Рішення № 80132976, 11.02.2019, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/2502/18

Провадження № 2/440/847/2019

11 лютого 2019 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Кос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Буську без фіксації технічним засобом «Камертон» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із цим позовом. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно - житловий будинок. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3. Позивач є спадкоємцем після їхньої смерті за заповітом, але не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно (житловий будинок). Також просить встановити факт належності її бабці свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 покликаючись на те, що в даному документі не вірно вказано її прізвище: замість "ОСОБА_2» зазначено "ОСОБА_2». В усіх інших її документах, в тому числі в свідоцтві про смерть прізвище зазначено правильно - "ОСОБА_2" та просить встановити факт належності її діда свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_2 покликаючись на те, що в даному документі не вірно вказано його прізвище: замість "ОСОБА_3» зазначено "ОСОБА_3». В усіх інших його документах, в тому числі в свідоцтві про смерть прізвище зазначено правильно - "ОСОБА_3",

Позивач в судове засідання не з'явилася, направила суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності та задоволити позовні вимоги.

Відповідач явку свого повноважного представника суду не забезпечив, направив суду заяву, в якій просить слухати справу у відсутності представника, позовні вимогми не оспорив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого повторно 10 листопада 2018 року Буським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 18 січня 2000 року Буським відділом реєстрації актів громадського стану Львівської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правовстановлюючий документ: свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 належить ОСОБА_2, де її прізвище замість "ОСОБА_1» зазначено як "ОСОБА_1» та свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_3, де його прізвище замість "ОСОБА_3» зазначено як "ОСОБА_3».

Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00021144055, підтверджується те, що між померлими було зареєстровано шлюб 10.04.1939 р.

ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом майна, що належало його дружині ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. проживав та був зареєстрований з нею у спірному житловому будинку, а тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину, але юридично своїх прав оформити не встиг.

Із наявної в матеріалах справи копії заповіту, посвідченого 12 серпня 1994 року державним нотаріусом Буської нотаріальної контори, ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк, а саме 1 жовтня 2010 року звернулася в Буську державну нотаріальну контору Львівської області про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та частково прийняла спадщину на присадибну земельну ділянку площею 0,10 га в межах згідно з планом, для обслуговування спадкового житлового будинку АДРЕСА_1

Із копії свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1, виданого Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 11.09.2000 р. записаного в реєстрову кригу 6 за реєстровим №684 вбачається, що власником 1/2 житлового будинку була ОСОБА_2.

Із копії свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_5, виданого Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної від 19.07.2000 р. записаного в реєстрову книгу 6 за реєстровим №684 вбачається, що власником 1/2 житлового будинку був ОСОБА_3.

З копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого фізичною - особою підприємцем ОСОБА_4 від 31.10.2018 року, вбачається, що такий складений на житловий будинок АДРЕСА_1, 1965 року побудови.

Як вбачається із спадкової справи № 162/2000, копія якої мається в матеріалах справи, позивачка ОСОБА_1 зверталась до Буської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути визнання права.

Норма статті 316 цього Кодексу визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

За таких обставин, в судовому засіданні є достовірно встановлено, що 1/2 частина спірного житлового будинку належала померлій ОСОБА_2 та 1/2 частина житлового будинку належала ОСОБА_3, побудований на законних підставах, перебував у їхньому володінні та користуванні, померлі на законних підставах були зареєстровані в цьому будинку та проживали в ньому до дня смерті, проте на момент такої ОСОБА_3 не встиг оформити права власності на житловий будинок в цілому.

Згідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відтак, суд вважає, що є всі підстави для визнання права власності на спірний житловий будинок за позивачем по справі ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529, 548, 549, 550 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст.4-5,10, 12, 76-80, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1, в якому в графі «прізвище» замість «ОСОБА_1» вона зазначена як «ОСОБА_1».

Встановити факт належності ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_5, в якому в графі «прізвище» замість «ОСОБА_3» він зазначений як «ОСОБА_3».

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідач: Буська міська рада, м. Буськ, вул. 900-річчя Буська,1, Львівської області

Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2019 року

Суддя: І. Б. Кос