Рішення № 80130711, 27.02.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3386/18

провадження №: 2/398/274/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" лютого 2019 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С ТА Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 7320,60 грн., в зв'язку з порушенням умов кредитного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 своїм підписом у анкеті-заяві від 19.10.2008 року підтвердив, що підписана заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» умовами, правилами та тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. 03.06.2014 року позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.06.2014 року. Позивач зазначає, що у зв'язку зі смертю боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи за загальним правилом переходять до спадкоємців, таким чином відбувається заміна боржників за зобов'язанням. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1, що підтверджується копіями паспортів, де зазначена адреса: АДРЕСА_1. На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивачем 15.09.2014 року була направлена претензія кредитора до Олександрійської міської державної нотаріальної контори. 06.10.2014 року позивачем було отримано відповідь. 15.07.2018 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист - претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 19.10.2008 року становить 7320,60 грн., яка складається з наступного: 7099,38грн. - заборгованість за кредитом, 221,22грн. - заборгованість за відсотками.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі та заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що про смерть чоловіка відповідача ОСОБА_2, який помер 03.06.2014 року, банку було відомо ще 06.10.2014 року. Оскільки законом передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, то 04.12.2014 року у позивача виникло право звернутись за захистом свого порушеного права до спадкоємців боржника. Позивач звернувся до суду 14.08.2018 року, хоча повинен був звернутись до 04.12.2014 року, тобто у межах трирічного строку, що є підставою відмови в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

19 жовтня 2008 року ОСОБА_2 подав банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та оформлення на його ім'я платіжної картки. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодився з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

За цим договором про надання банківських послуг ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

03 червня 2014 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I-ОЛ №188562 від 04.06.2014р., актовий запис №602.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1282 ЦПК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на дату смерті 03 червня 2014 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 19 жовтня 2008 року становила 7 320,60 грн., яка складається з наступного: 7099,38 грн. - заборгованість за кредитом; 221,22 грн. - заборгованість за відсотками. З зазначеного розрахунку вбачається, що після смерті ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості сплачено кошти в сумі 42,73 грн., які спрямовані на погашення відсотків за користування кредитом та пені..

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 1281 ЦК України (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини, звернення позивача до нотаріуса з претензією кредитора, звернення до відповідача з листом-претензією) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

15 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України в Олександрійську міську державну нотаріальну контору №1 за вих.. №SAMDN50OTC001442430 від 10.09.2014р., що підтверджується реєстром поштових відправлень - рекомендованих листів від 12.09.2014р.. 25 вересня 2014 року за вих.. №1939/02-14 Олександрійська міська державна нотаріальна контора №1 направила банку відповідь на претензію, в якій зазначалось, що після смерті ОСОБА_2, померлого 03 червня 2014 року, заведена спадкова справа.

Зі спадкової справи вбачається, що 13.11.2014 року відповідач подала заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_2

30 травня 2018 року за вих. №SAMDN50OTC001442430 позивач направив відповідачу лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість померлого ОСОБА_2 за кредитним договором в розмірі 7 320,60 грн., що підтверджується реєстром поштових відправлень - рекомендованих листів від 06.07.2018р. №139. Однак доказів того, що ОСОБА_1 отримала лист-претензію позивачем суду не надано.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту ОСОБА_2, строку договору кредиту, строку кредитування розміру заборгованості, моменту виникнення права вимоги за кредитом ОСОБА_2 та відповідача тощо. У вересні 2014 року позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2, що підтверджується направленням до нотаріальної контори претензії кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, однак з листом-претензією до спадкоємця банк звернувся 30.05.2018 року, тобто майже через чотири роки після того, як банку стало відомо про смерть позичальника. Крім того, як свідчить надана позивачем копія паспорту відповідача з відміткою про спільне проживання з позичальником за однією адресою, що також підтверджує той факт, що позивачу у вересні 2014 року достовірно було відомо, що відповідач в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, а отже шестимісячний строк, передбачений частиною 2 ст. 1281 ЦК України сплинув ще у березні 2015 року, тобто позивачем пред'явлено вимоги з пропуском визначеного законом шестимісячного строку, який є присічним (преклюзивним), у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

З правового висновку, викладеного у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №522/407/15 вбачається, що кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

Отже, враховуючи, що позивачем пропущений строк пред'явлення вимоги до спадкоємця боржника, який є присічним (преклюзивним), тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає, що під час розгляду зазначеної вище справи (№522/407/15) ОСОБА_3 Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Таким чином, в задоволенні заяви представника позивача про застосування позовної давності слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Коліуш Г.В.