Вирок № 80135174, 27.02.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1238/17

№ пров.1-кп/544/9/2019

Номер рядка звіту 34

В И Р О К

іменем України

27 лютого 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12017170290000124 від 22.03.2017, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лубни Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, військовий пенсіонер, депутата VІІ скликання Великокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, військовозобов'язаного, військове звання майор, не має спеціальних звань, урядових нагород, такий, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Погребського С.В., потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого адвоката Коваля В.І., із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого адвоката Раця О.Б.,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 21 березня 2017 року близько 17 години, керуючи технічно-справним автобусом ПАЗ 32054 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Зоряна у напрямку вул. Абаканська у місті Пирятин Полтавської області. Проїжджаючи перехрестя вулиць Зоряна-Абаканська, ОСОБА_1 проявив неуважність перед виїздом із другорядної дороги на головну, не переконавшись у безпеці виїзду, що він буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі та виїхав на смугу руху велосипедиста ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі вул. Абаканська, зліва направо стосовно руху автобуса, чим створив небезпеку для його руху та допустив наїзд на велосипедиста, чим порушив п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості та субарахноідальним крововиливом і переломом потиличної кістки з переходом на основу черепу з забитими ранами потиличної ділянки голови, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 062 від 31.05.2017 відносяться до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Відповідно до висновку експерта № 195 від 24.04.2017, у даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди, в умовах якої водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання ним зазначених вимог Правил дорожнього руху.

Таким чином, своїми діями, що виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_3, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

У підготовчому судовому засіданні потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої злочином, а саме матеріальної на суму 28163,52 грн та моральної. В обґрунтування позову вказав, що внаслідок ДТП 20 днів перебував на стаціонарному лікуванні в обласній лікарні, за час лікування на ліки було витрачено 26540,27 грн. Позивачу 02.11.2017 на підставі висновку міжрайонного МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності, та видано індивідуальну програму реабілітації інваліда, відповідно до якої йому рекомендовано тривале лікування. В ДТП були зіпсовані його речі - шкіряні туфлі - 200 грн, камуфляжні штани - 250 грн, вітровка - 400 грн, футболка - 100 грн. Крім того, йому завдані значні моральні страждання, що полягають у хвилюванні, втрати спокою, підвищеній знервованості, погіршенні сну та апетиту, появі головного болю та запаморочення, боязні втратити рівновагу, погіршення зору, слуху, втраті нюху та відчуття смаку, порушення життєвого укладу сім'ї та ін. Не може працювати та забезпечувати родину. Його дружина та син змушені нести на собі весь тягар пов'язаний з доглядом за ним, його забезпеченням та пересуванням, оскільки він фізично не може обійтися без сторонньої допомоги. За відсутності грошей на лікування він та його дружина вимушені були позичати гроші, просити допомоги чужих людей, що є дуже принизливим для нього та його родини.

06 березня 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна», в обґрунтування якого представник ПрАТ «СК «Провідна» вказує, що потерпілий повинен був надати до СК заяву про виплату страхового відшкодування, до якого додати документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. Проте, позивач не подав до СК такої заяви, а тому не має правових підстав на отримання страхового відшкодування. Вважає, що вказане свідчить про перевищення меж здійснення потерпілим цивільних прав. Крім того, відсутній обвинувальний вирок суду відносно водія застрахованого автомобіля. Вважає, що строк розгляду справи щодо виплати страхового відшкодування зупиняється на час судового розгляду ДТП у кримінальній справі, і тому немає правових підстав для стягнення страхового відшкодування в рамках кримінальної справи і під час судового розгляду кримінальної справи (до часу набрання чинності вироком суду). Крім того витрати на лікування в розмірі 21920,90 документально підтвердженні та мають причинний зв'язок з ДТП. Витрати на окуляри не є витратами на лікування, витрати на квитки на автобус не обґрунтовані, дані витрати здійсненні під час перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні. Щодо виплати моральної шкоди, то зазначає, що страхова компанія відшкодовує потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Зазначає, що між позивачем як потерпілим та ПрАТ «СК «Провідна» склались позадоговірні правовідносини, які випливають з обов'язків страховика за даним договором та не відносяться до прямих збитків, що заподіяні злочином відповідно до пред'явленого підсудному обвинувачення. До вирішення у суді питання наявності вини страхувальника у ПрАТ «СК «Провідна» відсутні підстави для здійснення страхових виплат.

В подальшому позивач уточнив позовні вимог. У зв'язку з тим, що потерпілий і досі лікується, збільшив вимоги про стягнення матеріальної шкоди та просить стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» 69317,27 грн у відшкодування матеріальної шкоди. Та на підставі ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою встановлено, що страховиком відшкодовується потерпілому моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, просить також стягнути вказаний з ПрАТ «СК «Провідна» 3465,86 грн у відшкодування моральної шкоди. А також стягнути із ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 296534,14 грн.

04.01.2019 ПрАТ «СК «Провідна» направила додатковий відзив на уточнену позовну заяву, в якій вказує, що витрати на лікування, підтвердженні документально становлять 24675,20 грн. Крім того, шкода пов'язана зі стійкою втратою працездатності (інвалідність) в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку відповідає сумі 38400,00 грн. Проте заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач не звертався з відповідно заявою до ПрАТ «СК «Провідна» з виплатою страхового відшкодування.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням, оскільки свою вину у ДТП визнає у повному обсязі, про що подав заяву.

Захисник обвинуваченого Раць О.Б. підтримав клопотання щодо скороченого порядку судового розгляду кримінальної справи.

Прокурор, потерпілий та представник потерпілого не заперечували проти такого порядку розгляду справи, про що потерпілий подав заяву, і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, прохає вибачення у потерпілого та його родини. Додатково вказав, що він частково відшкодував моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, про що надав суду розписку, написану потерпілим власноручно. Просить не позбавляти його волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він надає послуги з перевезення пасажирів, це є основним видом його заробітку та єдиним можливим джерелом відшкодування іншої частини моральної шкоди потерпілому.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні зазначив, що розмір грошових коштів, яку позивач хоче стягнути з обвинуваченого є неспівмірною з об'єктивними обставинами та є значно завищеною. Також просить суд визначити міру покарання обвинуваченому без позбавлення волі та без позбавлення прав керування транспортними засобами, оскільки робота обвинуваченого пов'язана з керуванням транспортного засобу, а втративши таку роботу обвинувачений втрачає можливість відшкодування шкоди потерпілому.

Потерпілий та його представник у судовому засіданні цивільний позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити, зазначивши, що потерпілий зазнав сильних душевних страждань у зв'язку з нанесеними йому тілесними ушкодженнями, внаслідок чого йому було встановлено ІІІ групу інвалідності. Через це він немає можливості повноцінно працювати, також його посада потрапила під скорочення, а через стан здоров'я знайти роботу він не може. По мірі покарання вказали, що на їх думку виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі та прав керування транспортними засобами, так як обвинувачений матиме можливість відшкодувати шкоду. Потерпілий також підтвердив, що отримав від обвинуваченого 10000 гривень як часткове відшкодування моральної шкоди.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження правильна.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його вік, та те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є депутатом Великокручанської сільської ради Пирятинського району, військовозобов'язаний, має професійно-технічну освіту, є пенсіонером, одружений, утриманців не має, вину визнав повністю, щиро кається в скоєному.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжували б покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12КК України є тяжким злочином, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Врахувавши викладене, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 за вчинене кримінальне правопорушення заслуговує покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті, за якою він засуджується, зі звільненням від відбування покарання із іспитовим строком на підставі ст.ст. 75, 76 КК України. Саме таке покарання буде співмірним діянню і характеристиці особи.

Також суд враховує, що злочин вчинено обвинуваченим у тверезому стані, його ставлення до вчиненого злочину, той факт, що його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами та є основним джерелом його доходу, що він є особою пенсійного віку, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відтак суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_1 додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст. 127 КПК України).

