Ухвала суду № 80129405, 27.02.2019, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/924/18 Провадження № 1-кс/358/127/19

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(про арешт майна)

27 лютого 2019 року м. Богуслав

Слідчий суддя Богуславського районного суду Київської області Тітов М.Б., за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, капітана поліції Гарбара О.М., погодженого прокурором Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури в Київській області Сєдовим В.О., у кримінальному провадженні №1201811009000248 від 21.06.2018 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2019 року слідчий у кримінальному провадженні - начальник СВ Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області Гарбар О.М. (далі-слідчий поліції), звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке було вилучене під час здійснення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.06.2018 року о 04 годині 00 хвилин по вул. Центральна, с. Іванівка Богуславського району Київської області, а саме чохол керма та чохол водійського сидіння з автомобіля «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, - володільцем якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого відділу Богуславського ВП Миронівського ВП ГУ Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке винесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201811009000248 від 21.06.2018 року, за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 червня 2018 року о 04 годині неповнолітній ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи права керувати транспортними засобами, оскільки не досяг 18 річного віку, керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_3, в той час в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні як пасажир знаходився ОСОБА_5.

ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи права керувати транспортними засобами рухаючись на автомобілі марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі вул. Центральна, с. Іванівка Богуславського району Київської області, зі швидкістю більшою за 50 км/годину, точну швидкість руху досудовим розслідуванням не встановлено, проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, не контролював рух транспортного засобу, не вжив заходів до зменшення швидкості втратив керування вказаним транспортним засобом та здійснив з'їзд на узбіччі з подальшим наїздом на перешкоду, а саме - паркан, не маючи при цьому будь-яких перешкод технічного характеру, які могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед дорожньо-транспортною пригодою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 120 від 24.09.2018 отримав тілесні ушкодження, а саме: відкрита черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, лінійний перелом правої лобної кістки з переходом на основу черепа, пневмоцефалія, субарахноїдальний крововилив, перелом обох стінок правої лобної пазухи, гемігемосинус справа - за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; рвана рана верхньої губи, перелом коронок 1-2 верхніх зубів справа, закрита травма грудної клітки у вигляді забою нижньої долі лівої легені -викликає розлад здоров'я більше 6, але менше 21 дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

21.06.2018 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з місця події вилучено до Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області транспортний засіб, а саме автомобіль «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, чохол керма та чохол водійського сидіння.

21.06.2018 вилучений транспортний засіб, а саме автомобіль «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та залишено на зберігання на території Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області.

21.06.2018 вилучений чохол керма та чохол водійського сидіння з автомобіля «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та залишено на зберігання в камері зберігання речових доказів Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області.

22.06.2018 до Богуславського районного суду направлено клопотання про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1.

25.06.2018 слідчим суддею Богуславського районного суду Київської області Тітовим М.Б. накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1.

Речові докази, а саме автомобіль «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, чохол керма та чохол водійського сидіння зберегли на собі сліди злочину, тому є речовими доказами у кримінальному провадженні, на які необхідно накладати арешт.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження проводилося старшим слідчим Мовчаном А.Ф., який з 01.02.2019 переведений до іншого підрозділу.

Під час вивчення матеріалів провадження встановлено, що попереднім слідчим не накладено арешт на речові докази, а саме чохол керма та чохол водійського сидіння.

Враховуючи, що вказані чохол керма та чохол водійського сидіння, мають суттєве значення для прийняття обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні, а також для забезпечення збереження речових доказів в стані придатному для використання у кримінальному провадженні, з метою подальшого використання їх для проведення експертизи, слідчий вважає за необхідне накласти арешт на даний майно.

В судове засідання слідчий поліції та прокурор не з'явилися.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За відсутності клопотань від учасників, на підставі ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання, витяги з Єдиних реєстрів досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Внесене слідчим клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування, ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Пункт 3 ч. 2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі, відчуження.

Якщо тимчасово вилучене майно не арештувати, то у особи, в якої воно було вилучене та якій підлягатиме поверненню, існуватиме реальна можливість на вчинення перелічених дій з вилученим майном з метою знищення речових доказів у кримінальному провадженні.

Як, вбачається з ч.ч. 1, 2 і 3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, або може бути конфісковане у підозрюваного та інше. Завданням арешту майна є збереження речових доказів, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є, зокрема, забезпечення кримінального провадження. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, тощо.

За змістом ст.173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. Під час вирішення справи по заявленому клопотанню слідчим суддею були враховані вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що відсутність заборони на користування та розпорядження майном, на яке планується накласти арешт, не зможе забезпечити запобігання ризикам втрати речових доказів, які суттєво впливають на об'єктивність досудового розслідування та втрата вищевказаних речей може призвести до втрати речових доказів і як наслідок доказової бази, тому з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, слідчий суддя, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 173, 309, 372, 395 КПК України ,-

У Х В А Л И В:

Клопотання начальника СВ Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, капітана поліції Гарбара О.М. - задовольнити.

Накласти арешт на виявлені та вилучені в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.06.2018 року о 04 годині 00 хвилин по вул. Центральна, с. Іванівка Богуславського району Київської області, речові докази, а саме: чохол керма та чохол водійського сидіння з автомобіля «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1, - володільцем якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на начальника СВ Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, капітана поліції Гарбара О.М.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому поліції, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали, копію ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом п'яти днів з дня оголошення, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309, ст. 395 КПК України.

Слідчий суддя М. Б. Тітов