Рішення № 80132860, 18.02.2019, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/349/18

Провадження № 2/326/10/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

за участю секретаря Назарової А.Г.

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представник ОСОБА_5 міської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста ОСОБА_5 цивільну справу за позовом ОСОБА_7, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 міська рада Приморського району Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_7, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном, третя особа ОСОБА_5 міська рада Приморського району Запорізької області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачці на праві приватної власності належить домоволодіння №7 по вул.Вереснева в м.Приморську Запорізької області. До складу її власності згідно з свідоцтвом про право власності та договору дарування та технічного паспорту належать: А,а,а-1 - житловий будинок; Б,Г - сарай; В - літня кухня; Е - баня; Ж - гараж; Г - погріб; Ч - навіс; 3 - водопровід; Д - басейн; №1, №2, №3, №4 - забори; № 5 - ворота; №6 - хвіртка; І – тротуар.

03.09.2017 близько 12.00 години її сусід ОСОБА_3, який є власником домоволодіння №7 кв. 2 по вул.Вереснева в м.Приморську Запорізької області, з тильної сторони її домоволодіння встановив огорожу, чим перекрив доступ до її власності, а саме до навісу, позначеному в технічному паспорті літерою - Ч, та гаражу позначеному на плані літерою Ж. Вона намагалася припинити протиправні дії ОСОБА_3, звертаючись до нього в усному порядку під час вчинення ним протиправних дій., але він не реагував. В зв’язку з цим вона направила відповідне звернення до ОСОБА_5 міської ради Приморського району Запорізької області, за результатами якого 04.09.2017 на місце виїжджала робоча група ОСОБА_5 міської ради та складено ОСОБА_5 від 04.09.2017, в якому зазначено, що в частині домоволодінь з боку скверу ОСОБА_3 встановлено металеву огорожу, чим унеможливлено доступ до навісу та гаражу, які їй належать. Окрім цього до акту долучено фотозйомку, якою зафіксовано факт переносу огорожі.

За інформацією ОСОБА_5 міської ради Приморського району Запорізької області земельна ділянка з тильної сторони домоволодіння №7 по вул.Вереснева в м.Приморську Запорізької області з боку скверу, на якій ОСОБА_3 самовільно встановив огорожу, ОСОБА_3 в користування або власність не передавалася. Вказана земельна ділянка відноситься до земель запасу комунальної власності ОСОБА_5 міської ради, землі житлової та громадської забудови.

Такими діями відповідача порушені її права на користування її власністю, яку вона має право використовувати за своєю волею для власного проживання та проживання членів її сім’ї як то передбачено ст.ст.83,316 ЦК України. На підставі ст.ст.16,386,391 ЦК України вона має право вимагати усунення перешкод у праві здійснення користування та розпорядження своїм майном.

Протиправною поведінкою ОСОБА_3 їй завдано моральну шкоду, яка полягала у її душевних хвилюваннях як під час вчинення протиправних дій відносно неї, так и до теперішнього часу, а вона є особою похилого віку. Вона докладала та до теперішнього часу докладає багато зусиль для відновлення своїх порушених прав. Її самопочуття дуже погане, вона постійно боїться нових протиправних вчинків стосовно неї з боку ОСОБА_3 Враховуючи викладені вище обставини, положення ст.23 ЦК України, Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практикум у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, вона завдану їй моральну шкоду оцінює в 5 000 грн., вважає, що цієї суми буде достатньо для компенсації понесеної нею моральної шкоди,.

Для відновлення свого порушеного права та звернення до суду вона уклала угоду з адвокатом та понесла витрати на оплату його послуг, сплату судового збору, що підтверджується розрахунком попередніх судових витрат у вигляді оплати правової допомоги за договором від 03.09.2017 в сумі 4668 грн. та квитанцією про сплату судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Просить: 1) зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною їй власністю у вигляді домоволодіння №7 по вул.Вереснева в м.Приморську Запорізької області шляхом демонтажу паркану, який унеможливлює користуватися навісом, позначеним в технічному паспорті домоволодіння літерою - Ч, та гаражу, позначеному літерою – Ж; 2) стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката в сумі 4668 грн. (а.с.2-5).

05.09.2018 позивач подала уточнену позовну заяву, в якій додатково вказала, що через протиправні дії відповідача, встановлення ним огорожі вона позбавлена можливості користуватися, розпоряджатися та володіти своїм майном, що належить їй на праві власності. Порушення її права власності складається в тому, що вона не може використовувати навіс, не може потрапити до нього, використовувати його за цільовим призначенням зберігати в ньому сільськогосподарський інвентар, корма для домашньої птиці. В гаражі вона не може зберігати автомобіль – єдиний засіб пересування їх родини, який доводиться зберігати під небом. Просила зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною їй власністю у вигляді домоволодіння №7 по вул.Вереснева в м.Приморську Запорізької області шляхом демонтажу паркану, який унеможливлює користуватися навісом, позначеним в технічному паспорті домоволодіння літерою - И, та гаражу, позначеному літерою – Ж; 2) стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката в сумі 4668 грн. (а.с.124-125).

Позивач ОСОБА_7, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, направила для участі у справі представника ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що через те, що відповідач біля її домоволодіння по вул.Вереснева у м.Приморськ встановив паркан, позивач не може в повній мірі користуватися своєї власністю, хоча будь-яких обмежень щодо її користування ОСОБА_5 міською радою та іншими органами не приймалося. Через створені відповідачем перешкоди позивач не має можливості користуватися своїм навісом та гаражем. Так внаслідок встановлення відповідачем паркану відсутній під’їзд до гаражу позивача, де вона зберігала автомобіль, яким керує її чоловік, має відповідні права на автомобіль та право керування. Вона не може користуватися навісом, де зберігає свою речі. Він звертає увагу на те, що земельна ділянка, на якій стоїть паркан, є комунальною власністю, загальнодоступною і нікому, у тому числі відповідачу, у користування не передавалася. Власником земельної ділянки не надавався дозвіл на встановлення вказаного паркану, його встановлення відповідач не погоджував ні с власником, ні зі з сусідами (позивачем та її чоловіком). На підтвердження наявності порушень, які потребують усунення для можливості вільного користування позивачкою своєю власністю, за зверненням позивачки був складений ОСОБА_5 від 04.09.2017 у складі повноважної комісії ОСОБА_5 міської ради, яка виходила на місцевість. Актом встановлено, що ОСОБА_3 встановлено металеву огорожу, чим унеможливлений доступ ОСОБА_7 до її навісу та гаражу, до ОСОБА_5 додані фотографії. ОСОБА_8 не скасований, будь-яких перевірок щодо неправильності його складання ОСОБА_5 міською радою не проводилося. Пізніше був складений ще ОСОБА_5 від 05.10.2018, про час його складання не повідомлялася позивачка, в ньому зазначено, що металева огорожа мається, але перенесена; не зазначені розміри як самого паркану, так і на якій відстані від гаражу та навісу, що належать позивачу, він розташований; не зазначається зовсім ніяких розмірів, на скільки саме він перенесений і в яку сторону. Але фактично і згідно з доданим до справи протоколом огляду від 31.10.2018, складеним слідчим поліції, відстань від забору до воріт гаражу складає 6,34 м, а довжина автомобіля ВАЗ 21013, яким управляє чоловік позивача (людина похилого віку), складає 4,43 м, для повороту залишається тільки 2 м, що недостатньо для здійснення повороту та заїзду у гараж, під кутом 90 градусів поворот неможливо виконати.

Відповідач посилається на рішення Приазовського районного суду від 06.04.2009, але ні в цьому рішенні, ні в іншому документі не зазначено місце встановлення відповідачем паркану. Відповідач у судовому засіданні визнав, що він встановив паркан давно, але його переносив, переставляв. Тому перешкоди, створені відповідачем, існують тривалий час, до теперішнього часу не усунуті. У судовому засіданні представник ОСОБА_5 міської ради пояснив, що він теж не може сказати, де саме раніше стояла огорожа (паркан), не може зазначити його розміри і розміри до будівель позивач, що знаходяться у її власності..

Створення перешкод позивачу у користуванні її власністю завдає їй моральної шкоди, оскільки вона є особою похилого віку, через порушення її прав вона відчуває душевне хвилювання, їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своєї сім’ї, вона щоденно хвилюється, ускладнилося її життя, їй доводиться звертатися до поліції; змінився спосіб її життя, так як вона не може користуватися своїм майном (автомобілем, господарчими будівлями), автомобіль перебуває просто неба, приходить у непридатний стан, а гараж не використовується за призначенням. Просив позовні вимоги задовольнити повністю, судовий збір не стягувати.

Відповідач ОСОБА_3 підтримав усе зазначене у запереченнях, пояснив, що коли позивач викликала поліцію у зв’язку з незгодою встановлення огорожі, то він слідчому показував документи, на підставі яких він користується спірною земельною ділянкою: технічний паспорт на будинок, план меж земельної ділянки, які підтверджують його фактичне користування земельною ділянкою. Рішенням ОСОБА_5 міської ради йому виданий дозвіл на розробку документів, він почав оформлювати документи, але до теперішнього часу їх недооформив. Спірний паркан ним був спочатку встановлений ще у 2006 році, про це зазначено ще в рішенні Приазовського районного суду Запорізької області від 06.04.2009. Поставлений він на землях комунальної власності, щоб кури сусіда не ходили до нього в будинок. Відгородженою земельною ділянкою він користується на підставі рішення суду 23.08.2005 та акту від 16.10.2002. Про отримання дозволу на установку паркану він до ОСОБА_5 міської ради, у власності якої знаходиться спірна земельна ділянка, не звертався, дозвіл не отримував, з сусідами не узгоджував. Вважає, що ОСОБА_7 не повинна була ставити гараж, де він зараз стоїть. Через 5 років він огорожу переставив, оскільки голова міської ради Шаповал просив його про це для того, щоб ОСОБА_7 міг виїжджати з гаражу. У 2017 році з позивачкою у нього виник конфлікт, вони зверталися до поліції, прокуратури. Після цього він запросив людей і у вересні 2017 року з їх допомогою переставив паркан на 1,0-1,5 м, так, як зазначено в ОСОБА_5, доданому позивачкою до позову. Фактично він повернув паркан на місце, на якому той стояв у 2006 році. Правоустановчих документів на підтвердження права користування спірною відгородженою парканом земельною ділянкою він не може зазначити та надати. У позові просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 дав пояснення усно та виклав їх письмово у запереченнях (а.с.24-26). Він зазначив, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. ОСОБА_3 31.07.2002 за договором дарування отримав у власність квартиру АДРЕСА_1, розташовану на земельній ділянці в 435 кв.м, він неодноразово звертався до ОСОБА_5 міської ради з проханням визначити межі земельної ділянки. Рішенням №27 від 10.02.1989 ОСОБА_5 міськвиконком встановив, що у зв’язку з відчуженням жилих будинків у власність громадян визначити земельні ділянки для користування у ОСОБА_9 600 кв.м, а 330 кв.м визнати надлишком та залишити в тимчасовому користуванні, бо за рішенням ОСОБА_5 міськвиконкому №25 від 10.02.1989 ОСОБА_9 придбав будинок по вул.Голіка, 7 на земельній ділянці у 600 м.кв. 10.07.2003 ним було подано позов до Приморського районного суду з вимогами про зобов’язання ОСОБА_5 міськвиконкому прийняти рішення щодо виділення в користування земельної ділянки по вул.Голіка, 5/2 в м.Приморськ у розмірі 330 кв.м з земель землекористувача ОСОБА_9, визнати незаконним рішення ОСОБА_5 міськради від 27.09.2002 №25 про передачу у власність земельної ділянки 330 кв.м по вул.Голіка, 7 ОСОБА_9, зобов’язати ОСОБА_9 прибрати незаконно збудовану стіну між будинками та навіси біля буд. №5, вулики між будинками, зобов’язати відділ земресурсів визначити в натурі земельну ділянку 330 кв.м, стягнути 3000 грн. моральної шкоди за їх незаконні дії.

Рішенням ОСОБА_5 міськради №48 від 27.08.2004 у ОСОБА_9 було вилучено земельну ділянку 330 кв.м для обслуговування будинку №5 по вул.Голіка у м.Приморськ. ОСОБА_8 рішення було опротестоване прокурором як незаконне, і ОСОБА_5 міська рада внесла зміни в це рішення та рішенням №58 від 29.12.2004 вирішила клопотати перед Приморським районним судом про вилучення у ОСОБА_9 земельної ділянки в 330 кв.м та виділення її ОСОБА_10, але з відповідним позовом ОСОБА_5 міська рада до суду не зверталась. Рішенням №10 від 25.03.2005 ОСОБА_5 міська рада затвердила план-схему земельної ділянки між будинками по вул.Голіка №5 та №7, просила ОСОБА_9 відмовитись від земельної ділянки 79,5 кв.м на користь ОСОБА_10 та внесла відповідні зміни до рішення №48 від 27.08.2004. За протестом прокурора рішенням №70 від 27.05.2005 ОСОБА_5 міськрада знов змінила суть попереднього рішення та уточнила, що вилучення 79,5 кв.м у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 здійснити після отримання їх добровільної відмови. ОСОБА_9 не забажав дати добровільну відмову від зазначеної земельної ділянки, але і не оскаржив це рішення до суду.

Рішенням суду від 23.08.2005 у справі №2-3/2005 визнано незаконними бездіяльність ОСОБА_5 міського виконавчого комітету Запорізької області при виконанні рішення ОСОБА_5 міської ради міської ради Запорізької області №70 від 27.05.2005 про вилучення у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 земельної ділянки, стягнуто з ОСОБА_5 міського виконавчого комітету Запорізької області на його користь 500 грн. в рахунок заподіяної моральної шкоди. Зобов’язано ОСОБА_5 міський виконавчий комітет Запорізької області привести рішення №70 від 27.05.2005 та №25 від 27.09.2002 у відповідність між собою в частині виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_11 та визначення нових землекористувачів. Зобов’язано ОСОБА_5 міський виконавчий комітет Запорізької області виконати покладені на нього обов’язки за ст.149 ЗК України по підготовці матеріалів для примусового вилучення земельної ділянки 79,5 кв.м. на користь ОСОБА_3 Встановлено право сервітуту на земельну ділянку ОСОБА_9 по вул.Голіка, №7 в м.Приморськ для надання ОСОБА_3 вільного проходу з метою ремонту та обслуговування свого будинку по вул.Голіка №5 в м.Приморськ. ОСОБА_8 набрало законної сили 22.09.2005, направлено 29.09.2005 до ОСОБА_5 міської ради для виконання, але останньою не виконувалось, тому Приморський районний суд направив його прокурору Приморського району для розгляду питання про притягнення до відповідальності за ст.382 КК України посадових осіб, які винні у невиконанні цього рішення.

24.07.2006 видано виконавчий лист, за яким зобов’язано ОСОБА_5 міський виконавчий комітет Запорізької області виконати покладені на нього обов’язки за ст.149 ЗК України по підготовці матеріалів для примусового вилучення земельної ділянки 79,5 кв.м на користь ОСОБА_3 04.12.2006 виконавче провадження було закінчено та виконано повністю.

Рішенням ОСОБА_5 міської ради №37 від 23.06.2006 «Про виконання рішення Приморського районного суду Запорізької області від 23.08.2005»: вилучено у ОСОБА_9 з користування земельну ділянку площею 79,5 кв.м, яка знаходиться в м.Приморську по вул.Голіка, 7; внесено зміни до рішення №25 від 27.09.2002 та викладено в новій редакції: «ОСОБА_9 площею 850,5 кв.м для обслуговування житлового будинку в м.Приморськ, по вул.Голіка, 7»; рішення №48 від 27.08.2004, №10 від 25.03.2005 та №70 від 27.08.2005 вважати такими, що втратили чинність; громадянину ОСОБА_10 передано у користування земельну ділянку площею 79,5 кв.м, яка знаходиться по вул.Голіка. Після цього він неодноразово звертався до ОСОБА_5 міськради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на приватизацію земельної ділянки. Йому постійно відмовляли, то запити робили до КП ТІ, то переносилося на чергову сесію.

20.06.2013 він звертався до ОСОБА_5 міськради з заявою про підготовку та надання йому для ознайомлення і підписання договору сервітуту на земельну ділянку щодо надання вільного проходу ОСОБА_10 для обслуговування домоволодіння на виконання рішення Приморського районного суду від 23.08.2005, та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та споруд господарського призначення, яка розташована по вул.Голіка, 5/2 м.Приморськ, загальною площею 514,5 кв.м для укладення договору оренди з ОСОБА_5 міською радою на вказану земельну ділянку. Листом від 06.08.2013 йому повідомлено, що за ним встановлено земельний сервітут на земельну ділянку, а рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде розглянуто на черговій сесії ОСОБА_5 міськради у серпні 2013 року, на якій знову було відкладено розгляд цього питання.

ОСОБА_7 двічі зверталася до Приморського районного суду з позовами про усунення порушень права користування земельною ділянкою, але її позови залишені без розгляду.

07.02.2014 рішенням №14 ОСОБА_5 міськради йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05145 га в м.Приморськ, вул.Голіка, 5/2, але рішення не виконано.