Відмова у розгляді цивільного позову в рамках кримінального провадження є обмеженням прямо передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України прав потерпілого, тому твердження представника відповідача ПрАТ «СК «Провідна», що шкода завдана злочином повинна бути відшкодована лише на підставі заяви потерпілого та після винесення судом обвинувального вироку не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд керується правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (755/18006/15-ц). Зокрема, згідно з п.п. 69, 71-73 вказаної постанови, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

-шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;

-шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

-шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

-моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Суд враховує, що за дослідженою судом копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5368710 на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у страховій компанії ПрАТ «СК «Провідна». Ліміт відповідальності страхової компанії по відшкодуванню шкоди заподіяної майну становить 200000 гривень.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, останнім не вчинялися дії, передбачені статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», доказів про отримання відмови у виплаті страхового відшкодування від страхової компанії цивільним позивачем не надано.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на цивільного відповідача відповідає меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

В той же час суд погоджується з представником відповідача ПрАТ «СК «Провідна», що витрати на такі продукти та речі як сік, вода, бахіли, мило, зубна паста, рушники, вологі серветки та окуляри не стосуються лікування потерпілого (а.с. 56, 67, 71, 75, 81).

Крім того, копії квитків на громадські транспорти, за якими близькі потерпілого їздили до м. Полтава, щоб провідувати його, судом не беруться до уваги, оскільки також не стосуються лікування потерпілого (а.с. 82-92).

Суд бере до уваги, що потерпілим дійсно було витрачена значна кількість коштів, що підтверджується квитанціями (а.с. 38-80, 208-209 т.1, а.с. 45-47 т. 2). Проте затрачена сума на лікування не відповідає заявленій у цивільному позові.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 26.2 ст. 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортною пригодою, у разі встановлення ІІІ групою інвалідності 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на дату настання страхового випадку.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет на 2017 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 3200 грн, тому мінімальний розмір страхового відшкодування за встановлення ІІІ групи інвалідності ОСОБА_3 становить 38400 гривень.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Провідна» визнає факт витрат на лікування потерпілого у розмірі 24675,20 грн та 38400,00 грн страхового відшкодування за встановлення потерпілому інвалідності. З указаним висновком суд також погоджується.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт понесення потерпілим витрат на лікування та встановлення йому ІІІ групи інвалідності, то такі витрати підлягають стягненню з ПрАТ «СК «Провідна», як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо вимог відшкодувати інші матеріальні витрати, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВС України N 3 від 31.03.89 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» не підлягають розгляду в кримінальній справі також позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Тобто позови за вимогами про відшкодування непрямої матеріальної шкоди не підлягають розгляду в кримінальній справі.

Тому суд погоджується із представником відповідача ПрАТ «СК «Провідна», що інші позовні вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного провадження.

Таким чином, з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» підлягають стягненню 63075,20 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

За правилами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно роз'яснень даних в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючи вказану норму, та те, що позовні вимоги до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення матеріальної шкоди задоволено частково, то з останнього підлягає стягненню на користь позивача 3153,76 грн (63075*5%) у відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1, суд вважає встановленим, що потерпілому протиправними діями обвинуваченого спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілого за своє здоров'я та майбутнє життя під час ДТП; моральних переживаннях потерпілого у зв'язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які потребували тривалого часу для лікування та встановлення інвалідності, та частковою втратою професійної працездатності, що може позначитися на сфері діяльності в майбутньому працевлаштуванні.

При цьому суд не бере до уваги такі підстави для стягнення моральної шкоди як скорочення посади потерпілого та тяжкість знайти роботу через свій фізичний стан, оскільки наказ про скорочення його посади був винесений 17.03.2017, тобто ще до дорожньо-транспортної пригоди. Крім того ІІІ група інвалідності не перешкоджає праці, як вказано у самій довідці МСЕК потерпілому протипоказана тяжка фізична праця, інших обмежень немає. В програмі реабілітації інваліда також не зазначено, що трудова діяльність заборонена. Також суд не бере до уваги підставу для стягнення моральної шкоди як приниження його та його родини через те, що їм довелося позичати грошові кошти та прохати незнайомих людей про грошову допомогу на його лікування, оскільки доказів таких позичок та прохань суду не надано.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань потерпілого, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену ОСОБА_3 протиправними діями обвинуваченого в 25 000 гривень.

