Рішення № 80128065, 18.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/59/2019

Справа № 243/3529/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 Зайнієвича до ОСОБА_2 про визнання права на спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права на спадкування законом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2017 року померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Додав, що він разом із ОСОБА_3 мешкав у вищевказаній квартирі на протязі 23-х років, та на теперішній час продовжує мешкати у ній, та сплачує комунальні послуги. Вважає, що він придбав спадкову квартиру після смерті ОСОБА_3 в порядку норм ст.1261 ЦК України, як її чоловік. Крім того, спадкоємцем першої черги є також син ОСОБА_3 – ОСОБА_2, який після смерті матері запропонував ОСОБА_1 звільнити квартиру, оскільки у нього був намір продати квартиру, та він вважає, що ОСОБА_1 не має права на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 Додав, що він був знайомий з ОСОБА_3 з 10.05.1991 року, та з липня 1991 року вони почали спільно мешкати однією сім’єю в квартирі АДРЕСА_2. Після цього, у зв’язку з сімейним обставинами, з липня 1993 року мешкали однією сім’єю у квартирі АДРЕСА_3. За період спільного мешкання, він та ОСОБА_3 спільно відпочивали у родичах позивача, він допомагав померлій з відновленням на роботі, та на протязі всього спільного мешкання, надавав допомогу, в тому числі і матеріальну, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 сильно хворіла.

У 2003 році він подарував будинок № 146 по вулиці Урицького у м. Слов’янську, ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування. На початку 2016 року до серпня 2017 року ОСОБА_3 мешкала у свого сина.

Просить суд, визнати ОСОБА_1 фактичним чоловіком ОСОБА_3 з правами та обов’язками подружжя, які передбачені нормами СК України та правом на спадкування майна в порядку ст.1261 ЦК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково зазначив, що коли ОСОБА_3 хворіла, він допомагав їй, померла не мешкала одна, оскільки не мала змоги забезпечувати себе самостійно. Вказав, що ОСОБА_3 працювала до серпня 2016 року, та після роботи приходила до сина, який мешкав за адресою: м. Слов’янськ, по вулиці Урицького ,146. Під час обідньої перерви, ОСОБА_3 обідала у нього, та у зв’язку із цим вона мешкала на два будинки, оскільки вимушена була доглядати за дорослим сином. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

25.10.2018 позивач надав письмові пояснення з яких слідує, до довідками підтверджується факт того, що він та ОСОБА_3 мешкали однією сім’єю у квартирі АДРЕСА_4. Зазначив, що будинок № 146 по вулиці Урицького у м. Слов’янську, у власність ОСОБА_3 перейшов у 2003 році на підставі Договору дарування, а не на підставі Договору купівлі – продажу. ОСОБА_2 більш ніж двадцять років не мешкає у спірному будинку, який є спадковим майном після смерті ОСОБА_3 (а.с.63).

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, та пояснив, що гостре захворювання у його матері відбулося у червні 2017 року, він відвіз мати у лікарню, та її прооперували у ІІ відділенні лікарні по вулиці Шевченко. За рекомендацією лікарів було зроблено обстеження, та матері зробили повторну операцію. Після цього він доглядав за ОСОБА_3, покинув роботу, та жили вони на пенсію матері. Додав, що ОСОБА_1 навідував ОСОБА_3 у лікарні лише два рази, а у Краматорській лікарні – один раз. З приводу придбання спірного будинку додав, що він працював у Якутії та мав змогу придбати будинок.

25.05.2018 року відповідачем було надано відзив на позов з якого слідує, що 01.11.2017 року померла його мати – ОСОБА_3, яка була знайома з ОСОБА_1, вони періодично спілкувались, але ні в шлюбі ні в шлюбних відносинах не перебували, не вели спільного бюджету, спільного господарства, кожен проживав і був зареєстрований у належних їм квартирах, однак періодично зустрічались як друзі. Вимоги позивача про визнання його фактичним чоловіком ОСОБА_3 з правами і обов’язками подружжя і правом спадкування майна ОСОБА_3 в порядку норм ст.1261 ЦК України не можуть підлягати задоволенню, оскільки позивач не є спадкоємцем першої черги за законом і такого способу захисту своїх прав, як визнання особи спадкоємцем першої черги за законом – не існує. Додав, що його мати з 2010 року і по день смерті мешкала із ним в житловому будинку № 146 по вулиці Ярослава Мудрого (колишня - Урицького) у м. Слов’янську. Позивач в підтвердження свого позову не надав свідоцтва про смерть спадкодавця, що на його думку свідчить про те, що ОСОБА_1 не був членом сім’ї спадкодавця, тому не міг отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (а.с.27).

Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру серії ДН № 049026 від 25.05.2018 року (а.с.62), у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв'язку і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 1216 та ст.1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії ІІ-НО № 07957 від 02.11.2017 року, ОСОБА_3 померла 01.11.2017 року (а.с.74).

На момент смерті, ОСОБА_3, на праві власності належала квартира № 16, розташована у м. Слов’янську по вулиці Парковій в будинку на №7 на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Слов’янським бюро технічної інвентаризації 25.11.1992 року, що підтверджується довідкою КП «БТІ» від 15.05.2018 року (а.с.93).

Як вбачається із отриманих на запит суду копій спадкової справи № 31/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 у Першій Слов’янській державній нотаріальній конторі, 01.02.2018 року ОСОБА_2 було подано заяву про прийняття спадщини після матері ОСОБА_3

Крім того, 27.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Першої слов’янської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, просив відстрочити видачу свідоцтва ОСОБА_2 (а.с.30).

Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІV-УР № 2419189 від 30.11.1964 року, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 (а.с.92), отже він є спадкоємцем першої черги.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

На підтвердження факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_3, позивачем було надано наступні документи, а саме: довідку № 50 від 05.12.2017 року, яка видана головою житлово – будівельного кооперативу №23 «Здоровье», та з якої слідує, що ОСОБА_1 мешкав однією родиною разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5, з червня 1993 року по 01.11.2017 року (а.с.9); довідку № 53 від 01.12.1997 року, яка видана головою ЖСК-23 «Здоровье», та з якої вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали однією родиною за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.10); довідку № 57, яка видана головою Житлово – будівельного кооперативу « 9 «Маяк», та з якої слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали однією родиною за адресою: АДРЕСА_6, з липня 1991 року по червень 1993 року (а.с.11).

Однак, відповідачем на спростування вказаних обставин було надано Акт № 142 від 17.05.2018 року, який складено керівником комітету мікрорайону «Лимани» м. Слов’янська у присутності свідків, та з якого вбачається, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 мешкали за адресою: м. Слов’янськ, вулиця Ярослава Мудрого, 126, з 2010 року подень смерті ОСОБА_3 – 01.11.2017 року (а.с.33).

Крім того, відповідачем було надано лікарське свідоцтво про смерть № 780 від 01.11.2017 року з якого слідує, що ОСОБА_3 померла 01.11.2017 року за адресою: м. Слов’янськ, вулиця Ярослава Мудрого, 126 (а.с.32), та Відповідь головного лікаря КЗ «Центр первинної медико – санітарної допомоги м. Слов’янська» ОСОБА_5 № 01-27/64 від 21.05.2018 року у якій зазначено, що медичні працівники надавали знеболювану терапію хворій ОСОБА_3, в період з 27.10.2017 року по 31.10.2017 року за адресою: м. Слов’янськ, вулиця Ярослава Мудрого, будинок № 146 (а.с.29).

Суд звертає увагу на те, що викладене у довідці № 50 від 05.12.2017 року (а.с.9), суперечить викладеному у довідці № 23 від 06.07.2015 року (а.с.34), які видані однією організацією, тому не можуть прийматися судом до уваги.

Допитаний судовому засіданні свідок зі сторони позивача ОСОБА_6 повідомив, що він знайомий з ОСОБА_2 з 90-х років. ОСОБА_3 та відповідач мешкали разом по вулиці Урицького у м.Слов’янську з того часу, як шлюб між ОСОБА_2 та його дружиною було розірвано. Додав, що він знайомий з позивачем так як він допомагав ОСОБА_3 у судових справах. ОСОБА_1 мешкав у своїй квартирі, яка знаходиться на «Артема», та йому не відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мешкали однією сім’єю. У будинку по вулиці Урицького вів себе як гість, а не як господар будинку.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що вона тривалий була сусідкою ОСОБА_3, яка померла у листопаді 2017 року. У спірній квартирі ОСОБА_3 не мешкала близько семи років, оскільки захворіла, та почала мешкати із сином. Додала, що знає позивача, оскільки він допомагав ОСОБА_3 у судових справах, та мешкав ОСОБА_1 у квартирі, яка розташована у мікрорайоні на «Артема» по вулиці Вільна. На період ремонту у своїй квартирі, ОСОБА_1, мешкав у ОСОБА_3 Відомо, що ОСОБА_2 не зміг потрапити до квартири, оскільки ОСОБА_1 змінив замки.

У судовому засіданні свідок зі сторони позивача ОСОБА_8 пояснив, що знає ОСОБА_2 з початку 90-х років, а ОСОБА_1 з початку 2000-х років, оскільки останній представляв у суді інтереси ОСОБА_3 Додав, що померла ОСОБА_3 мешкала із сином з початку 2000-х років по вулиці Урицького. Останній раз бачив ОСОБА_3 за два місяці до смерті, позивача у будинку не бачив. Відомо, що ОСОБА_1 мешкав у квартирі, яка належить ОСОБА_3 у зв’язку із тим, що квартира позивача у 2014 році була пошкоджена під час бойових дій у м. Слов’янську.

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомив, що мешкає у будинку № 144 по вулиці Урицького, м. Слов’янськ, та є сусідом ОСОБА_2 Додав, що ОСОБА_3 казала, що здає квартиру № 16, по вулиці Парковій, будинок № 7. Він був присутній на похованні ОСОБА_3, відомо, що організацією поховання займався син. ОСОБА_1 не приймав участі в організації поховання.

Суд приймає до уваги пояснення свідків, які допитані за клопотанням позивача, які в свою чергу узгоджуються одні з іншими.

У той же час, суд погоджується з посиланнями відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки такого способу захисту своїх прав як визнання особи фактичним чоловіком з правом на спадкування на майно в порядку ст.1261 ЦК України, не існує, виходячи з наступного.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, яка безпосередньо закликається до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Слід зазначити, що зміна черговості спадкування, що передбачено ч. 2 ст. 1259 ЦК України, лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261 - 1265 ЦК України.

При цьому, чинним спадковим законодавством не передбачено можливість визнавати спадкоємців однієї черги спадкоємцями іншої черги.

У даному ж випадку, посилаючись на обґрунтування заявлених позовних вимог на положення саме ч. 2 ст. 1259 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд винести рішення, яким визнати його спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3, що померла 01.11.2017 року.

При цьому, позивачем до суду у порядку, у спосіб та у строки, визначені цивільним процесуальним законодавством України, не було подано заяву про зміну підстави та/або предмету позову.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивачем обрано спосіб захисту своїх прав, який не передбачено чинним законодавством, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір у даній справі з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1216,1218,1259,12161 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 – 265, 273, 315 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Зайнієвича до ОСОБА_2 про визнання права на спадкування за законом – відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2019 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_10