Рішення № 80125979, 20.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23007/16-ц

Провадження № 2/127/395/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

за участю секретаря Мельника А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 11.01.2008 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, оформлений заявою позичальника, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 21600 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник не виконує взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого станом на 30.09.2016 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 33799,87 грн, з яких 4425,85 грн тіло кредиту, 22362,84 грн відсотки за користування кредитом, 5163,57 грн пеня та комісія, 250 грн штраф (фіксована частина) та 1597,61 грн (процентна складова). Наявна заборгованість в добровільному порядку позичальником не погашається, що й стало підставою звернення банку до суду.

Ухвалою суду від 23.11.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

19.05.2017 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по відсоткам за договором б/н від 11.01.2008 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 31.10.2013 року по 31.10.2016 року у розмірі 17849,69 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року у зв'язку із зміною складу суду цивільну справу прийнято до провадження судді Ан О.В., розгляд справи розпочато спочатку.

24.09.2018 року відповідач подав до суду відзив відповідно до якого позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні мотивуючи пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 20.02.2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4425,85 грн, відсотків в сумі 4513,15 грн, пені та комісії в сумі 5163,57 грн, штрафи (фіксована частина) 250 грн та (процентна складова) 1597,61 грн – залишено без розгляду.

У поясненнях на позов від 19.05.2017 року відповідач визнав, що заборгував позивачу 3101,56 грн, про те посилався на неможливість повернення боргу через те, що його картка заблокована. В цій заяві та заяві від 22.05.2017 року ОСОБА_2 посилався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотках нарахованих за період з 31.10.2013 року по 31.10.2016 року у розмірі 17849,69 грн та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні відмовився від надання пояснень.

Дослідивши матеріали справи, визнавши докази належними, достовірними, судом встановлено, що 11.01.2008 року, між сторонами було укладено договір №б/н, який складається із заяви, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. Згідно з умовами договору, відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (на 10 а.с. том 1) без встановленого строку дії договору.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу відновлювальний кредит, змінюючи розмір кредитного ліміту відповідно до умов надання послуг без згоди боржника.

З умов договору відповідач зобов’язався здійснювати погашення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач визнав наявність заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3101,56 грн.

Отже, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. Згідно Умов п.п. 5.51,5.5.2 Кредитного договору, при непогашенні кредиту у термін, встановлений п.п. 5.2, 5.3, 5.4 договору, заборгованість в частині вчасно не погашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості з простроченої суми кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п. 5.5.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати відсотків, а також за період, що починається з попередньої дати плати відсотків по поточну дату сплати відсотків. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році.

Згідно наданого позивачем розрахунку у період з 31.10.2013 року по 31.10.2016 року утворилась заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у розмірі 17849,69 грн (на 131-132 а.с. том 1).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом, відповідачем суду не представлено.

Отже, між сторонами склались зобов’язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору та регулюються главою 71 ЦК України, а також загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відшкодування заборгованості за відсотками за користування кредитом передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умовами укладеного договору, тому підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. На разі, згідно з заявою про зменшення позовних вимог, позивач не висуває вимог про стягнення боргу за тілом кредиту, пенею, неустойкою у вигляді штрафу, відносно яких можливе вирішення питання про застосування строку позовної давності. Сплив строку позовної давності не є підставою розірвання договору. Тому згідно умов договору, розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Згідно позовних вимог, позивач висуває вимогу про стягнення відсотків за період з 31.10.2013 року по 31.10.2016 року, при цьому позов до суду подано 31.10.2016 року. Тому суд відхиляє посилання відповідача ОСОБА_2 про необхідність застосування строку позовної давності.

Отже, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 1378 грн сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525-526, 549, 552, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 17849,69 грн (сімнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень) 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 1378 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22.02.2019 року.

Позивач ОСОБА_3 товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_2, адреса: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 82/18, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя: