Рішення № 80129554, 15.02.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4596/16-ц

Провадження № 2/362/382/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючогосудді -ОСОБА_1,за участю секретаря судового засідання – К.О.Дрозденко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 Анатолійовичапро стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 23570 грн. 41коп. та 1378, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи свої вимоги зазначив, що відповіднодо укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 30.03.2016 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 19820.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору утворилась заборгованість, що станом на 06.09.2016 р. становить 23 570 грн. 41 коп., з яких 19 472,39 грн. – заборгованість за кредитом, 1271,39 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2336,67 – заборгованість за пенею та комісією, 489,96 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Суд вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч.3 ст.12 та ч.ч.1 і 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог статей 2 та 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК, частиною 1 статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вступної частини Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом голови правління банку від 06.03.2010 року № СП-2010-256 ПриватБанк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, в зв’язку з чим публікує Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 6).

Згідно з п. 1.1.1.33 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку заява-анкета про надання послуг - звернення клієнта до банку про відкриття йому банківського рахунку та/або надання йому інших банківських послуг. У випадку приєднання до цих Умов та Правил, клієнтом додатково надається Заява про надання окремих послуг, які надаються банком згідно цих Умов та Правил.

Таким чином, анкета-заявка, яку підписав позивач (а.с. 4), свідчить про прийняття ним публічної оферти банку укласти договір про надання банківських послуг шляхом приєднання до умов такого правочину, викладених в стандартній формі на офіційному сайті банку.

Крім того, додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, на які посилається позивач, містять лише загальні умови надання банківських послуг.

Однак, саме по собі складення та підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» не є договором кредиту та не свідчить про його укладення в подальшому. Вказана анкета не містить відомостей про істотні умови договору, а саме, про розмір грошових коштів, які банк зобов’язується передати відповідачу, строки їх повернення, а також розмір відсотків, які відповідач зобов’язується сплатити за користування кредитом. Жодного посилання про узгодження сторонами умов кредитного договору та ознайомлення відповідача саме з умовами кредитування в ПАТ КБ "ПриватБанк"підписана ОСОБА_3 анкета-заява не містить.

Статтями 638, 639 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема, сума кредиту та річна відсоткова ставка за кредитом.

За ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вимоги до оформлення документів, в тому числі щодо їх підпису, встановлені в національному стандарті Державна уніфікована система документація ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», затвердженому Наказом Держспоживстандарту України від 07.04. 2003 року № 55, що є обов'язковим для застосування в діяльності підприємств, установ, організацій. Відповідно до п. 5.23, п.5.26, п. 7.12 ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів і прізвища. Підпис розміщують під текстом документа або під відміткою про наявність додатків. Підписується кожна сторінка не прошитого багатосторінкового документу, з відтиском печатки підприємства, установи,організації, іншої юридичної особи.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону встановлено обов’язкову письмову форму та істотні умови кредитного договору, а саме: розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які узгоджуються між сторонами при укладенні правочину шляхом підписання його примірників.

Всупереч наведеному, позивач ПАТ КБ «Приватбанк», звертаючись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, доказів укладання з відповідачем кредитного договору в письмовій формі та надання банком ОСОБА_3 його примірника суду не надав.

В Умовах та правилах надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, відсутній підпис відповідача, з якими саме Умовами та Правилами ознайомлено ОСОБА_3 під час підписання анкети-заяви, встановити не можливо.

Отже, надані суду Умови та правила надання банківських послуг, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, які переконливо свідчать про укладення між сторонами в письмовій формі кредитного договору.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та правового висновку ВСУ у справі № 6-2320цс16.

Судом встановлено, щовідповіднодо укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 30.03.2016 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 19820.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору утворилась заборгованість, що станом на 06.09.2016 р. становить 23 570 грн. 41 коп., з яких 19 472,39 грн. – заборгованість за кредитом, 1271,39 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2336,67 – заборгованість за пенею та комісією, 489,96 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Проте, відповідачем заперечується укладання ним Генеральної угоди від 30.03.2016 року. Відповідачем в 2016 році було відкрито рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк» для отриманнязаробітної плати. Позивачем було надано відповідачу дві карти з нульовим балансом, включаючи кошти 19 820 грн. 41 коп.в якості кредиту, яку позивач надав відповідачу у вигляді встановленого кредиту на платіжну картку, проте доказів надходження коштів у сумі 19 820 грн. 40 коп. на карту ОСОБА_3 позивачем не надано.

Враховуючивідсутністьпідписувідповідача в наданих банком Умов та правил, не наданняпозивачемналежних і допустимихдоказів, які б свідчили про те, що при підписані сторонами кредитного договору відповідачрозумівсаменадані банком Умови та правила, судом не приймаєтьсяпосилання банку, як на підставусвоїхвимогУмови та правила наданнябанківськихпослугзалучені до матеріалівсправи.

У відповідності до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскількинаведеніпозивачем у позовнійзаявіобставини того, що Анкета - Заява разом з Умовами та Правилами наданнябанківськихпослуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 та «Тарифами Банку», яківикладені на банківськомусайтіскладаютьдоговір не підтверджуютьсяналежними і допустимимидоказами, суд дійшов до висновку про відсутністьправовихпідстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК Українисудовийзбір, сплаченийпозивачем, не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 207, 626, 627, 633, 634, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України,суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.