Ухвала суду № 80130903, 26.02.2019, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/337/17 провадження № 2/403/9/19

У Х В А Л А

26 лютого 2019 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Гарбар С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка під час розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором заяву судді Атаманової С.Ю. про самовідвід,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.01.2014 року в загальному розмірі 41651 грн. 86 коп. та судових витрат.

Головуючим у даній справі відповідно до проведеного автоматизованого розподілу справ між суддями є суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю..

Відповідно до положень ч.1 ст.39 ЦПК України 26.02.2019 року суддею Атамановою С.Ю. заявлений самовідвід від розгляду даної цивільної справи з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні в різкій, грубій, образливій формі, з використанням нецензурної лексики, висловлювалась на адресу головуючого судді Атаманової С.Ю.; вживала висловлювання, які принижують людську гідність судді, як жінки; вказувала на винуватість судді у погіршенні стану її здоров’я під час судового розгляду. Крім того, відповідачем було неодноразово зазначено про недовіру судді Атамановій С.Ю., яка є недостойною її судити; відповідач в категоричній формі висловила своє заперечення проти того, щоб суддя продовжувала розгляд даної цивільної справи, оскільки вона неправильно судить; зазначила про те, що нічого не буде говорити судді, оскільки вона недостойна та не дивиться хто правий, а хто ні, а також не зробила для неї нічого хорошого під час судового розгляду. При цьому на зауваження головуючого судді Атаманової С.Ю. про необхідність дотримання встановленого в судовому засіданні порядку з метою вирішення питань, пов’язаних з розглядом даної цивільної справи, в тому числі і вирішення питання про відвід судді, відповідач ОСОБА_1 зазначила про байдуже ставлення до процедури судового розгляду та недовіру судді.

В судове засідання по розгляду справи 26.02.2019 року представник позивача не з’явився. Згідно письмової заяви прохав суд провести судове засідання без його участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився. Надав до суду копію наказу директора Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 20.02.2019 року №19/СД про скасування надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» на підставі заяви ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_1, як учасник справи, 26.02.2019 року залишила зал судового засідання під час судового розгляду цивільної справи до його закінчення, що відповідно до положень ч.6 ст.223 ЦПК України не є підставою для відкладення розгляду заяви про самовідвід судді Атаманової С.Ю..

Розглянувши заяву про самовідвід судді, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 9 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

Відповідно до ст.2, ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За практикою Європейського суду з прав людини (п.53 рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», заява №33949/02) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

У п.66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року (заява №7577/02) Суд нагадує, що «безсторонність» в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Відповідно до принципу об’єктивності судді, визначеного, зокрема, в п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених Резолюцією Економічної та ОСОБА_3 ООН 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_4 Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Таким чином, суд (судді) зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду та суспільства в цілому.

Суд зазначає, що під час судового розгляду цивільної справи суддею Атамановою С.Ю. не було допущено дій чи висловлювань, які б могли свідчити про її упередженість чи необ’єктивність, однак відповідач ОСОБА_1, як учасник справи, зазначила в судовому засіданні про втрату довіри до головуючого судді Атаманової С.Ю., а тому сам факт недовіри відповідача, як учасника цивільного процесу, до судді, що здійснює судовий розгляд справи, може створити враження необ’єктивності та упередженості головуючого судді під час розгляду справи, а відтак в майбутньому стати причиною недовіри до об’єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення, постановленого у даній цивільній справі та сумніву щодо реалізації права відповідача на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене, подальший розгляд даної цивільної справи суддею Атамановою С.Ю. може сприйматися відповідачем ОСОБА_1 як порушення її права на справедливий суд, закріпленого в нормах міжнародного права, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин, виходячи з етичних та моральних засад, з метою уникнення у відповідача будь-яких сумнівів в об’єктивності та неупередженості судді Атаманової С.Ю. при подальшому розгляді цивільної справи, з урахуванням необхідності забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-які сумніви в безсторонності суду під час здійснення судочинства, запобігання конфліктних ситуацій, які можуть поставити під сумнів неупередженість головуючого судді, заява судді Атаманової С.Ю. про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 37, 39, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про самовідвід судді Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманової Світлани Юріївни від участі у розгляді цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Цивільну справу №403/337/17 (провадження №2/403/9/19) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати до канцелярії Устинівського районного суду Кіровоградської області для вирішення питання про передачу іншому судді у порядку, передбаченому ст.ст.14, 33 та п.п.15.4 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_5