Ухвала суду № 80135234, 27.02.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

520/63/18 27.02.2019

н\п 1-кп/490/53/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 520/63/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Лагода К.О.

секретар - Шаповалова О.І.

за участю прокурора -Піщевята І.І.,

захисників - Балашової О.В., Рибіна В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

під час судового розгляду на підставі обвинувальних актів, складених за результатами досудових розслідувань обставин кримінальних проваджень № 12014160480001333 та № 22017160000000236, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Одесі, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну вищу освіту, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Йошкор-Ола Російської РФСР, є громадянином Російської Федерації, неодруженим, раніше не судимим, має середньо-спеціальну освіту, не працює, на території України не зареєстрований, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходяться обвинувальні акти відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвиневаченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В обґрунтування свого клопотання зазначив, що обвинувачені можуть знищити речі та документи, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними свідчень, вчинити нове кримінальне правопорушення.

Крім того, прокурор вказав на те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, враховуючи, що вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК України, неможливо застосувати інші запобіжні заходи.

Захисник Рибін В.В. заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки прокурором, на його думку, не доведено наявності будь яких ризиків, оскільки до клопотання не долучено жодних додатків.

Захисник Балашова О.В., заперечувала проти доводів прокурора і просила у задоволенні клопотання відмовити. В підтвердження своєї позиції зазначила, що пред'явлене обвинувачення є необґрунтованим, ризики, наведені прокурором є абстрактними і вони не доведені жодними документами, які повинні бути долучені до вказаного клопотання. Захисник заперечувала той факт, що підзахисні будуть переховуватися від суду, а також будь яким чином впливати на свідків, оскільки вони їх наміри спрямовані на доведення своєї невинуватості щодо інкримінованого ним обвинувачення. Захисник Балашова О.В. звернула увагу суду, що позиція сторони обвинувачення не відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали думку захисників, просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку обраного відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку прокурора, захисників та обвинувачуваних, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою раніше, суд врахував наявність ризику переховування обвинувачених від суду, ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, ризику незаконного впливу ними на свідків, які не допитані судом.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу обвинуваченими на свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить їх можливості спілкуватися із свідками за допомогою телефонного зв'язку, Інтернету або через інших осіб тощо. Разом з цим, суд вважає саме цей ризик реальним та таким, що достатньо обґрунтовує виправданість продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, зокрема до того часу, коли усі свідки, яких необхідно допитати для встановлення обставин, що є предметом судового провадження, будуть допитані судом.

Оскільки станом на теперішній час, враховуючи той факт, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження розпочато спочатку у відповідності до вимог ст. 319 КПК України, більш ніж 50 свідків обвинувачення судом не допитані за об'єктивних обставин, вказаний ризик не зменшився, а отже подальше продовження строку тримання під вартою обвинуваченого є виправданим.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, що позбавляє суд можливості застосувати до них запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави.

А отже, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні "Lavents v. Latvia", продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги права, передбаченого статтею 5 Конвенції, суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою.

Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою строком до 26 квітня 2019 року, включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 199, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України - продовжити до 26 квітня 2019 року, включно.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України - продовжити до 26 квітня 2019 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Суддя К.О. Лагода