Рішення № 80133822, 25.02.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8079/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар ПАВЛИШИН К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ «КБ «Приватбанк» 08.10.2018р. звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12077,49грн. та стягнення судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.09.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5400,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з умовами надання кредиту складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти банку для погашення заборгованості, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, що становить 12 077,49грн., з яких: заборгованість по відсотках за користування кредитом – 10886,29грн., заборгованість за пенею – 4216,66грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) –551,31грн.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Представник позивача разом з позовною заявою скерував до суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Копія позовної заяви з додатками скерована відповідачу за вказаною у матеріалах справи адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення від 03.01.2019р. про повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, суд вважає що відповідач належним чином повідомлявся про дане провадження. У встановлений строк відзиву на позов не подав.

Враховуючи наведене, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.09.2010р., оформленого шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Позивач свої обов’язки перед позичальником виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі 5400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення зазначених норм закону та умов договору у встановлений договором строк не сплатив відсотки в повному обсязі. В результаті цього утворилась заборгованість.

Виходячи з положень ст.ст.1050, 612 ЦК України відповідач прострочив виконання зобов’язання за кредитним договором, оскільки він прострочив повернення чергових частин кредиту та сплати щомісячних відсотків.

Згідно наданого банком розрахунку станом на 25.09.2018 року заборгованість відповідача становить 12077,49грн., з яких: заборгованість по відсотках за користування кредитом – 10886,29грн., заборгованість за пенею – 4216,66грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) –551,31грн.

Ознайомившись із розрахунком, суд встановив, що загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, не відповідає сумі складових цієї заборгованості.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом – 10886,29грн. не ґрунтується на вимогах закону, а отже задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У постанові від 28 березня 2018 року ОСОБА_2 Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов договору, Договір укладається терміном на п’ять років. Отже, договір з відповідачем був укладений строком на 5 років до 22.09.2015р.

Можливість продовження дії картки для виконання кредитного зобов’язання не є підставою для зміни кінцевого терміну повернення заборгованості. У письмовій формі сторони не погодили зміну строку договору кредиту.

Таким чином, нарахування процентів після строку дії кредитного договору суд вважає неправомірним, таким що суперечить вимогам закону.

Суд дійшов висновку про безпідставність вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності. У ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Умовами та правил надання банківських послуг у Приватбанку передбачено сплату пені в разі порушення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків, а також сплату штрафу за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом більш ніж на 30 днів у розмірі 500грн. і 5% від суми позову.

З позовної заяви встановлено, що порушення зобов’язань відповідача полягає у не наданні своєчасно банку грошових коштів для погашення заборгованості за Кредитним договором. Отже, за одне і те ж порушення позивач просить застосувати і пеню, і штраф. До грошових зобов’язань, яким є зобов’язання з погашення кредиту, застосовується неустойка у виді пені, а не штрафу. Крім того, законом передбачено нарахування штрафу, пені у відсотках від суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов’язання.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 4216,66грн., та стягнення 500,00грн. – штрафу (фіксована частина), 551,31грн. – штрафу (процентна складова), суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити. Ці вимоги є необґрунтованими, законність цих вимог позивачем не доведена, оскільки з наданого банком розрахунку заборгованості станом на 25.09.2018р. неможливо встановити правильність розрахунку та законності нарахування пені, штрафів.

З розрахунку не зрозуміло за який період часу нараховані ці види неустойки, за невиконання чи несвоєчасне виконання яких зобов’язань вони нараховані, чи стосуються вони несплати відсотків, нарахованих після закінчення строку кредиту, у стягненні яких відмовлено.

При цьому суд враховує висновки Конституційного Суду України, зроблені у рішенні від 10.11.2011р. по справі №1-26/2011. Так Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава, як вказується у цьому рішенні, забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин ( споживача) а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, що дія положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає такі права споживача, зокрема право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; та інші, поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.

Отже, суд вважає, що у стягненні пені і штрафів слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) про стягнення з ОСОБА_1 (25.11.1992р.н., ІНПП НОМЕР_1, м.Львів, вул. Плужника, 2) за кредитним договором б/н від 22.09.2010р. заборгованості по відсотках за користування кредитом – 10886,29грн., заборгованості за пенею – 4216,66грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) –551,31грн. – відмовити.

Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) в доход держави 1762,00грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3