Рішення № 80137671, 26.02.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/63/19

Номер провадження 2/573/90/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням виконавчого комітету Білопільської районної ради від 21 травня 1991 року йому надано дозвіл на перебудову житлового будинку та господарських будівель за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Залісна, буд. 18. На підставі рішення районної ради він отримав дозвіл № 36 на виконання будівельних робіт та будівельний паспорт на будівництво. Згідно з діючими на той час нормами та правилами, органами місцевого самоврядування було видано на його ім’я будинкова книга та зареєстровано його за вказаною вище адресою, де він проживає і на даний час. Зазначає, що на підставі дозволу районної ради, а також будівельного паспорта з дозволом на виконання будівельних робіт, він розпочав будівництво житлового будинку на вищевказаній земельній ділянці та закінчено роботи в 1994 році. Рішенням Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області № 38 від 07 вересня 1993 року йому передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: смт. Жовтневе ( на даний час смт. Миколаївка), вул. Залісна, буд. 18 Білопільського району Сумської області. Проте Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку останній не виготовляв. Також вказує, що своєчасно він не оформив документи на право власності на вказане домоволодіння, внаслідок чого не може вільно розпоряджатися вказаним майном. Він звернувся до філіалу «Білопільська ГВД» КП «Сумське МБТІ», де отримав оновлений технічний паспорт та довідку про те, що житловий будинок ні за ким не зареєстрований та відомості щодо будинку не внесені до Державного реєстру речових прав. Згідно висновку та довідки КП «Білопільське районне архітектурно-планувальне бюро», житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за вказаною вище адресою, збудований з дотриманням архітектурних, санітарних, протипожежних та будівельних норм і правил, знаходиться в межах земельних ділянок та не виходить за червону лінію і не знаходиться на суміжних земельних ділянках. При зверненні до відділу містобудування з метою видачі нового будівельного паспорту на вказаний будинок, на підставі якого він міг би отримати в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції декларацію про готовність будівництва та зареєструвати право власності на житловий будинок, йому було відмовлено у зв’язку з тим, що будівельний паспорт на забудову земельної ділянки видається на об’єкт, який планується будуватись. Посилаючись на викладені вище обставини ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка ( раніше смт. Жовтневе), вул. Залісна, буд. 18.

Ухвалою від 14 січня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 29-30).

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, подав заяву про проведення підготовчого засідання в його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а. с. 55).

Представник відповідача – Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з’явився. Селищний голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, з рішенням будуть згодні (а. с. 54).

У зв’язку з неявкою сторін суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв’язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно змісту ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 331 ЦК України визначено загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди, інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об’єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. ст. 4, 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на домоволодіння має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 09 лютого 2014 року № 294, основними завданнями Інспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду і відповідно до покладених на неї завдань вона, в тому числі приймає в установленому законом порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти, (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об’єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно з п. п. 8- 9 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України Державна архітектурно-будівельна інспекція приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації); реєструє повідомлення та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення та декларації про початок виконання будівельних робіт та у визначених законодавством випадках повертає такі декларації; у визначених законодавством випадках надає дозволи на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт.

Тобто, діючим законодавством визначений певний порядок здійснення будівельних робіт з будівництва новоствореного нерухомого майна, реконструкції, перебудови, добудови, порядок отримання дозвільної документації, перевірку об'єктів встановленим нормам і правилам, отримання правовстановлюючого документу і державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання(скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 23, ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на час забудови об’єктів, будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно із законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови. У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Стаття 34 Закону передбачає направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно-будівельного контролю, а також реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», що діяв на той момент та який припинив свою дію на підставі Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року, визначалося, що інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю надається дозвіл на виконання будівельних робіт-документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єктів будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земельних робіт.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Жовтневої селищної ради народних депутатів Білопільського району Сумської області № 19 від 17 квітня 1991 року розглянуто заяви про надання дозволу на перебудову, добудову та оформлення документів на індивідуальні житлові будинки громадянам, в тому числі ОСОБА_1, по вул. Залісна, 18 (перебудова житлового будинку), що підтверджується архівним витягом із рішення (а. с. 56).

На підставі рішенням виконавчого комітету Білопільської районної ради Сумської області від 21 травня 1991 року № 72 ОСОБА_1 надано дозвіл на перебудову житлового будинку за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Жовтневе, вул. Залісна, буд. 18 (а. с. 7).

З матеріалів справи також встановлено, що районним архітектором Білопільського району ОСОБА_1 було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 96 з будівництва житлового будинку та господарських будівель за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Жовтневе, вул. Залісна, буд. 18 в строк з травня 1991 року до травня 1994 року, складено проект забудови та ознайомлено з порядком виконання індивідуального будівництва та правилами забудови індивідуальних житлових будинків (а. с. 6, 8-11).