17.04.2015 рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 міськради №47 в порушення рішення Приморського районного суду від 23.08.2005 скасовані рішення суду та попередні рішення сесії ОСОБА_5 міської ради та погоджено технічний звіт з кадастрової зйомки земельної ділянки в м.Приморськ, вул.Голіка, 7 (заявник ОСОБА_7Я.), а рішенням №105 від 14.08.2015 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, чим порушені його конституційні права, його позбавлено права мати вільний вихід на вулицю, це привело до первинного стану у вирішенні цього земельного спору.

03.07.2015 рішенням ОСОБА_5 міськради №26 внесено зміни до рішення №14 від 07.02.2015, де йому подовжено строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до 03.07.2015. Рішення в частині погодження технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки залишено без змін.

З метою приватизації земельної ділянки ним виготовлено технічний звіт кадастрової зйомки земельної ділянки. Для завершення приватизації земельної ділянки необхідно скласти акт про погодження меж земельної ділянки, з цим він звернувся до сусідів. Без законних підстав ОСОБА_7, власник суміжної земельної ділянки, безпідставно відмовилася підписувати цей акт. Тоді він подав заяву до голови ОСОБА_5 міськради про погодження межі земельної ділянки замість ОСОБА_7 16.10.2015 рішенням ОСОБА_5 міськради №145 йому в цьому відмовлено, оскільки склад та зміст доданої землевпорядної документації не відповідає нормам ст.ст.25,50 ЗУ «Про землеустрій», не вказавши конкретно, що саме не відповідає нормам Закону. Він переробив технічну документацію, знову подав її до ОСОБА_5 міськради 17.03.2016, але йому знову відмовлено, причин не повідомлено.

11.09.2017 позивач знову подав до ОСОБА_5 міської ради заяву про погодження меж земельної ділянки замість землекористувачів ОСОБА_9 та ОСОБА_7, на що йому направлено рішення сесії від 29.09.2017 №192, яким йому відмовлено у заяві.

2. У позові ОСОБА_7 не заявляє, що вона письмово зверталася до відповідача про демонтування паркану, а тому вона не має право звертатися до суду в зв’язку з відсутністю спору.

3. Відповідачу не зрозумілі пред’явлені позовні вимоги, не зрозуміло, яким чином можливо усувати перешкоди в користуванні власністю, наприклад навісу «Ч», хоча у технічному паспорті вказана літера відсутня, тому усунути перешкоди в його користування неможливо.

4. ОСОБА_7 просить суд усунути перешкоди в користуванні навісом та гаражем, при цьому до позову додає фотографії, де чітко видно що навіс взагалі відсутні, а є два гаража і не зрозуміло, яким чином відповідач здійснює перешкоди в користуванні власністю, тому що ОСОБА_7 має доступ до гаражів через вхідні двері з боку свого домоволодіння, що може бути підтверджено при виході на місце. А тому ОСОБА_7 не може довести той факт, що відповідач здійснює перешкоди в користуванні власністю, в чому вони полягають. Позивач зберігає свої речі в гаражі і вільно ними користується. Паркан встановлено в 2006 році, його зазначено при розгляді справи в Приазовському суді у 2009 році, і на той час у позивача не виникало питань по паркану, що він їй заважає. При його встановленні були присутні всі власники суміжних домоволодінь та земельних ділянок і претензій не було.

5. Щодо належності та достовірності наданих доказів, то наданий суду технічний паспорт є підробленим, оскільки дата його видачі є 24.11.1988, при цьому в ньому власником будинку зазначенена ОСОБА_7, хоча остання стала власником 08.04.1998 на підставі свідоцтва про право власності, договору від 08.04.1998 року, а тому технічний паспорт не є належним доказом у справі, і літери, які в ньому зазначені, взагалі можуть не відповідати дійсності.

6. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Паркан встановлено в 2006 році, з цього часу відповідач ним користується, і він не чинив перешкоди в користуванні власністю позивачу. З позовом ОСОБА_7 звернулася до суду 12.03.2018. Тому заявляє, що позивач пропустив строк позовної давності, на цій підставі в позовних вимогах необхідно відмовити.

7. Позивач зазначає, що 09.04.2017 року комісією складений акт, в якому зафіксовано факт переносу огорожі, додає до позову цей акт, але ця інформація не правдива, оскільки переносу огорожі не було, з часу її встановлення пройшло 12 років, і вона не переносилась.

Позивач посилається на наявність в її сім’ї автомобіля, надає технічний паспорт на автомобіль, відомості про його технічні характеристики, але вони не є доказами фактичного існування цього автомобіля. В гаражі вони можуть зберігати велосипед, свої речі, зерно, продукти на зиму. Позивач не має права користуватися земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні відповідача. Право користування відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується рішенням Приазовського суду Запорізької області від 06.04.2009, планом земельної ділянки, технічним паспортом. Правоустановчих документів на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою у відповідача немає, все знаходиться у стадії оформлення.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи ОСОБА_5 міської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_6 спочатку пояснив, що в акті від 04.09.2017 зазначено про встановлення металевої огорожі, що унеможливлює доступ до навісу та гаражу, які належать ОСОБА_7, до акту додано лише дві фотографії неналежної якості, на яких вбачається про закритий доступ до навісу під літерою И; комісія зафіксувала про неможливість доступу, саме до цього навісу-гаражу. Документів до заяви, про який саме навіс та гараж йде мова, не надано було жодного. Комісії на місці було показано навіс-гараж, до якого унеможливлено доступ, що і зафіксовано актом, фото.

Щодо факту встановлення огорожі 03.09.2017, то з цим він не погоджується, оскільки паркан (огорожа) існувала і раніше, це підтверджується копією листа відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства ОСОБА_5 РДА №224 від 03.10.2011, де зазначається про огорожу на межі земельної ділянки. Тому мови про встановлення огорожі саме 03.09.2017 йти не може, бо вона вже існувала. ОСОБА_8 підтверджується і рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 06.04.2009 (справа № 2-43/2009), в якому зазначається, що представник позивача ОСОБА_5 міської ради просив повернути належну міській громаді земельну ділянку, зобов’язати знести паркан, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_3 самовільно її зайняв, що підтверджується актом перевірки дотриманням земельного законодавства від 14.01.2008. Відповідач ОСОБА_3 користується земельною ділянкою 514,5 кв.м. Згідно з планом земельної ділянки, яка була виготовлена на замовлення ОСОБА_5 міської ради, і при складанні якої були присутні всі заінтересовані особи, фактично відповідач ОСОБА_3 користується площею 506 кв.м, тобто меншою, ніж має право користуватися. Тим самим, рішенням Приазовського суду встановлено, що ОСОБА_3 самовільно земельну ділянку не займає, а тому предмет спору відсутній. ОСОБА_8 рішення набрало законної сили.

З абрису тахеометричної зйомки земельної ділянки, виконаного 09.03.2016, виконавець польових робіт інженер-геодезист ПП «Сервіор» ОСОБА_12, та схеми прив’язки межових знаків до об’єктів і контурів місцевості, вбачається наявність встановленої металевої огорожі.

У подальшому він пояснив, що вважає, що для вирішення даного спору місце розташування спірного паркана дійсно має значення. Якщо відповідач здвинув паркан з місця, яке було вказано в рішенні Приазовського районного суду від 06.04.2009, то позивач має право на захист свого права. При цьому він не може сказати, паркан стоїть на тому самому місці, на якому він знаходився, коли розглядався спір і було винесено рішенні Приазовського районного суду від 06.04.2009, чи він зрушений (переставлений). Тому до гаражу Ж з 2012 року по 2016 рік доступ не був перекритий, а у 2017 році – сказати не може. Пояснення позивача, що автомобіль позивача стоїть під відкритим небом і немає доступу до гаражу, він спростувати не може. Тахіметрична зйомка була проведена 09.03.2016, чи співпадає місце знаходження паркану на ній та в ОСОБА_5 міської ради від 04.09.2017, він не може сказати.

У судовому засіданні 18.12.2018 він пояснив, що комісія ОСОБА_5 міської ради знову виходила на місце розташування домоволодінь по вул.Вереснева №7 та №5 і в результаті був складений ОСОБА_5 від 05.10.2018, встановлено, що огорожу перенесено порівняно з тим, як вона була встановлена при складанні ОСОБА_5 від 04.09.2017 і на 05.10.2018 доступ до нерухомого майна під літерами «И» та «Ж» не перекрито. Фізичний доступ до гаражу був, вважає, що можна було б відкрити ворота у гаражі (хоча на місці не перевіряли), а щодо заїзду на автомобілі в гараж, то він стверджувально сказати не може, він не спеціаліст. До навісу у теперішній час доступ відкритий повністю, до другої перекритої частини можна попасти з серединиі навісу, зробивши технічне переобладнання. Щодо акту комісії ОСОБА_5 міської ради від 04.09.2017, він вважає його неналежним, оскільки комісія в складі заступника голови з питань діяльності виконавчих органів, провідного юрисконсульта та архітектора виходити на місце без відповідного письмового розпорядження міського голови не повинна була. Хоча нормативних актів щодо обов’язкового видання письмового розпорядження міським головою, він не вказати не може.

У подальшому він, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився. ОСОБА_5 міська рада Приморського району Запорізької області направила лист, в якому просила справу розглядати у відсутність її представника (а.с.187).

Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

1. Згідно з паспортом громадянина України ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4). Згідно з свідоцтвом про право власності від 08.04.1998 в спільному майні подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_7, придбаному за час шлюбу, право власності належить ОСОБА_7 на Ѕ частку в спільному майні, набутому названим подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке посвідчується в зазначеній частині, складається з житлового будинку, що знаходиться в м.Приморськ, по вул.Голіка, буд.7, розташований на земельній ділянці 600 кв.м, зареєстрованого за ОСОБА_9 на підставі договору про продаж виконкомом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів, посвідченого ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою 21.03.1989, реєстр №409, що підтверджується довідкою характеристикою БТІ від 02.02.1998 за №42. На зазначеній земельній ділянці розташований один з ракушняка житловий будинок загальною площею 69,6 кв.м, у тому числі житлової 49,8 кв.м, зазначений на плані літерою – А, а, а-1 - сіни, ка, ка-1 – крильце, козирок, а також господарчі і побутові споруди зазначені на плані літерами: Б – сарай, В – літня кухня, Г – сарай, Е – баня, Ж – гараж, под. Г – підвал, під Ж – яма гаражна, И – навіс, З – водопровід, Д – басейн, №1,№2,№3,№4 – паркани, №6-хвіртка, №5 – ворота, І – тротуар, кВ – козирок, крильце. Свідоцтво про право власності зареєстровано в реєстрі за№313 (а.с.5).

08.04.1998 між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 укладено договір, за яким ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_7 прийняла у дар Ѕ частку житлового будинку, який знаходиться у м.Приморськ по вул.Голіка, буд.7, який розташований на земельній ділянці 600 кв.м. Договір зареєстровано в реєстрі за №314 (а.с.6).

В Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна інформація щодо права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Вереснева, буд.7, відсутня (а.с.141).

У технічному паспорті від 24.11.1988 на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що знаходиться за адресою Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Голіка, буд.7 (а.с.7-10), вказано, що власником будинку був ОСОБА_9, а потім нижче зазначено власником ОСОБА_7 цілої частки (1/1); в ньому маються план будівлі, експлікація земельної ділянки, експлікація до плану будинку, характеристика будівель та споруд; зазначений вид опалення, оцінка усіх будівель та споруд. У судовому засіданні був оглянутий оригінал цього технічного паспорту, сторонами надані щодо нього прояснення.

З експлікація земельної ділянки вбачається, що на ній розташовані: А, а - житловий будинок, а-1 - сіни, ка, ка-1 – крильце, козирок, а також господарчі і побутові споруди: Б – сарай, В – літня кухня, Г – сарай, Е – баня, Ж – гараж, под. Г – підвал, під Ж – яма гаражна, И – навіс, З – водопровід, Д – басейн, №1, №2,№3,№4 – паркани, №6-хвіртка, №5 – ворота, І – тротуар, кВ – козирок, крильце. На межі з домоволодінням №7 стоїть навіс И розміром 7,40х7,90м, гараж Ж розміром 6,45х4,35, при цьому ці будівлі не примикають, між ними позначена під кутом стіна, вони відносно друг друга та входи в них розташовані перпендикулярно (під кутом 90 градусів); спірний паркан (огорожа не зазначені).

На схематичному плані будівель по вул.Голіка в м.Приморськ, присадибна ділянка №7, квартал №37, землекористувач домоуправління було зазначено ОСОБА_9, потім закреслено, написано ОСОБА_7, дата складання 09.07.1975; розташування будівель будинку, навісу, гаражу зображено аналогічно тому, що в зазначено в технічному паспорті від 24.11.1988, спірний паркан (огорожа) теж не зазначений (а.с.142).

Доданий план земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку по вул.Голіка, буд.5 в м.Приморськ, у якому зазначено майно, що належить ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, складається з квартири №1 в житловому будинку А загальною площею 68,7 м.2; навіс И; убиральня Г; водопровід Д; вигрібна яма Е; огорожа N7; огорожа N9; ворота N10. Майно, що належить ОСОБА_3, складається з квартири №2 в житловому будинку А загальною площею 46,1 м.2; кімнати № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 в житловій прибудові Б загальною площею 43,0 м.2; тамбур б; тамбур б; погріб Б; навіс 3; убиральня В; огорожа N5; огорожа N8; огорожа N12; хвіртка N6; хвіртка №11 (а.с.143).

2. 04.09.2018 ОСОБА_7 звернулася до голови ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_16 у зв’язку з встановленням ОСОБА_3 03.09.2017 огорожі, через що вона не може потрапити до споруд, що належать їй на праві власності, та обслуговувати їх. На цьому зверненні голова міської ради поставила свою резолюцію (надала розпорядження) від 04.09.2017: ОСОБА_17 на розгляд (а.с.136). В результаті розгляду цього звернення ОСОБА_5 міська рада листом від 06.09.2017, який підписаний міським головою ОСОБА_16, надіслала ОСОБА_7 ОСОБА_5 робочої комісії міської ради від 04.05.2017 (а.с.137).

Тобто, на звернення ОСОБА_7 від 04.09.2017 складений ОСОБА_5від 04.09.2017, за яким комісією у складі ОСОБА_17 – заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, ОСОБА_18 – провідного спеціаліста з консультативних питань та правових відносин, ОСОБА_19 – архітектора, проведено обстеження домоволодінь, розташованих за адресою: м.Приморськ, вул.Вереснева (колишня Голіка), 5 та вул.Вереснева (колишня Голіка), буд.7 щодо наявності заявленого ОСОБА_7 спірного питання. Комісією встановлено наступне: в частині домоволодінь з боку скверу громадянином ОСОБА_10 встановлено металеву огорожу, чим унеможливлено доступ до навісу та гаражу, які належать ОСОБА_7 (а.с.11-13). До акту додані фотографії, з яких вбачається, що члени комісії оглядають на місцевості розташування будівель ОСОБА_7 і ОСОБА_3 та паркану між ними. На фотографіях зображений будинок відповідача ОСОБА_3, поряд з ним стоїть навіс, потім стіна із цегли під кутом, а потім гараж, якого на фотографії майже не видно, які належать позивачу ОСОБА_7 До навісу перпендикулярно, до його стіни, яка примикає до стіни з цегли, стоїть металева огорожа (паркан). Спірний паркан розташований так, що позивач до свого домоволодіння зовсім немає зовнішнього доступу до навісу, у тому числі до його вхідних воріт; під’їзд до гаражу ОСОБА_7 відсутній (а.с.12,13,138-140).

Суд звертає увагу, що ОСОБА_10 від 04.09.2017 є результатом офіційного звернення ОСОБА_7 до посадової особи - голови ОСОБА_5 міської ради, на якому мається письмове розпорядження голови міської ради відповідальній посадовій особі міської ради про його розгляд. Він складений повноважними особами, їх посади зазначені в ОСОБА_5, в межах їх повноважень, надана суду копія на а.с.138 завірена в установленому порядку, мається відповідна відмітка та печатка виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради; складання у судовому засіданні його наявність та факт сторонами не оспорювалася. У судовому засіданні відповідачем не спростована правомірність його складання. Представником ОСОБА_5 міської ради підтверджений факт його складання та повноваження осіб, які його склали. Його посилання на те, що головою ОСОБА_5 міської ради не видавалося письмове розпорядження на його складання не може бути прийнято судом до уваги, оскільки саме до міського голови зверталася ОСОБА_7, на її зверненні мається відповідне письмове розпорядження міського голови. Відповідно до п.2,7,20 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; видає розпорядження у межах своїх повноважень. При цьому не зазначено і суду не надано та не вказано інших нормативних актів, згідно з якими міський голова для розгляду звернень громадян повинен видавати тільки письмовим розпорядженням про утворення комісій для їх розгляду, у тому числі для виходу на місцевість. Тому у суду немає підстав не приймати даний ОСОБА_5 до уваги.

3. 06.11.2017 ОСОБА_7 звернулась з заявою до голови ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_16, у якій просила повідомити їй, чи передавалася в користування або власність ОСОБА_3 земельна ділянка, позначена маркером на копії аркуша технічного паспорту домоволодіння №7 по вул.Вересневій (стара назва – Голіка) в м.Приморськ Запорізької області; чи відноситься ця земельна ділянка до земель ОСОБА_5 міської ради (а.с.14). До заяви додано копію експлікації земельної ділянки (а.с.15). В судовому засіданні встановлено, що саме на цій земельній ділянці, де позначено маркером, відповідачем розташований спірний паркан (огорожа).

На заяву ОСОБА_7 ОСОБА_5 міська рада повідомила, що земельна ділянка, яка позначена маркером на копії аркушу технічного паспорту домоволодіння №7 по вул.Вереснева (стара назва–Голіка) в м.Приморськ Запорізької області в користування/ власність ОСОБА_3 не передавалась; земельна ділянка відноситься до земель запасу комунальної власності ОСОБА_5 міської ради, землі житлової та громадської забудови. Додатково повідомлено, що частина земельної ділянки, яка позначена маркером на копії аркушу технічного паспорту домоволодіння №7 по вул.Вереснева (стара назва – Голіка) в м.Приморськ входить до план-схеми земельної ділянки, на яку ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05145 га в м.Приморськ, вул.Голіка, 5/2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови ОСОБА_5 міської ради. Підстава: рішення п’ятдесятої сесії ОСОБА_5 міської ради шостого скликання від 07.02.2014 №14 (а.с.16).

11.09.2017 ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 об’єднаної територіальної громади з заявою, в якій просив погодити межу земельної ділянки між домоволодіннями №5/2 та №7 по вул. Вересневій, де землекористувачами є ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с.30). На цю заяву ОСОБА_5 міська рада повідомила, що за результатом її розгляду на засіданні виконкому ОСОБА_5 міської ради 29.09.2017 прийнято рішення (а.с.31). В рішенні від 29.09.2017 №192 вказано про відмову ОСОБА_3 у погодженні межі земельної ділянки в м.Приморськ по вул.Вереснева (Голіка), 52 зі сторони суміжного землекористування за адресою: м.Приморськ, вул.Вереснева, 7 замість ОСОБА_7, клопотати перед сесією ОСОБА_5 міської ради щодо розгляду питання проведення ОСОБА_5 міською радою інвентаризації земельних ділянок за адресою: м.Приморськ по вул.Вереснева, 5 та Вереснева, 7 з метою формування земельних ділянок для подальшої реєстрації права комунальної власності на землю за ОСОБА_5 міською радою (а.с.31,32-33).

Рішенням сесії ОСОБА_5 міської ради від 24.11.2017 №60 вирішено: міській раді замовити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, на земельну ділянку, яка перебуває в землях запасу комунальної власності ОСОБА_5 міської ради орієнтовно площею 0,0500 га, що розташована за адресою: м.Приморськ, вул.Вереснева, 7 (а.с.35-36).

4. В рішенні Приморського районного суду Запорізької області від 23.08.2005 вказано, що ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 міської ради, виконкому міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_5 районного відділу земельних ресурсів, третя сторона на стороні відповідача відділ градобудівництва та архітектури ОСОБА_5 райдержадміністрації, про виділення земельної ділянки, стягненні моральної шкоди, зобов’язання усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Вирішено визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_5 виконавчого комітету Запорізької області при виконанні рішення ОСОБА_5 міської ради Запорізької області №70 від 27.05.2005 про вилучення у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 земельної ділянки; зобов’язано ОСОБА_5 міську раду Запорізької області привести рішення №70 від 27.05.2005 та №25 від 27.09.2002 у відповідність між собою у частині виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_11 і визначення нових землекористувачів з врахуванням відсутності заяви ОСОБА_13 на виділення їй земельної ділянки в користування; зобов’язано ОСОБА_5 міський виконавчий комітет Запорізької області виконати покладені на нього обов’язки за ст.149 ЗК України з підготовки матеріалів для примусового вилучення земельної ділянки у розмірі 79,5 кв.м на користь ОСОБА_3; встановити право сервітут на земельну ділянку ОСОБА_9 по вул.Голіка буд.7 в м.Приморськ Запорізької області для надання проходу ОСОБА_3 з метою ремонту та обслуговування свого будинку по вул.Голіка. буд.5 в м.Приморськ Запорізької області; зобов’язати ОСОБА_3 провести реєстрацію цього сервітуту в органах реєстрації прав на земельні ділянки Приморського району Запорізької області; в іншій частині вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.70-74)

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 06.04.2009 за позовом ОСОБА_5 міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про вилучення з незаконного користування самовільно зайнятої земельної ділянки вказано, що позивач просив вилучити із незаконного користування ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку і зобов’язати його знести самочинно збудований паркан, який унеможливлює використання земельної ділянки для потреб міської громади. Судом встановлено, що позивач користується земельною ділянкою площею 514,5 кв.м; згідно з планом фактично відповідач користується площею 506 кв.м, тобто меншою, ніж має право користуватись, що свідчить, що відповідач самовільно земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_5 міської ради, не займає, а тому предмет спору відсутній. Вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_5 міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про вилучення з незаконного користування самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.75-76).

Копію цього рішення надано суду представником відповідача ОСОБА_10 З рішення вбачається, що ОСОБА_5 міська рада Запорізької області звернулася до ОСОБА_3 про вилучення з незаконного користування самовільно зайнятої земельної ділянки, вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог про вилучення з незаконного користування самовільно зайнятої земельної ділянки. З наданих суду матеріалів не можна встановити, про який саме паркан іде мова у позовних вимогах позивача до ОСОБА_5 міської ради, де він розташований, в резолютивній частині рішення про нього не зазначено. Тому це рішення не може бути доказом того, що спірний паркан у справі, що розглядається зараз, є тим самим парканом, що зазначений у вимогах позивача у рішенні суду від 06.04.2009, що судом вже було вирішено питання про законність його місця знаходження, у тому числі на теперішньому місці на земельній ділянці. Не встановлено, що на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 має право власності або право користування.

30.03.2009 ПП «Інвест ресурс» надало схеми земельних ділянок, розташованих за адресами: м.Приморськ, вул.Голіка, 5а та Голіка, 7. На схемі, у тому числі зображена спірна земельна ділянка, гараж шириною 4,49 м, огорожа 3,15 м, навіс 7,64 м і поряд з ним будинок ОСОБА_3 (а.с.77-81).

19.02.2010 сесією ОСОБА_5 міської ради №45 вирішено затвердити протокол робочої комісії по вирішенню спірного питання між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 від 12.01.2010, підготувати на наступне чергове засідання сесії перелік рішень, які підлягають скасуванню (а.с.37). На звернення ОСОБА_3 відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства ОСОБА_5 РДА 22.09.2011 на заяву від 20.09.2017 повідомив, що здійснено обстеження домоволодіння у м.Приморськ по вул.Голіка, 5/2 та виявлено наступне: прибудова до житлового будинку – веранда має параметри 5мх2,5м, збудована з металевого шиферу та гіпсокартону; покрівля – з шиферу сірого кольору; прибудова збудована без порушень вимог ДБН, технічна документація на вказаний об’єкт оформлена (а.с.38). На заяву від 20.09.2017 відділ повідомив у листі від 03.10.2011, що за зверненням ОСОБА_20 про збудування ОСОБА_3 огорожі на межі своєї ділянки створено робочу групу, до складу якої ввійшов представник відділу містобудування. За результатами обстеженні встановлено, що згідно з діючим містобудівним законодавством ділянки житлових будинків (квартир) можуть бути огороджені з боку вулиць та сусідніх ділянок огорожами, зовнішній вигляд та висоту слід приймати не менше 1м. Огорожа, збудована ОСОБА_3 (на межі своєї ділянки), відповідає вимогам законодавства. Що стосується підпірної стіни, збудованою ОСОБА_20, до стіни свого житлового будинку, всі конструкції, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок. Прибудова, збудована ОСОБА_10, без порушень вимог будівельних норм (а.с.39-40).

Рішенням сесії ОСОБА_5 міської ради від 07.02.2014 №14 вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,05145 га в м.Приморську, вул.Голіка, 5/2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови ОСОБА_5 міської ради (угіддя – забудовані землі); остаточна площа буде скоригована при проведенні проектно-вишукуваних робіт; строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою становить дин рік, тому рекомендовано ОСОБА_3 в строк один рік оформити документи на земельну ділянку згідно з чинним законодавством і подати на розгляд та затвердження до ОСОБА_5 міської ради (а.с.41).

У ОСОБА_5 відмови від погодження межі земельної ділянки суміжним землекористувачем від 26.04.2016 вказано, що представники виконкому ОСОБА_5 міської ради посвідчують, що 26.04.2016 о 14.10 годині ОСОБА_3, власник квартири №2 в житловому будинку та користувач земельної ділянки за адресою: м.Приморськ, вул.Голіка, 5/2, звернувся до ОСОБА_20, яка є власником житлового будинку та користувачем земельної ділянки за адресою: м.Приморськ, вул.Голіка, 7, з проханням погодити межу земельної ділянки між ними, на що ОСОБА_7 відмовилася підписувати ОСОБА_5 погодження межі земельної ділянки суміжним землекористувачем (а.с.42). У технічному звіті кадастрової зйомки земельної ділянки ПП «Сервіор» мається ОСОБА_5 погодження межі земельної ділянки суміжним землекористувачем від 09.03.2016, складений ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (м.Приморськ, вул.Голіка, 5/1); абрис земельної ділянки (а.с.43-45).

В ухвалі Приморського районного суду Запорізької області від 08.11.2016 вказано, що ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 міської ради про визнання неправомірною відмови у підписанні акту погодження меж земельної ділянки, визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем. В судовому засіданні 08.11.2016 позивач заявив клопотання та надав письмову заяву, в якій просив залишити без розгляду його позовну заяву, зазначив, що вимоги ст.207 ЦПК України йому зрозумілі. Ухвалено позовну заяву залишити без розгляду, ухвала набрала чинності (а.с.65-69).

Зазначені документи свідчать про наявність спорів між сторонами щодо користування своїми домоволодіннями та щодо користування земельними ділянками, на яких вони розташовані.

5. Згідно з Висновком про результати розгляду повідомлення від ОСОБА_7 від 04.09.2017 встановлено, що 03.09.2017 о 13.20 годин в чергову частину Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що сусід самовільно пересунув огорожу. В ході перевірки встановлено, що на протязі тривалого часу між сусідами ОСОБА_9 та ОСОБА_3 відбуваються сварки на фоні поділу території, на якій розташовані їх домоволодіння. Так, 03.09.2017 ОСОБА_3. попросив ОСОБА_21 переставити металеву огорожу в бік будинку №7 по вул.Голіка, 5/1 в м.Приморськ, у зв’язку з чим останній і почав працювати о 11.00 годин; побачивши це ОСОБА_9 почав заперечувати ОСОБА_3, однак останній не реагував та продовжував проводити роботи. Через що ОСОБА_7 викликала поліцію. ОСОБА_9 пояснив, що на даний час у суді знаходиться земельний спір, рішення не прийнято. ОСОБА_3 відмовився від дачі пояснень. Враховуючи, що в даному факті відсутній склад кримінального або адміністративного правопорушення, а громадсько-правові відносини розглядають в суді у приватному порядку, перевірку припинено (а.с.55-56).

У акті перевірки фактів щодо наявності перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном по вул.Вереснева, 7, м.Приморськ Приморського району Запорізької області від 05.10.2018 зазначено, що комісією, створеною на підставі розпорядження міського голови № 172/3 від 27.09.2018 «Про створення комісії з перевірки фактів щодо наявності перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном», проведена перевірка фактів щодо наявності перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном по вул.Вереснева, 7, м.Приморськ, а саме вивчення документів та виїзд на місце, проведено фотофіксацію. Встановлено, що 04.09.2017 ОСОБА_7 звернулась до ОСОБА_5 міської ради зазначивши, що вона є власником домоволодіння №7 по вул.Вереснева, м.Приморськ, а також таких споруд як навіс та гараж. Зазначила факт про те, що 03.09.2017 ОСОБА_3 зніс раніше встановлену огорожу та встановив стовпи огорожі таким чином, що на теперішній час вона не має можливості потрапити до споруд, які належать їй на праві власності та обслуговувати їх. Просила відреагувати належним чином, інших документів додано не було.

04.09.2017 комісією ОСОБА_5 міської ради проведено обстеження домоволодінь за адресою: м.Приморськ, вул.Вереснева, 5 та вул.Вереснева, 7. 04.09.2017 встановлено: «-в частині домоволодінь з боку скверу громадянином ОСОБА_10 було встановлено металеву огорожу, чим унеможливлено доступ до навісу та гаражу, які належать громадянці ОСОБА_7Я.», складено акт від 04.09.2017. До акту додано дві фотографії. Вивчивши акт комісії ОСОБА_5 міської ради від 04.09.2017, копії двох фотографій до акту від 04.09.2017, заяву ОСОБА_7 від 03.09.2017, встановлено, що ані в заяві, ані в акті не вказано, до яких саме споруд перекрито доступ, відсутнє літерне позначення, зазначено лише навіс та гараж. З копій фото вбачається наявність металевої огорожі та перекриття до споруди, якої саме, встановити неможливо. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно… №140366355 від 05.10.2018р. за параметрами права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження - відомості відсутні. Комісія 05.10.2018 здійснила виїзд на місце складання акту від 04.09.2017 з боку скверу. На місці, зробивши порівняння з копією фото (додаток до акту від 04.09.2017), встановлено, що металеву огорожу перенесено.

За поясненнями та пред’явленням технічної документації на домоволодіння №7 та №5 домоволодінь по вул. Вересневій в м.Приморськ начальником ОСОБА_5 КПТІ ОСОБА_5 ради комісією встановлено, що на копії фото, яке є додатком до акту від 04.09.2017, було перекрито доступ до споруди - навіс, літерне позначення «И», доступу до споруди - гараж, літерне позначення «Ж», не було перекрито. По стану на 05.10.2018 доступ до нерухомого майна, споруди - навіс, позначення «И», та споруди - гараж, літерне позначення «Ж», не перекрито. На підтвердження цього проведено фотофіксацію. Комісія дійшла висновку, що доступу до нерухомого майна, споруди навіс - літерне позначення «И», та споруди гараж - літерне позначення «Ж», не перекрито. Додані фотознімки загального вигляду та споруд: зліва-навіс, літерне позначення «И», та справа – гараж, літерне позначення «Ж». До ОСОБА_5 додані копії: заяви ОСОБА_7 від 04.09.2017, відповіді ОСОБА_5 міської ради на ім’я ОСОБА_22, акту від 04.09.2017, двох фото, інформаційної довідки, технічної документації на домоволодіння №7, №5 по вул..Вересневій в м.Приморськ, фотознімки до акту перевірки. Акт складений повноважними особами, їх посади зазначені в ОСОБА_5, надана суду копія завірена в установленому порядку, мається відповідна відмітка та печатка виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради (а.с.132-135).

Оцінюючи цей ОСОБА_5, суд звертає увагу, що в ньому не мотивовано, з чого виходила і на яких підставах комісія зробила зазначений висновок. В ОСОБА_5 не вказані будь які заміри на місцевості щодо місця розташування споруд: навісу, гаражу, що на праві власності належать позивачу, та спірного паркану. В ОСОБА_5 мається тільки посилання на пояснення та пред’явленням технічної документації начальником ОСОБА_5 КПТІ ОСОБА_5 ради. На доданих до ОСОБА_5 фотографіях не зазначені одночасно гараж позивача та спірний паркан (в сукупності), щоб можна було візуально визначити місце розташування спірного паркану відносно гаражу та наявність (відсутність) перешкод для користування позивачем своєю власністю. У ОСОБА_5 зроблений висновок, що до навісу И та гаражу Ж, що доступ не перекрито, але не зазначено, маються чи відсутні перешкоди у користуванні позивачем своєю власністю (будівлями навісом И та гаражем Ж) на своїй розсуд та за прямим призначенням, у тому числі чи може власник заїжджати на своєму автомобілі у свій гараж, заходити до навісу через встановлені ворота.

З фотографії на а.с.134 вбачається, що паркан упирається в ворота навісу, тому викликає сумнів щодо можливість відкрити ворота навісу та вбачається до іншої половини навісу позивачка підійти, під’їхати взагалі не може фізично. Протилежне в ОСОБА_5 не мотивовано та не зазначено, не перевірено. Тому до вказаного ОСОБА_5 суд ставиться критично.

Згідно з протоколом огляду місця події від 31.10.2018 слідчим оглянуто тильну сторону домоволодіння №7 по вул.Вереснева в м.Приморськ Запорізької області, де розташований навіс, який побудований з цегли, його загальна ширина складає 7,4 м. На відстані 3.5 м від лівого краю споруди встановлено паркан, виконаний з металевих труб та металевого кутка. До вказаної металевої споруди прикріплено листи азбестового шиферу та сітка рабиця. Довжина огорожі з азбестового шиферу складає 5.75 м, висота 1,85 м, довжина огорожі сітки рабиця складає 7,1 м висотою 1,64 м. З правого боку від навісу розташовано одноповерхову споруду – гараж з цеглини білого кольору, які зачіплюються на двостворчаті металеві ворота помаранчевого кольору з навісним замком. Відстань від зазначеного паркану до приміщення гаражу, а саме воріт по прямій траєкторії складає 6,34 м. До частини навісу огородженої, парканом домоволодіння №5 по вул.Вересневій в м.Приморськ Запорізької області вільний доступ мається тільки з території домоволодіння №5 по вул..Вересневій в м.Приморськ Запорізької області. З правої сторони зазначеного паркану на металевій стяжці сітки маються сліди зварювальних робіт зі слідами перерізання металевої частини. На відстані 30 м від стінки у ґрунті знаходиться металева труба діаметром 60 мм, яка зрізана на відстані 1 см від рівня ґрунту. Від фрагменту труби до лівого кута воріт приміщення гаражу відстань складає 3,3 м (а.с.157-159). До протоколу додані фотознімки вказаної території та споруд (а.с.160-164).

Згідно з технічним паспортом автомобіля ВАЗ-21013, 1987 року, двигун №9796838, кузов №4919919, виданим ОРЕО ДАІ УВС Запоріжоблвиконкома 03.03.1988, власником є ОСОБА_9, мПриморськ, вул.Голіка, 7 (а.с.181). На ім’я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, 27.05.1995 ОСОБА_23 м.Бердянськ видане посвідчення водія ЯТА №075133 (а.с.182). Згідно з характеристиками автомобіля ВАЗ 21013 його довжина складає 4043 мм, ширина – 1611 мм, висота – 1440 мм, колісна база – 2424 мм, колея коліс спереду – 1349 мм, колея коліс задніх – 1305 мм, кліренс – 170 мм (а.с.183).

Згідно з випискою з ОСОБА_5 огляду МСЕК ОСОБА_3 встановлена 3 група, захворювання пов’язано з виконанням обов’язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС безстроково (а.с.46-47), видане відповідне посвідчення (а.с.48).

6. Відповідно до ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Сторонам роз’яснені їх права у судовому засіданні та зазначені статті, роз’яснено право заявити клопотання про залучення як співвідповідача ОСОБА_5 міську раду, звернутися зі скаргою на слідчого поліції щодо складання протоколу огляду місця події від 31.10.2018, якщо цим протоколом порушені їх права. Сторони пояснили, що права їм зрозумілі, клопотань не завили, просили розглянути справу на підставі наявних матеріалів у справі, тому справа розглядається на їх підставі.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

При цьому право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному або юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського або іншого впливу. Право користування – це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей. Право розпорядження – це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану або призначення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є власницею нерухомого майна, яке складається з домоволодіння №7 по вул.Вереснева в м.Приморську Запорізької області. До складу її власності належать, у тому числі А,а,а-1 - житловий будинок, Ж - гараж; И – навіс. По-сусідстві з домоволодінням ОСОБА_7 розташовано домоволодіння ОСОБА_3: квартира АДРЕСА_2. Між ними тривалий час виникають різні конфлікти, у тому числі щодо використання спірної земельної ділянки, з території якої позивач ОСОБА_7 здійснює своє право власності щодо володіння та користування спорудами: навісом И та гаражем Ж.

Рішенням сесії ОСОБА_5 міської ради від 07.02.2014 №14 надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05145 га в м.Приморську, вул.Голіка, 5/2, строк дії дозволу на розробку проекту землеустрою становить дин рік. Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 23.08.2005, у тому числі встановлено право сервітуту на земельну ділянку ОСОБА_9 по вул.Голіка буд.7 в м.Приморськ Запорізької області для надання проходу ОСОБА_3 з метою ремонту та обслуговування свого будинку. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 06.04.2009 вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про вилучення з незаконного користування самовільно зайнятої земельної ділянки. ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 міської ради про визнання неправомірною відмови у підписанні акту погодження меж земельної ділянки, визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем. Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 08.11.2016 за заявою позивача позовну заяву залишено без розгляду.

04.09.2017 ОСОБА_7 офіційно звернулася до голови ОСОБА_5 міської ради у зв’язку з встановленням 03.09.2017 ОСОБА_3 паркану (огорожі), внаслідок що вона не може потрапити до споруд навісу И та гаражу Ж, що належать їй на праві власності, та обслуговувати їх. Повноважною комісією ОСОБА_5 міської ради складений ОСОБА_5 від 04.09.2017, встановлено, що в частині домоволодінь з боку скверу ОСОБА_10 встановлено металеву огорожу, чим унеможливлено доступ до навісу та гаражу, які належать ОСОБА_7 Судом з вказаних вище підстав прийнято цей ОСОБА_10 до уваги.

06.11.2017 ОСОБА_7 звернулась із заявою до голови ОСОБА_5 міської ради, просила повідомити їй, чи передавалася в користування або власність ОСОБА_3 спірна земельна ділянка; чи відноситься вона до земель ОСОБА_5 міської ради. В судовому засіданні встановлено, що саме на цій земельній ділянці, відповідачем встановлений спірний паркан (огорожа). ОСОБА_5 міська рада повідомила, що ця земельна ділянка в користування/ власність ОСОБА_3 не передавалась; вона відноситься до земель запасу комунальної власності ОСОБА_5 міської ради, землі житлової та громадської забудови.

05.10.2018 комісією ОСОБА_5 міської ради (створеною на підставі розпорядження міського голови № 172/3 від 27.09.2018) знову проведена перевірка фактів щодо наявності перешкод у здійсненні права користування ОСОБА_7 нерухомим майном. ОСОБА_24 від 05.10.2018, в ньому вказано, що здійснено вивчення документів та виїзд на місце, проведено фотофіксацію. В ньому вказано, що на звернення ОСОБА_7 до міського голови ОСОБА_5 міської ради 04.09.2017 комісією ОСОБА_5 міської ради встановлено, що в частині домоволодінь з боку скверу ОСОБА_10 було встановлено металеву огорожу, чим унеможливлено доступ до навісу та гаражу, які належать ОСОБА_7, але ані в заяві, ані в акті не вказано, до яких саме споруд перекрито доступ, відсутнє літерне позначення, зазначено лише навіс та гараж; з копій фото вбачається наявність металевої огорожі та перекриття до споруди, якої саме, встановити неможливо. 05.10.2018 комісія виїхала на місце, встановлено, що металева огорожа перенесена. Комісія дійшла висновку, що доступу до нерухомого майна, споруди - літерне позначення «И», та споруди - гараж, літерне позначення «Ж», не перекрито.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, вислухавши сторони, суд не може погодитися з таким висновком з наступних підстав.

В ОСОБА_10 не зазначено, на яку відстань, в яку сторону перенесений спірний паркан (огорожа), не описане теперішнє його розташування, з яких підстав зроблений висновок, що тепер він не перешкоджає позивачу ОСОБА_7 користуватися будівлями: навісом И та гаражем Ж, які перебувають в її власності. На підтвердження висновку не зазначені будь які заміри. На доданих до ОСОБА_10 фотографіях не зазначені одночасно гараж позивача та спірний паркан (в сукупності), щоб можна було візуально визначити місце розташування спірного паркану відносно гаражу та наявність (відсутність) перешкод для користування позивачем своєю власністю. З фотографій вбачається, що доступ до однієї з половин навісу перекрито повністю, в другій половині встановлені ворота, але вони не можуть бути відкриті через встановлення паркану.

З досліджених в судовому засіданні технічного паспорту, експлікації земельної ділянки, фотографій тощо, доданих до ОСОБА_10 від 04.09.2017 встановлено, що на межі з домоволодінням №7 стоїть навіс И розміром 7,40х7,90м, гараж Ж розміром 6,45х4,35, при цьому ці будівлі не примикають, між ними позначена під кутом стіна, вони відносно друг друга та входи в них розташовані перпендикулярно (під кутом 90 градусів); спірний паркан (огорожа) не зазначений.

У протоколі огляду місця події від 31.10.2018, складеному слідчим СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, описана тильна сторона домоволодіння №7 по вул.Вереснева (раніше – Голіка) в м.Приморську Запорізької області, зазначено, що паркан встановлено на відстані 3,5 м від лівого краю навісу (наведений його опис), який має ширину 7,4 м; з правого боку від навісу розташований гараж, що зачиняється на двостворчаті металеві ворота; відстань від паркану до приміщення гаражу (до воріт) по прямій складає 6,34 м (а.с.157-159).

Згідно з технічним паспортом автомобіля ВАЗ-21013, 1987 року, кузов №4919919, його власником є ОСОБА_9, на його ім’я, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, видане посвідчення водія (а.с.181,182). Згідно характеристиками автомобіля ВАЗ 21013 його довжина складає 4043 мм, ширина – 1611 мм, висота – 1440 мм (а.с.183).

У ОСОБА_10 від 05.10.2018 комісією не зазначено, як, враховуючи вказане розташування на місцевості будівель навісу И, гаражу Ж, паркану, у тому числі відстань від паркану до гаражу 6,34 м, довжину автомобіля 4043 м, необхідність здійснення повороту на 90 градусів при заїзді у гараж, враховуючи вік чоловіка позивача, водія автомобіля, позивач ОСОБА_7 може користуватися цими будівлями, які є її власністю. Також не зазначено, як позивач може користуватися навісом, коли доступ до однієї з половин навісу перекрито повністю, а в другій половині встановлені ворота, але вони не можуть бути відкриті через встановлений відповідачем паркан.

Тому суд вважає, що маються перешкоди у користуванні позивачем ОСОБА_7 своєю власністю у вигляді домоволодіння №7, розташованого за адресою: вулиця Вереснева, м. Приморськ Приморського району Запорізької області, а саме навісом, позначеним в технічному паспорті вказаного домоволодіння літерою - И, та гаражем, позначеним літерою – Ж.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Приписами статті 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (абз.2 п.33). Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача (п.34).

В судовому засіданні позивачем доведено та встановлено судом, що позивач є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: домоволодіння №7, розташованого за адресою: вулиця Вереснева, м. Приморськ Приморського району Запорізької області, у тому числі навісом, позначеним в технічному паспорті вказаного домоволодіння літерою - И, та гаражем, позначеним літерою – Ж, однак, відповідач своїми діями перешкоджає законно володіти таким майном, порушуючи право власності позивача.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5 задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги вище викладене, наведений зміст та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів; враховуючи, що позивач ОСОБА_7Я на законних підставах є власником домоволодіння №7, розташованого за адресою: вулиця Вереснева, м. Приморськ Приморського району Запорізької області, у тому числі навісом, позначеним в технічному паспорті вказаного домоволодіння літерою - И, та гаражем, позначеним літерою – Ж; що діями відповідача (встановленням паркану) порушується її право власності; що в судовому засіданні знайшло підтвердження існування перешкод в користуванні її своєю власністю; що встановлення відповідачем спірного паркану не погоджено з власником земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, з сусідами; суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном обґрунтовані і доведені, та визнає за необхідне для усунення таких перешкод демонтувати паркан (огорожу), який унеможливлює користування позивачем навісом И та гаражем Ж, і позов в цій частині задовольнити.

7. Відповідач у запереченнях на позов вказав, що у позові позивач не заявляє, що вона письмово зверталася до нього про демонтування паркану, а тому вона не має право звертатися до суду в зв’язку з відсутністю спору. Суд з твердженням відповідача про відсутність спору між ним та позивачем та відсутність у позивача права звернення до суду погодитися не може.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Досліджені в судовому засіданні матеріали, що наведенні вище, свідчать, що між сторонами на протязі тривалого часу тривають спори щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовані їх домоволодіння. На теперішній час між ними існує спір, який не вирішений, обмежень звернення до суду для його вирішення законодавством не передбачена, позивач має право звернення до суду для його вирішення.

8. Посилання відповідача на сплив позовної давності та його твердження, що позивач пропустив строк позовної давності, що на цій підставі в позовних вимогах необхідно відмовити, в судовому засіданні не знайшло підтвердження.

Судом встановлено, що відповідач 03.09.2017 встановив огорожу, чим перекрив позивачу доступ до її власності, а саме до навісу И, та гаражу Ж, до теперішнього часу перешкода не усунута. Встановлення відповідачем раніше саме цього паркану та на цьому місці не доведено; не здобуто доказів, які свідчили про інше. Відповідач в судовому засіданні сам пояснив, що він неодноразово встановлював, переставляв паркан на спірній земельній ділянці, про це зазначено і в ОСОБА_10 від 05.10.2018, складеному комісією ОСОБА_5 міської ради; а в рішенні Приазовського районного суду Запорізької області від 06.04.2009 відмовлено в задоволенні позову за позовом ОСОБА_5 міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про вилучення з незаконного користування самовільно зайнятої земельної ділянки, щодо паркану рішення не постановлялося. Тому підстави для застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності відсутні.

9. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав (ч.1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінку щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи , а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.3,9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (не майнової шкоди)» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що відповідачем 03.09.2017 створені позивачу перешкоди у користуванні своєю власністю. Перешкоди до теперішнього часу не усунуті, тривають. Через протиправні дії відповідача, встановлення ним паркану (огорожі) позивач позбавлена можливості користуватися своїм майном. Створення перешкод позивачу у користуванні її власністю завдає їй моральної шкоди, оскільки вона є особою похилого віку, через порушення її прав вона відчуває душевне хвилювання, їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своєї сім’ї, вона щоденно хвилюється, ускладнилося її життя, їй доводиться звертатися до поліції; змінився спосіб її життя, так як вона не може користуватися своїм майном (автомобілем, господарчими будівлями), гараж не використовується за призначенням, позивач не може в ньому зберігати автомобіль. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Тому суд вважає, що у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди, її вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати згідно з ст.23 ЦК України конкретні обставини по справі: характер порушення відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалість, що їй довелося нервувати та переживати. Враховуючі усі вказані обставини, вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн. В іншій частині цих позовних вимог необхідно відмовити.

10. Щодо вимог про стягнення судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката в сумі 4668 грн. суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з п.п.47,48 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10 право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 №13-рп/2000; від 30.09.2009 №23-рп/2009; від 11.07.2013 №6-рп/2013).

Згідно із ст.12 ЗУ „Про адвокатуру” оплата труда адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином або юридичною особою і адвокатським об’єднанням або адвокатом.

Позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру (а.с.17) та договору на надання правової допомоги від 03.09.2017, в якому зазначено, що адвокат ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_7 (замовник) уклали договір про представництво та захист її прав і інтересів, у тому числі в судах, з правами наданими законом позивачу, відповідачу, третім особам, а замовник зобов’язався надавати необхідні документи, оплачувати послуги виконавця. Вартість послуг визначається за домовленістю. Оплата за надану правову допомогу виконується в готівковій формі, проводиться на підставі цього договору (а.с.54).

У попередньому розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу вказано, що адвокатом ОСОБА_2, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, згідно з договором про надання правової допомоги від 03.09.2017 у справі щодо усунення перешкод у здійснення права користування нерухомим майном надано правову допомогу наступного характеру: 1) 03.09.2017 – 01.12.2017 – надання правової допомоги під час вчинення протиправних дій ОСОБА_3; попереднє опрацювання матеріалів; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи (підготовка відповідних заяв та отримання відповідей з міської ради на заяву від 04.09.2017, отримання відповіді в міській раді на заяву від 06.11.2017), вартість 3368 грн.; 2) 12. 03.2018 – підготовка позовної заяви, виготовлення копій для сторін, складення розрахунку протягом 2 годин, згідно з ч.4 ст.137 ЦПК розмір витрат повинен бути спів мірним з складністю справи та виконаними адвокатом роботами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом робіт та послуг; - вартість 1300 грн., всього на суму 4668 грн.; фактично оплачено 4668 грн. Кошти за надану правову допомогу згідно з вказаним договором на надану правову допомогу в сумі 4668 грн. отримав адвокат ОСОБА_2 Кошти за надану правову допомогу згідно з вказаним договором на надану правову допомогу в сумі 4668 грн. оплатила ОСОБА_7 (а.с.18).

Враховуючи складність справи; обсяг виконаних адвокатом робіт, підтверджений позивачем наданим розрахунком витрат на правничу допомогу; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт; значення справи для сторін; суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат на правову допомогу в сумі 4668 грн. підлягають задоволенню.

Про стягнення судових витрат на оплату судового збору позивачка у позові не заявила вимог, просила їх з відповідача не стягувати, тому ці витрати з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст.16,23,316,317,319,321,328,386,391,1167 ЦК України, ст.ст.3,4,10,12,13,15, 19,60,79-81,133,137,141,209,235,247,258-259,263-265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_7 належною їй власністю у вигляді домоволодіння №7, розташованого за адресою: вулиця Вереснева, місто Приморськ Приморського району Запорізької області, шляхом демонтажу паркану (огорожі), який унеможливлює користуватися навісом, позначеним в технічному паспорті вказаного домоволодіння літерою - И, та гаражем, позначеним літерою – Ж.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди суму 4000 (чотири тисячі) грн.

У іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн.

Повний тест рішення буде виготовлений 27 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована та проживає за адресою: 72102. Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Вереснева (стара назва Голіка), 7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_2, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Центральна, буд.19, оф.11.

Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючий за адресою: 72102, Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул.Вереснева, буд.5. кв.2.

Представник відповідача: ОСОБА_4, адреса місцезнаходження: 71118, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Італійська, буд.53.

Третя особа: ОСОБА_5 міська рада Приморського району Запорізької області, адреса місцезнаходження: 72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Центральна, буд.7, код ЄДРПОУ 20485360.

Суддя: підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом: суддя Т.В. Стріжакова

18.02.2019