Рішення № 80135897, 21.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________

Справа № 520/15117/18

Провадження № 2/520/232/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

за участю сторін:

представник позивача – ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до ОСОБА_3

про стягнення неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради неустойку у розмірі 44 154,38грн., та судові витрати у розмірі 1 762,00грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 22.02.2010року Департаментом комунальної власності Одеської міської

ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежилого приміщення № 22/36, згідно з яким орендар прийняв у

строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею.

78,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, буд. 22.

Представник позивача вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2016 року по справі №916/2133/16, яке набрало законної сили 28.10.2016року, позов Департаменту задоволено у повному обсязі, а саме: розірвано договір оренди, стягнуто на користь Департаменту заборгованість та прийнято рішення про виселення фізичної особи – підприємця ОСОБА_3.

Разом з тим, як зазначає представник позивача, у добровільному порядку фізична особа-підприємець ОСОБА_3 рішення Господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2016 року по справі № 916/2133/16 виконувати відмовилась, у зв'язку з чим, було відкрито виконавче провадження №53932310 по примусовому виконання вищезазначеного наказу про виселення ФОП ОСОБА_3

Представник позивача вказує, що 30.01.2018 року державним виконавцем, в рамках виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2016 року по справі № 916/2133/16, на підставі акту державного виконавця виселено ФОП ОСОБА_3 із займаного приміщення, а саме: із нежилого підвального приміщення, загальною площею 78,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, буд. 22.

Однак, як стверджує представник позивача, враховуючи вищевказане рішення господарського суду Одеської області, у період з 28.10.2016р. по 30.01.2018р. відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням без правових підстав.

Також представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 з 01.09.2003року перебувала в статусі фізичної особи – підприємця, однак 22.05.2017року стан суб’єкта господарювання припинено.

Таким чином, з посиланням на п. 4.10 договору оренди та ст.ст. 785, 795 ЦК України, п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. № 12, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_4 неустойку за прострочення виконання зобов’язань з повернення об’єкта орендиу розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 28.10.16р. по 30.01.18р. складає 44 115,38грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 29.10.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

04.12.2018року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на наступне.

Так, ОСОБА_3 посилається на те, що 22.02.2010року з метою подальшого викупу за грошові кошти між позивачем та нею був підписаний договір оренди № 22/36 нежилого приміщення, відповідно до п.1.1 якого позивач передає, а вона приймає у строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення загальною площею 78,4кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22.

Відповідач вказує, що рішенням Одеської міської ради №5649-V від 14.04.2010р. приміщення вул. Кінна, 22, площею 78,4кв.м., було внесене до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають відчуженню на умовах викупу орендарем за грошові кошти.

Відповідач зазначає, що об'єкт оренди на той час представляв собою затоплений підвал, глибиною 5м від поверхні землі, в якому були відсутні каналізація, водопровід, опалення та електропостачання, був прийнятий нею в технічному стані, непридатному для використання, однак, беручи до уваги взяте орендодавцем на себе, згідно рішення сесії Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010, зобов'язання щодо внесення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають відчуженню на умовах викупу орендарем за грошові кошти цього приміщення, нею, за власний рахунок, були проведені будівельні роботи по осушенню, встановлена витяжна система вентиляції, здійснено підключення до електричних мереж, загальна сума витрат склала понад 6 000 доларів США за курсом на 2010 рік.

У подальшому, як вказує відповідач, рішенням Одеської міської ради №831-VI від 08.07.2011року були внесені зміни до рішення №5649-V від 14.04.2010року, відповідно до якого, об'єкти оренди по вул. Кінна, 22, і Геранієва, 2, було виключено з переліку об'єктів, що підлягають приватизації та відчуженню, після чого, дізнавшись про дане рішення нею було припинено проведення робіт по осушенню підвального приміщення.

Відповідач зазначає, що про рішення Господарського суду Одеської області, яким було розірвано договір оренди нежилого підвального приміщення №22/36 від 22.02.2010р., укладений між позивачем та нею - суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, та виселено її з відповідного приміщення, вона дізналася лише тоді, коли про нього повідомив їй державний виконавець.

Відповідач стверджує, що після отримання цього рішення суду, позивачем були замінені дверні замки, внаслідок чого, через неможливість потрапити всередину, вона була позбавлена можливості навіть забрати належні їй речі.

Також, як на доказ того, що приміщення, після ухвалення рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/2133/16, нею не використовувалось і не могло бути використано, відповідач посилається на довідку від РЄС № 110/03-1340 від 13.12.2018р. про відключення об’єкта оренди вул. Кінна, 22, від електропостачання, з 20 квітня 2016 року, а без електроенергії, використання вологого підвалу глибиною 5м, без вікон, без систем дренажу і вентиляції, фізично неможливо.

Також відповідач вказує на те, що жодної пропозиції щодо підписання акту прийому-передачі в зв'язку з припиненням договору оренди, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/2133/16, нею отримано не було, а на всі її спроби вирішити питання про зарахування коштів, витрачених нею на осушення підвалу в рахунок суми орендної плати у відповідності до рішення Господарського суду, ні до чого не призвели - працівники Департаменту комунальної власності відмовилися з нею спілкуватися.

Крім того, відповідач зазначає, що доказом того, що приміщення нею не використовувалося також свідчить наданий до позову позивачем акт державного виконавця від 30.01.18року про те, що відповідач за адресою вул. Кінна, 22, не знаходиться, а те, що дії виконавчого характеру по передачі Департаменту комунальної власності відповідно до цього акту були здійснені без злому дверей, про що, інакше в цьому акті було б зроблено відповідний запис, свідчить про те, що після рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/2133/16, дверні замки були замінені саме працівниками Департаменту комунальної власності, тому твердження позивача про те, що вона продовжувала користуватися орендованим приміщенням є безпідставними.

Відповідач вважає, що факт звернення позивача до виконавчої служби через майже півтора року після вступу в законну силу рішення суду свідчить або про службову недбалість, або про умисну імітацію дії правового характеру, з метою надання юридичної сили незаконним діям, здійсненим з єдиною метою - мати можливість провести нарахування нібито за використання приміщення.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.12.2018року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив про те, що відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 22.02.2010року, при передачі приміщення загальною площею 78,4кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, який підписано представником департаменту комунальної власності та ОСОБА_3, комісією встановлено, що технічний стан приміщення задовільній, майна комунальної власності немає та в приміщенні відсутні: водопровід, каналізація та опалення, тобто ОСОБА_3 усвідомлювала, в якому стані знаходиться орендоване нею приміщення.

Представник позивача вказує, що згідно рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2016року по справі №916/2133/16 договір оренди нежилого підвального приміщення № 22/36 від 22.02.2010року було розірвано, дане рішення набрало законної сили, відповідач його не оскаржував.

Відповідно до п. 4.7 договору оренди, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов’язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Разом з тим, як зазначає представник позивача, умови договору оренди нежилого приміщення №22/36 від 22.02.2010року виконані не були та відповідача було виселено у примусовому порядку.

Також, представник позивача стверджує, що згідно з довідкою РЄС №110/03-1340 від 03.12.2018р. ОСОБА_3 було припинено електропостачання в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, на підставі невиконання умов договору, на підставі чого можливо зробити висновок, що відповідач недбало ставиться до своїх зобов’язань, а посилання на те, що відповідач не використовував зазначене приміщення не є підставою для невиконання вищезазначеного обов’язку.

Крім того, представник позивача звертає увагу на тому, що Департамент не мав доступу до вищезазначеного приміщення та не мав можливості користуватися приміщенням до моменту складання акта державного виконавця від 30.01.2018р.

У судовому засіданні 17.01.2019року судом було задоволено клопотання відповідача про виклик та допит в якості свідків – ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

У судовому засіданні 21.02.2019року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 21.02.2019року відповідач проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, показання свідків, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 22 лютого 2010 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №22/36 нова редакція, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 78,4кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Кінна, будинок 22.

Відповідно до п.1.3. договору, термін дії договору оренди з 29 квітня 2010року до 29 квітня 2020року.

Пунктом 2.2. договору оренди нежилого приміщення №22/36 від 22.02.2010року передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 539грн. 00коп. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Зі змісту п. 3.3. договору вбачається, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 4.7., 4.10. договору оренди нежилого приміщення №22/36 від 22.02.2010року, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов’язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкта оренди. У випадку припинення дії цього договору, у зв’язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п.п. 5.1., 5.2. договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня коли обов'язок повинен був бути виконаний.

У відповідності до п.п. 5.6. договору, за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п.4.1., п.4.2. абз. «а», «г», «е», «м», «л», п.4.3., п.4.8., п.4.9., п.4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

14 травня 2012 року між сторонами було укладено додаткове погодження до договору оренди нежилого приміщення №22/36 від 22 лютого 2010року, яким сторони погодили внесення змін до вищенаведеного договору оренди в частині зміни профілю використання орендованого приміщення та розміру орендної плати.

23 липня 2012 року між сторонами було укладено додаткове погодження до договору оренди нежилого приміщення №22/36 від 22 лютого 2010року, яким сторони погодили внесення змін до вищенаведеного договору оренди в частині зміни профілю використання орендованого приміщення та розміру орендної плати.

Позивач свої зобов’язання щодо передачі майна в оренду виконав, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 22 лютого 2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2016року, яке набрало законної сили 28 жовтня 2016року, у справі № 916/2133/16, позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 було задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 9 592,79грн. заборгованості з орендної плати, 1 356,30грн. витрат зі сплати судового збору. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення підвалу №22/36 від 22.02.2010 року, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нежитлового відповідального приміщення, загальною площею 78,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 листопада 2016 року викладено пункт 4 резолютивної частини рішення від 10.10.2016р. по справі № 916/2133/16 в наступній редакції: «Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нежилого підвального приміщення, загальною площею 78,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради».

На примусове виконання наказу господарського суду Одеської області про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежилого підвального приміщення, загальною площею 78,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, старшим державним виконавцем Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_8 15.05.2017 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

30.01.2018 року старшим державним виконавцем Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_9 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення у справі №916/2133/16 про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежилого підвального приміщення, загальною площею 78,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 01.09.2003року перебувала в статусі фізичної особи – підприємця, однак 22.05.2017року стан суб’єкта господарювання припинено.

З метою відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з вимогами про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди за період з 28.10.2016року по 30.01.2018року в сумі 44 115,38грн.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму ( оренди).

Відповідно до частини другої статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 4.10. договору оренди нежилого приміщення №22/36 від 22.02.2010року, у випадку припинення дії цього договору, у зв’язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Як вбачається з інформації про виконавче провадження, 30.01.2018 року старшим державним виконавцем Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_9 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення у справі №916/2133/16 про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежилого підвального приміщення, загальною площею 78,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22.

Отже, за невиконання обов'язку щодо повернення речі відповідачем, позивач нарахував неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 40 508,44 грн. (а.с. 10). Період визначений з моменту набрання рішенням у справі №916/2133/16 законної сили, а саме з 28 жовтня 2016року, до моменту фактичного виселення, тобто до 30 січня 2018року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що неустойка за період з 28 жовтня 2016року до 30 січня 2018року складає 40 508,44грн., а не 44 154,38грн. як помилково вважає позивач, 3 606,94грн. це заборгованість з орендної плати за період з серпня 2016 року по 27 жовтня 2016 року включно.

Однак, заборгованість з орендної плати не є неустойкою в розумінні частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивачем самостійно визначено підстави та предмет позову, позивач просить стягнути неустойку за неповернення об'єкту оренди, а не орендну плату за договором оренди нежилого приміщення №22/36 від 22.02.2010року.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення орендної плати за період з серпня 2016 року по 27 жовтня 2016 року включно у розмірі 3 606,94грн., а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів сплати неустойки за період з 28 жовтня 2016року до 30 січня 2018року у розмірі 40 508,44грн. відповідачем суду не надано.

Відповідач стверджує, що після ухвалення господарським судом Одеської області відповідного рішення, позивачем були замінені дверні замки, внаслідок чого, вона була позбавлена можливості потрапити до орендованого приміщення та використовувати його.

На підтвердження вказаних обставин, у судовому засіданні 17.01.2019року відповідач заявив суду клопотання про виклик та допит в якості свідків – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яке було задоволено судом.

Так, у судовому засіданні 18.02.2019 року свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що відповідач надала їй ключі від орендованого приміщення, де вона зберігала свої горіхи для продажу на ринку, однак, у подальшому вона не змогла потрапити до цього приміщення, оскільки їй стало відомо, зі слів відповідача, що співробітники Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в кінці жовтня 2016року замінили замки у приміщенні.

У судовому засіданні 18.02.2019 року свідок ОСОБА_10, яка є знайомою відповідача, пояснила суду, що їй відомо, що відповідач та її чоловік використовували приміщення, за адресою: місто Одеса, вулиця Кінна, будинок 22, для надання ритуальних послуг. Восени 2016року вона до них приходила, однак там було закрито. У подальшому вона зустріла відповідача, яка їй повідомила, що восени 2016року співробітники Департаменту комунальної власності Одеської міської ради замінили замки у цьому приміщенні.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Показання свідків відносно того, що співробітники Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в жовтні 2016року замінили замки в орендованому приміщенні ґрунтуються на повідомленнях відповідача, а відповідач – ОСОБА_3, по-перше, в якості свідка допитаною не була, та, по-друге, пояснила суду, що ніхто інший, крім Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, не міг змінити замки в приміщенні.

Таким чином, відповідно до ст. 90 ЦПК України, показання свідків в цій частині суд оцінює критично та не приймає як доказ.

Пояснення відповідача ОСОБА_3 відносно того, що ніхто інший, крім Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, не міг змінити замки в приміщенні, є припущеннями, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявна в матеріалах справи довідка АТ «Одесаобленерго» від 03.12.2018року за №110/03-1340 свідчить, що припинення електропостачання приміщення споживача ФОП ОСОБА_3 за адресою: вул. Кінна, буд. 22, було здійснено 20 квітня 2016року у зв’язку з невиконанням умов договору, та не свідчить про те, що відповідачем з жовтня 2016року зазначене приміщення не використовувалось.

Акт державного виконавця від 30.01.2018року зі змісту якого вбачається, що за вказаною у виконавчому документі адресою: м. Одеса, вул. Кінна, буд. 22, встановлено, що боржник не знаходиться, також не свідчить про те, що відповідачем з жовтня 2016року зазначене приміщення не використовувалось.

Крім того, вказаний акт складено 30.01.2018року, тобто тоді, коли старшим державним виконавцем Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_9 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Посилання відповідача на те, що об'єкт оренди на той час представляв собою затоплений підвал, глибиною 5м від поверхні землі, в якому були відсутні каналізація, водопровід, опалення та електропостачання, був прийнятий нею в технічному стані, непридатному для використання, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 22.02.2010року, при передачі приміщення загальною площею 78,4кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 22, який підписано представником департаменту комунальної власності та ОСОБА_3, комісією встановлено, що технічний стан приміщення задовільній, майна комунальної власності немає та в приміщенні відсутні: водопровід, каналізація та опалення, тобто ОСОБА_3 усвідомлювала, в якому стані знаходиться орендоване нею приміщення.

Крім того, будь-яких доказів того, що саме позивачем - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради ще у 2016році були замінені замки в орендованому приміщенні, а тому потрапити до нього не представлялось можливим, відповідачем надано не було, та взагалі, будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу зміни замків, листування з позивачем, письмових звернень, тощо, суду також надано не було.

Відповідачем, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, також не було надано доказів того, що орендоване приміщення, відповідно до п. 4.7 договору та ст. 795 ЦК України, було передано позивачу за актом приймання – передачі, хоча це є прямим обов’язком орендаря, згідно п. 4.7. договору оренди.

На підставі викладеного, суд вважає таким, що підлягає задоволенню позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання обов'язку щодо повернення речі за період з 28 жовтня 2016року до 30 січня 2018року у розмірі 40 508,44грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (25.09.1968року народження, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 65029, АДРЕСА_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення виконання зобов’язань з повернення об’єкта оренди за період з 28.10.2016року по 30.01.2018року у розмірі 40 508 (сорок тисяч п’ятсот вісім) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (25.09.1968року народження, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 65029, АДРЕСА_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.02.2019року.

Суддя Петренко В. С.