Згідно з діючими на той час нормами та правилами, органами місцевого самоврядування було видано будинкову книгу та зареєстровано ОСОБА_1 за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Жовтневе, вул. Залісна, буд. 18, де останній проживає і на даний час, що вбачається із копії будинкової книги (а. с. 12-14).

Зі змісту довідки про склад сім’ї зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб, виданої відділом ЦНАП Миколаївської селищної ради вбачається, що станом на 26 грудня 2018 року за адресою: смт. Миколаївка, вул. Залісна, буд. 18 Білопільського району Сумської області дійсно зареєстрований ОСОБА_1 (а. с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області від 07 вересня 1993 року № 38 «Про приватизацію земельних ділянок громадян» ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: смт. Жовтневе, вул. Залісна, буд. 18 Білопільського району Сумської області, що стверджується архівним витягом (а. с. 56).

Із довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 01 жовтня 2018 року за № 1279/162-18 вбачається, що відомості про наявність та розмір земельної ділянки (паю) на території Миколаївської селищної ради, яка б належала ОСОБА_1, відсутні (а. с. 17).

За інформацією із довідки Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 18 вересня 2018 року за № 1197 встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: смт. Миколаївка, вул. Залісна, буд. 18 дійсно передана у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої селищної ради народних депутатів № 38 від 07 вересня 1993 року в межах норм передбачених ст.ст. 56-57, 67 Земельного кодексу України – ОСОБА_1 (а. с. 16).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 14 серпня 2018 року філіалом «Білопільської ГВД» Сумського міського бюро технічної інвентаризації на замовлення позивача, на земельній ділянці, розташованій за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Залісна, 18 у 1994 році побудовані: житловий будинок, площею 36,5 кв. м, прибудова, площею 14,1 кв. м., прибудова, площею 28,7 кв. м., тамбур – 2,8 кв. м., сарай – 34,4 кв. м., сарай – 15,2 кв. м., погріб – 15,2 кв. м., убиральня – 1,2 кв. м., огорожа – 37,4 кв.м. (а. с. 18-21).

За даними Філіалу Білопільська госпрозрахункова виробнича дільниця КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: смт. Миколаївка, вул. Залісна, буд. 18 Білопільського району Сумської області ні за ким не зареєстроване. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності (а. с. 22).

Відповідно до зведеного акту балансова вартість будинку, господарських будівель та споруд за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Залісна, буд. 18 складає 129 383 грн., а інвентаризаційна - 94 198 грн. (а. с. 25).

Згідно із звітом про експертну оцінку майна – житлового будинку № 18 по вул. Залісній в смт. Миколаївка Білопільського району Сумської області, загальною площею 64,8 кв.м станом на 23 січня 2019 року ринкова вартість об’єкта оцінки становить 94 768 грн. (а. с. 35-49).

Відповідно до висновку та довідки КП «Білопільське районне архітектурно-планове бюро» житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за вказаною вище адресою, зведені з дотриманням архітектурних, санітарних і протипожежних норм та правил, знаходяться в межах земельної ділянки, не виходять за червону лінію вулиці, а також не знаходяться на суміжних земельних ділянках (а. с. 23-24).

Зі змісту листа відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, будівництва, екології та інфраструктури Білопільської РДА від 22 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі будівельного паспорту для будівництва індивідуального та господарських будівель та споруд за адресою: вул. Залісна, 18, смт. Миколаївка Білопільського району Сумської області у зв’язку з тим, що будівельний паспорт на забудову земельної ділянки видається на об’єкт, який планується будувати, а даний будинок вже було збудовано у 1994 році (а. с. 26).

Зокрема, частиною 3 статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 означеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_1 набув право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка (раніше смт. Жовтневе), вул. Залісна, 18 у порядку, який був передбачений законодавством, що діяло на момент виникнення цього права.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати за ним право власності на житловий будинок № 18 по вул. Залісній в смт. Миколаївка (раніше смт. Жовтневе) Білопільського району Сумської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 316-317, 319, 321, 328, 331, 375, 392 ЦК України, Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про основи містобудування», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 4, 5, 12-13, 15, 76-78, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія МА № 977907, місце реєстрації: смт. Миколаївка, вул. Залісна, буд. 18 Білопільського району Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (код ЄДРПОУ: 04390083, місце знаходження: смт. Миколаївка, бульвар Свободи, буд. 2 Білопільський район Сумська область), про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на побудований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Залісна, 18.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :