Рішення № 80134090, 26.02.2019, Березанський районний суд Миколаївської області

26.02.2019 Справа № 469/651/18

2/469/161/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді - Гапоненко Н.О.

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1, учасники справи:

представник позивача ОСОБА_2 - не з’явилась

відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач 22 червня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що 30 березня 2017 року між ПАТ “Державний ощадний банк України” та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №91_022, відповідно до якого банк шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав відповідачу кредит у розмірі 44910,00 грн. зі сплатою 17,99 % річних строком на 36 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 29 березня 2020 року на придбання світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних) та радіатора опалення з терморегулятором відповідно до п.п.19 пункту 2 додатка 2 до державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 01.03.2010 року №243.

У зв’язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором його заборгованість станом на 13 червня 2018 року склала 19014,66 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 18367,41 грн., пеня – 453,84 грн., інфляційні втрати – 139,34 грн., 3% річних – 54,07 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 на момент укладення кредитного договору перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4, кредит отримано ним в інтересах сім'ї та використано на її потреби, з метою встановлення енергоефективного обладнання у квартирі у багатоквартирному житловому будинку за адресою: 57401, АДРЕСА_1; згідно з повідомленням ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_4 була обізнана з умовами кредитного договору та надала згоду на його укладення, тобто за змістом частини четвертої статті 65, частини другої статті 73 СК України відповідачі несуть солідарну відповідальність за вказаним договором, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку, а також сплачений ним судовий збір.

18 липня 2018 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, надали заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без їх участі. При цьому у поданих заявах зазначили про повне погашення ними кредитної заборгованості.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, регульовані нормами зобов’язального права.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем та відповідачем ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст.1054, 1055 ЦК України 30 березня 2017 року укладено кредитний договір №91_022, за яким банк шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав відповідачу кредит у розмірі 44910,00 грн. зі сплатою 17,99 % річних строком на 36 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 29 березня 2020 року на придбання світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних) та радіатора опалення з терморегулятором відповідно до п.п.19 пункту 2 додатка 2 до державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 01.03.2010 року №243 (а.с.12-17).

На час укладення кредитного договору відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що відповідачем ОСОБА_3 було зазначено у анкеті індивідуального позичальника від 14 березня 2017 року (а.с.22).

Як вбачається із заяви позичальника від 20 березня 2017 року (а.с.23), відповідачем ОСОБА_3 повідомлено про отримання ним кредиту для квартири у багатоквартирному житловому будинку за адресою: 57401, АДРЕСА_1.

Заявою від 30 березня 2017 року на ім’я позивача відповідачем ОСОБА_3 підтверджено, шо ним самостійно виконано роботи з впровадження енергоефективного обладнання, придбаного відповідно до кредитного договору №91_022 від 30 березня 2017 року (а.с.24).

Крім того, відповідно до п.5.3.8 кредитного договору №91_022 від 30 березня 2017 року, відповідач ОСОБА_3 засвідчив, що він є одруженим; цей договір укладений в інтересах сім'ї позичальника і одержане за цим договором буде використано на її потреби; дружина позичальника згодна з укладенням позичальником цього договору та підтверджує, що з умовами цього договору ознайомлена, ніяких заперечень щодо його положень та укладення не має (а.с.15 на звороті).

Свої зобов’язання за договором банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену договором суму коштів, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №91_022 (№92157411) від 30 березня 2017 року на суму 44910,00 грн. (а.с.8).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-7), відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, у зв’язку з чим станом на 13 червня 2018 року заборгованість відповідача склала 19014,66 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 18367,41 грн., пеня – 453,84 грн., інфляційні втрати – 139,34 грн., 3% річних – 54,07 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки порушення договору позики врегульовані нормами ст.ст.1050, 1048, 625 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц.

Таким чином, оскільки кошти, отримані відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором №91_022 від 30 березня 2017 року використані в інтересах сім'ї, суд приходить до висновку, що внаслідок укладення цього договору виникло зобов'язання в інтересах сім'ї та настав солідарний обов'язок для подружжя.

Разом з тим, відповідно до наявної у матеріалах справи довідки ПАТ «Ощадбанк» від 12 грудня 2018 року, умови кредитного договору №91_022 від 30 березня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3, повністю виконані 04 грудня 2018 року (а.с.51).

Таким чином, відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки на час ухвалення рішення у справі заборгованість за кредитним договором сплачена відповідачами у повному обсязі.

Оскільки відповідачі сплатили заборгованість 04 грудня 2018 року, тобто після пред’явлення позову, який було подано 22 червня 2018 року, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк», адреса: 54028, м.Миколаїв, вул.Херсонське шосе, 50, код ЄДРПОУ 09326464, розрахунковий рахунок №37395910003, МФО 326461, судовий збір по 881 гривні з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: