Рішення № 80131383, 11.02.2019, Попаснянський районний суд Луганської області

11.02.2019

423/331/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі

головуючої судді Архипенко А.В.,

за участі секретаря судового засідання Іваненко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Попаснянської міської ради до ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, заінтересовані особи: виконавчий комітет Попаснянської міської ради, Служба у справах дітей Попаснянської райдержадміністрації,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача - Попаснянської міської ради до початку судового засідання подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, справу розглянути без його присутності.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, надіслала до суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнала, проти позову не заперечувала, справу просила розглянути без її присутності.

Представник зацікавленої особи – Виконавчого комітету Попаснянської міської ради подав до суду заяву згідно якої підтримав подану заяву, просив її задовольнити, справу розглянути без його присутності.

Представник заінтересованої особи – Служби у справах дітей Попаснянської райдержадміністрації у судове засідання не з’явився, у письмовій заяві просив розглянути дану справу за його відсутності, не заперечував щодо задоволення заявлених вимог.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач, відповідно до договору купівлі-продажу № 1127 від 12.12.2018р., посвідченого нотаріально державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори Луганської області, став власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, в якій після продажу квартири, залишилася зареєстрована колишній власник – відповідач та її малолітня дитина, і добровільно зніматися із реєстраційного обліку не бажає, що порушує права Попаснянської міської ради, як власника квартири.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтями 15, 30 Житлового кодексу УРСР визначено, що до компетенції виконавчих комітетів міських рад віднесено здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У власності територіальної громади м. Попасна в особі Попаснянської міської ради згідно договору купівлі-продажу № 1127 від 12.12.2018р., посвідченого нотаріально державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори Луганської області ОСОБА_3 /а.с.5,6/, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 149377749 від 13.12.2018 р./а.с.7/, перебуває квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

В ході перевірки, проведеної відділом ЖКГ, архітектури, містобудування та землеустрою виконкому Попаснянської міської ради встановлено, що колишній власник квартири – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі своєю малолітньою дитиною – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не були зняті з реєстрації місця проживання, що підтверджується довідкою органу реєстрації № 223 від 14.01.2019 .

Вищевказана квартира була придбана Попаснянською міською радою для забезпечення житлом дитини-сироти – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Після придбання квартири, йому було видано ордер на право зайняття жилого приміщення, що підтверджується корінцем ордеру на жиле приміщення № 7 від 21.12.2018р., який видано виконавчим комітетом Попаснянської міської ради. Крім того, на виконання вимог законодавства, в інтересах ОСОБА_4 Попаснянською міською радою було встановлено обтяження на вищевказану квартиру у вигляді тимчасової заборони на продаж квартири протягом 10 (десяти) років, що підтверджується витягом з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 149386250 від 13.12.2018.

Відчуження вказаної вище квартири було здійснено з дозволу органу опіки та піклування – згідно розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області – керівника Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації Луганської області ОСОБА_5 № 2329 від 07 грудня 2018 «Про дозвіл на відчуження квартири, в якій зареєстрована малолітня особа» (а.с.??).

Згідно акту обстеження квартири АДРЕСА_4 від 15.01.2019 р. /а.с.8/ колишній власник квартири ОСОБА_1 та її дитина ОСОБА_2 не мешкають у зазначеній квартирі з дня її відчуження, їх особистих речей в квартирі не має, кореспонденція на їх ім’я не надходить. Зі слів сусідей фактичним місцем проживання відповідача та її дитини є наступне: м. Попасна, вул. Ціолковського, 19/11.

Договору найму (оренди) житлового приміщення з відповідачем, Попаснянською міською радою не укладалось.

Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відповідач не бажає.

Реєстрація відповідача у вказаній квартирі, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Попасна, обмежує Попаснянську міську раду в праві розпорядження своєю власністю, та порушує права особи, яка на законних підставах отримала ордер на вселення у вказану квартиру, але позбавлена можливості оформити субсидію, укласти договори на отримання житлово-комунальних послуг.

Виходячи із змісту ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація – це лише фіксація фактичного місця проживання особи і вона не пов’язана з будь-якими іншими правами особи. Будучи зареєстрованою в комунальній квартирі, відповідач не набуває за фактом реєстрації ніяких майнових прав відносно квартири і, відповідно, будучи знятою з реєстрації в цьому житловому приміщенні, ніяких майнових прав не втрачає.

Договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири від 12.12.2018 року є дійсним, його не змінено, не скасовано та не визнано в судовому порядку недійсним. Документів чи інших доказів, які б підтверджували правовідносини між колишнім власником ОСОБА_1, або з позивачем, як власником на даний час, не існує.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно статті 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В даному випадку, врахувавши, що припинення права власності на житло у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім'ї права користуватися житлом, суд вважає, що наявні і правові підстави для втрати право користування квартирою відповідачем.

Право користуватися житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 липня 2018 р. у справі № 638/13030/13-ц, відповідно до якої, якщо квартира набута на законних підставах, покупець має право виселити усіх зареєстрованих у ній осіб, в тому числі і членів сім’ї продавця, без надання іншого житлового приміщення. Суд касаційної інстанції вказав, що ст. ст. 64, 156, ЖК УРСР не застосовуються в даному випадку і право на проживання членів сім’ї колишнього власника у квартирі припиняється з моменту її продажу.

Така ж правова позиція була викладена у постанові Верховного суду України від 16 листопада 2016 р. в аналогічній справі № 6-709цс16, згідно якої суд дійшов висновку, що власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації.

Крім того, згідно з п.34 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

У відповідності до ст.72 Житлового кодексу УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку.

Так як відповідач втратила право власності на спірну квартиру шляхом її відчуження, за місцем реєстрації не проживає і в позасудовому порядку відмовляється знятися з реєстрації місця проживання, Попаснянська міська рада, правильно обравши спосіб захисту свого порушеного права, та як теперішній власник нерухомого майна, обґрунтовано просить суд визнати відповідача та її малолітню дитину такими, що втратили право користування спірною квартирою.

Отримання такого судового рішення необхідне позивачу для зняття відповідача та її малолітньої дитини з реєстрації місця проживання у відповідності до ст. 7 ч. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється органом реєстрації. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання, відповідно до пункту 3 яких, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі — орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов’язковою є участь органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 592/1521/17 (провадження № 61-17115св18).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 30, 71, 72, 78, 156 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 12, 19, 30, 81, 89, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Попаснянської міської ради до ОСОБА_1, зацікавлені особи – Виконавчий комітет Попаснянської міської ради, Служба у справах дітей Попаснянської райдержадміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1 та її малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Луганського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Архипенко