Ухвала суду № 80129388, 21.02.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1208/2019

Провадження № 4-с/359/20/19

У Х В А Л А

21 лютого 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.

за участі заявника - боржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль Київської цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Малишевої Дар’ї Володимирівни, заінтересована особа Комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа»,-

В С Т А Н О В И В:

11.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даною скаргою та, з урахуванням поданого 13.02.2019 доповнення до скарги, оскаржує дії державного виконавця Малишевої Д.В. та просить скасувати :постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2019 ВП №58075750, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2019 ВП №58075960, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2017 ВП №53479374, а також витребувати Акт державного виконавця про відсутність боргу у ОСОБА_1 перед тепломережею на підставі договору №1262 від 28.11.2012 року.

Розгляд скарги був призначений на 21.02.2019 року.

20.02.2019 року заявником ОСОБА_1 подана до канцелярії заява про забезпечення її скарги на дії державного виконавця на підставі п.п.2,3 ст.150 ЦПК України, а саме: заборонивши проводити дії, які порушують її конституційні права на свободу пересування, а також зобов’язати державного виконавця виключити її прізвище з реєстру боржників та відновити її право, зобов’язати державного виконавця прийняти рішення за її клопотанням №3106 від 13.02.2019 року.

Заява про забезпечення скарги обґрунтована тим, що заявник звернулась зі скаргою на дії державного виконавця, яка обмежує її конституційні права – право на свободу переміщення тим, що внесла її прізвище до Єдиного реєстру боржників. Суд за її клопотанням зупинив стягнення, проте є необхідність вжити заходів в порядку, передбаченому п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України шляхом виключення її прізвища з Єдиного реєстру боржників. Також звертає увагу, що 13.02.2019 вона подала державному виконавцю клопотання вх..№3106 про закриття усіх виконавчих проваджень у зв’язку з відсутністю в неї боргу перед тепломережею, в зв’язку з чим надала усі необхідні документи , на підставі яких державний виконавець мав на підставі п.7 ч.6 ст.9 виключити її прізвище з Єдиного реєстру боржників.

В судовому засіданні ОСОБА_1 подану заяву про забезпечення скарги підтримала, зазначила, що інколи виїжджає до родичів за кордон, а тому вважає, що та обставина, що її прізвище включено до реєстру боржників може бути підставою для відмові їй у виїзді за межі України. Вона отримала правову консультацію, та вважає, що, оскільки вона не є боржником за періодичними платежами, її прізвище не могло бути внесене до реєстру боржників, та що державний виконавець не мала права цього робити без відповідного судового рішення.

.

На розгляд скарги державний виконавець, представник стягувача не з’явились, про дату час та місце розгляду повідомлені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.153, ч.2 ст.450 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення скарги здійснюється за відсутності не з’явившихся учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст..150 ЦПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, в тому числі п.2 та 3 ч.1 цієї статті визначено можливість забезпечувати позов: забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії.

За змістом ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В цьому зв’язку, суд враховує роз’яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до яких, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення скарги в розумінні глави 10 Цивільного процесуального кодексу України, а також враховуючи положення Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не передбачено.

Ухвалою суді від 15.02.2019 про призначення справи до судового розгляду у даній цивільній справі №359/1208/19 за скаргою ОСОБА_1, за клопотанням заявника зупинено стягнення на підставі виконавчих листів виданих Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справах : - № 2-188/2004 року від 01.02.2017 (ВП № 58075750) - № 2-1990/09 від 01.02.2017 (ВП № 58075960); - № 1005/9618/2013 від 13.01.2014 (ВП № 53479374) - до набрання законної сили ухвалою за результатом розгляду скарги у справі № 4-с/359/63/2017 (а.с.14-15).

Крім того, оскільки заявником оскаржуються рішення державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень, а також дії щодо внесення заявника до Єдиного реєстру боржників, а також допущену бездіяльність щодо встановлення відсутності боргу, є предметом оскарження в порядку ст.447 ЦПК України, вжиття таких заходів, як зобов’язання державного виконавця вчинити певні дії на виконання заявлених у скарзі вимог, буде свідчити про задоволення скарги до її розгляду по суті, що суперечить, як 451 так і ст..150 ЦПК України, в якій зазначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд також враховує,що відповідно до вимог ст..441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Отже, твердження заявника, що сам факт внесення її прізвища до Єдиного реєстру боржників є порушенням її права на свободу пересування та може бути підставою для відмові їй у виїзді за межі України, є необґрунтованим.

Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

За змістом ч.3 цієї статті державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов’язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки у разі відкриття рахунку на ім’я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов’язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов’язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

За змістом ч.4 цієї статті укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

При цьому, відповідно до вимог ч. 5 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження». відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.7 цієї статті відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Крім того, порядок внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників врегульовано Розділом Х «Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за №1126/29256, пунктом 2 якого передбачено, що Система (автоматизована система виконавчого провадження) забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників визначених пунктом 4 цього розділу. В Єдиному реєстрі божників міститься інформація щодо божників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та божників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

При цьому за змістом п.4 розділу Х Положення не підлягають внесенню до Єдиного реєстру божників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).

Пунктом 6 розділу Х передбачено, що Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Крім того, відповідно до п.7 розділу Х зазначеного Положення визначено, що, у разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог п.1 розділу ХІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №5121/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

За наявності обставин, передбачених абзацом першим або шостим частини дев’ятої статті 71 Закону (стягнення аліментів), державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Наведене свідчить про те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України заявника ОСОБА_1 може бути встановлено лише за ухвалою суду, поставленою за результатами розгляду відповідного клопотання державного виконавця, а виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників про заявника – при винесення постанови державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження, або про повернення виконавчого документа стягувачу, та у разіскасування постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема за результатами розгляду поданої скарги.

Водночас, при призначення скарги до розгляду суд зупинив стягнення на підставі зазначених у скарзі виконавчих листів.

Дані про те, що до ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, у суду відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст..33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Враховуючи викладене, а також подану заявником заяву, яка вважає, що існує ризики, що внаслідок відповідних дій державного виконавця її право на свободу пересування може бути обмежено, ту обставину, що державний виконавець на розгляд скарги не з’явився, витребувані виконавчі провадження не надав, відомості про зупинення виконавчого провадження до Автоматизованої системи виконавчого провадження не внесені, а також виходячи з принципу верховенства права, суд приходить до висновку, що слід частково задовольнити подану заву та зупинити стягнення за виконавчими листами, в тому числі в частині вжиття дій, направлених на обмеження права ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на свободу пересування та виїзд за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,10,447-450 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення скарги – задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчих листів виданих Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справах :

- № 2-188/2004 року від 01.02.2017 (ВП № 58075750)

- № 2-1990/09 від 01.02.2017 (ВП № 58075960);

- № 1005/9618/2013 від 13.01.2014 (ВП № 53479374) – в тому числі зобов’язати державного виконавцяБориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в провадженні, якого перебувають зазначені виконавчі провадження, не вживати дій, направлених на обмеження права ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на свободу пересування та виїзд за межі України, - до набрання законної сили ухвалою за результатом розгляду скарги у справі №4-с/359/20/2019.

В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення скарги відмовити з наведених в ухвалі підстав.

Копію ухвали для виконання направити до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (Київська область, м.Бориспіль, вул..Київський шлях, 63).

Ухвала набирає чинності з моменту її винесення 21 лютого 2019 року.

Ухвала суду самостійному апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Муранова-Лесів