життя у сторін не склалося, у зв'язку з чим починаючи з 2016 року сторони почали проживати окремо.

Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 07 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сватівського районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 159. (а.с. 10)

15 липня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінено на ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_4 виданим Сватівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 15 липня 2017 року. (а.с.7)

Позивач зазначає, що на теперішній час малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом із нею та знаходить на її утриманні, що підтверджується Довідками Сватівської міської ради від 26.07.2018 року № 5155 та від 27.07.2018 року № 5189. (а.с. 11, 12)

Як вбачається з Побутової характеристики від 27.07.2018 року № 402/18, складеної виконавчим комітетом Сватівської міської ради народних депутатів Луганської області - ОСОБА_1 дійсно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 із своїм сином. Не працює, навчається у Куп'янському медичному коледжі. Громадський порядок не порушує, з сусідами підтримує добрі відносини. (а.с. 14)

Однак у вказаній довідці не зазначено прізвище, ім'я та по батькові сина ОСОБА_1

На теперішній час ОСОБА_1 не працює та навчається у КЗОЗ «Куп'янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової», та за період навчання зарекомендувала себе як відповідальна, здібна, чесна студентка. Витримана, емоційно врівноважена. Підтримує товариські стосунки. Охайна, завжди має добрий зовнішній вигляд. Шкідливих звичок не має, тенденція до протиправної поведінки не проявляється. Вказане підтверджується Довідкою від 30.07.2018 року № 248 та Характеристикою, виданих КЗОЗ «Куп'янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової». (а.с. 15, 16)

На підтвердження обставин справи позивачем було надано Акт обстеження житлових умов, складений Депутатом Сватівської міської ради Данильченко В.І., однак суд критично ставить до вказаного доказу, оскільки він не містить у собі зазначення дати його складання та він був складений відносно ОСОБА_8, а не малолітнього ОСОБА_2. (а.с. 13)

Позивач зазначає, що відповідач ніяким способом не допомагає їй у матеріальному забезпеченні дитини, на теперішній час за відповідачем виникла заборгованість по аліментам у розмірі 31 790, 34 грн., що підтверджується Довідкою про неотримання аліментів від 01.08.2018 року № 7057/16.17.41, виданою Кремінським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. (а.с. 17а-19)

Однак, з вказаної довідки також вбачається, що виконавчий лист з примусового виконання рішення було видано 16.01.2018 року Сватівським районним судом Луганської області, тоді як рішення було ухвалене у 2016 році.

Судом встановлено, що на теперішній час відповідач - ОСОБА_3 утримується у Харківській міській установі виконання покарань (№27), що підтверджується відповідною довідкою, у якій також зазначено час його утримання з 27 лютого 2018 року. (а.с. 20)

Як вбачається з Характеристики від 20 липня 2018 року виданої Сільським головою на ОСОБА_3, він на теперішній час знаходиться в місцях позбавлення волі. За час проживання на території с. Новомикільська скарг на його поведінку не надходило, постійного місця роботи не мав, джерелом для життя були випадкові заробітки, в громадському житті села участі не приймав, схильний до вживання алкоголю, не конфліктний. (а.с. 17)

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Сватівської міської ради від 25 липня 2018 року № 51, орган опіки та піклування вважає можливим та доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 21-22)

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Суд не може погодитися з Рішенням Виконавчого комітету Сватівської міської ради, оскільки воно є недостатньо обґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дитини. В даному рішенні не наведено підстав та аргументів які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, лише зазначена констатація фактів, щодо умов проживання сторін та їх дитини. Зокрема є незрозумілим на підставі чого Виконавчий комітет Сватівської міської ради дійшов до такого висновку, яка робота ним проведена, щодо врегулювання даного конфлікту, чи встановлення фактичних обставин ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, взагалі відсутні будь-які дані щодо майнового стану відповідача, його характеристики, акт обстеження умов.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз'єднує сімейні зв'язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім'ї (див., наприклад, рішення у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року).

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова № 3) роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (абзац 2 пункту 16 Постанови № 3).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позивачем, всупереч вказаним вимогам закону не доведено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, у суду відсутні відомості про жорстоке поводження з дитиною, відповідач не є хронічним алкоголіком або наркоманом, не вдається до будь - яких видів експлуатації дитини, не примушує дитину до жебракування та бродяжництва, у суду відсутні відомості про засудження відповідача за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому суд звертає увагу, що позивач отримала виконавчий лист з примусового виконання рішення суду щодо стягнення аліментів з відповідача вже після того моменту, як він почав знаходитися в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», а тому заборгованість по сплаті аліментів він не міг виплачувати з об'єктивних на те причин.

Отже, позивачем не було доведено факту ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків. Сам відповідач заперечує проти цього та на теперішній час не має можливості піклуватися про дитину. Враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 164, 165, 166, 167 СК України, ст. ст. 12, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Сватівської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НОМЕР_5, виданий 07.09.2017 року органом № 4455, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа - Орган опіки та піклування Сватівської міської ради, код ЄДРПОУ 04051804, місцезнаходження: Луганська область, м. Сватове, площа 50-річчя Перемоги, б. 36.

Повний текст рішення складено 27.02.2019 року.

Суддя В.В. Труханович