Також суд враховує, що обвинувачений на стадії судового розгляду частково відшкодував потерпілому моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, що підтверджується розпискою ОСОБА_3, написаною ним власноручно 11 грудня 2018 року. Тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню 15000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження (частина 2 ст. 120 КПК України).

Так в матеріалах справи маються докази, надані потерпілим, про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12552 гривень, тому вказані кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у повернення судових витрат.

З аналізу Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI вбачається, що Закон №5076-VI - не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

22 грудня 2017 року та 27 лютого 2019 року представник цивільного позивача у даному кримінальному провадженні - адвокат ОСОБА_8 подавав до суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу на суму 12552 грн під час розгляду кримінального провадження у суді.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником цивільного позивача у даному кримінальному провадженні - адвокатом ОСОБА_8 подано суду: ордер про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг адвокатом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; квитанції від 22.12.2017 № 000028 та 27.02.2019 № 000038, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_3 сплатив адвокату Ковалю В.І. кошти на загальну суму 12552 грн за договором про надання правничої допомоги від 01 серпня 2017 року № 01/08 (том 1 а.с. 11-14, 158-159, том 2).

При дослідженні матеріалів кримінально провадження судом було встановлено, що представник потерпілого ОСОБА_3 брав участь у справі 22.12.2017 (14 хв), 13.02.2018 (2 год 19 хв), 12.04.2018 (54 хв), 23.05.2018 (1 год 18 хв), 21.06.2018 (3 хв), 21.08.2018 (5 хв), 12.11.2018 (4 хв), 19.11.2018 (6 хв), 11.12.2018 (4 хв), 27.02.2019 (2 год 10 хв), а всього затрачено часу 7 год 17 хв (том 1 а.с. 23, 162, 197, 217, 225, 250, том 2 а.с. 22, 48, 65). Крім того, представником позивача було підготовлено: позовну заяву, три клопотання щодо призначення судової експертизи, заява прокурору, клопотання щодо допиту свідків, три уточнені позовні заяви, три обґрунтованих клопотання щодо долучення до матеріалів справи документів, що були зібрані в процесі розслідування та розгляду справи, а всього: 12 процесуальних документа (том 1 а.с. 28, 36-147, 150-157, 191-195, 196, 207-209, 210-215, 223-224, том 2 а.с. 28-47, 57-64).

Зважаючи на викладене, виходячи із співмірності наданих послуг та виконання робіт представником, суд вважає, що потерпілим доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги у розмірі 12552 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

Відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів справи вбачається, що вартість проведених експертиз під час досудового слідства становлять 2263,78 грн (за проведення транспортно-трасологічної експертизи 1384,18 грн, та за проведення авто технічної експертизи 879,60 грн), дані процесуальні витрати по кримінальному провадженню необхідно стягнути з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. А саме автобус ПАЗ 32054 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1, необхідно залишити ОСОБА_1 як власнику, а також дорожній велосипед залишити потерпілому ОСОБА_3 як власнику.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, с у д

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Зобов'язати ОСОБА_1 відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України в період іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих злочином - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 63075 (шістдесят три тисячі сімдесят п'ять) гривень 20 копійок у відшкодування матеріальної шкоди

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три) гривні у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок 31113115016379, отримувач Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача-37958534, МФО банку - 899998, банк Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення транспортно - трасологічної експертизи у розмірі 1384 (одну тисячу триста вісімдесят чотири) гривні 18 копійок та автотехнічної експертизи у розмірі 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме: автобус ПАЗ 32054 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1, повернутий під розписку обвинуваченому ОСОБА_1 - залишити останньому як власнику, та дорожній велосипед, повернутий під розписку дружині потерпілого ОСОБА_9 - залишити потерпілому ОСОБА_3 як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Цивільний позивач по справі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 04.11.1997.

Цивільний відповідач по справі: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець вул. Нова, 3 с. Велика Круча Пирятинського району Полтавської області, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 10.03.1997.

Цивільний відповідач по справі: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна», юридична адреса: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137.

Суддя Ю.О. Ощинська