Рішення № 80128807, 18.02.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/242/19

Номер провадження №2/351/360/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горішньозалучанської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася у суд із позовом до Горішньозалучанської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 23.01.2006 р. померла мати позивачки ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на все її майно, у тому числі і на земельні ділянки №138 площею 1,119 га та № 687 площею 1,081 га., які розташовані на території Горішньозалучанської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державним нотаріусом першої Снятинської державної нотаріальної контори відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки втрачено оригінал Державного акта на право приватної власності на земельні ділянки, а тому позивачка вимушена була звернутися до суду із даним позовом.

Позивачка в судове засідання подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позов просила задоволити, справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача – Горішньозалучанської сільської ради в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З свідоцтва про смерть виданого на ОСОБА_2, слідує, що остання померла 23.01.2006 р.

Згідно заповіту від 22.12.2003 р., посвідченого секретарем Горішньозалучанської сільської ради слідує, що ОСОБА_2 заповіла все своє майно на користь ОСОБА_1

З Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 №195525, виданого на ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,20 га (земельна ділянка №138 площею 1, 119 га, земельна ділянка №687 площею 1,081 га). Земельна ділянка розташована на території Горішньозалучанської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З довідки від 29.10.2018 р. №2025, виданої Горішньозалучанською сільською радою, слідує, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті мами ОСОБА_2, яка померла 23.01.2006 р. в господарстві по вул. Шкільна с. Горішнє-Залуччя не була зареєстрована.

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності та користуванні громадян і юридичних осіб.

Згідно пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.г. ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За наведених обставин суд вважає, що слід визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку №138 площею 1,119 га та земельну ділянку №687 площею 1,081 га., загальною площею 2,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Горішньозалучанської сільської ради, Снятинського району Івано-Франківської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 №195525, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №231 від 14.02.2003 р. у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2

На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку №138 площею 1,119 га та земельну ділянку №687 площею 1,081 га., загальною площею 2,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Горішньозалучанської сільської ради, Снятинського району Івано-Франківської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серія Р1 №195525, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №231 від 14.02.2003 р. у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.