Рішення № 80124395, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 320/5635/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок № 340 від 06.10.2018, складений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про внесення змін до актового запису цивільного стану на підставі заяви ОСОБА_1.

- зобов'язати Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про народження № 413 від 01.03.1979 складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції змінивши у розділі відомості про матір у графі національність матері ОСОБА_2 з «українка» на «полька».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 адміністративну справу № 320/5635/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що звернулась до відповідача-1 із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 413 від 01.03.1979, а саме з проханням замінити національність матері з «українка» на «полька». При цьому, відповідачем-1 надано відповідь (висновок), якою відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження у зв'язку з тим, що зміна національності чинним законодавством не передбачена, а також, в актовому записі про шлюб батьків заявниці № 1117 від 20.08.1977 зазначено національність нареченого - «росіянин», нареченої - «українка». Позивач таку підставу для відмови вважає протиправною, у зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги.

04.01.2019 до суду від Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необгрунтованість.

Крім того, у відзиві на позовну заяву наголошено на тому, що змінити національність матері позивача з «українка» на «полька» неможливо, у зв'язку з тим, що зміна національності чинним законодавством не передбачена, зважаючи на те, що Указ Президента України № 24 від 31.12.1991 «Про порядок зміни громадянами України національності» втратив чинність.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву від Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не надходив, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі та позовні матеріали отримав 26.12.2018 уповноважений представник відповідача-2.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, 25.08.2018 позивач звернулась до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою за формою, наведеною в додатку № 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, про внесення змін до актового запису про її народження № 413 від 01.03.1979 (а. с. 21), складеному Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції, шляхом зміни національності матері ОСОБА_2 з «українка» на «полька». (а. с. 27)

До заяви було додано: паспорт; свідоцтво про народження; свідоцтво про одруження (зміна прізвища на ОСОБА_1); свідоцтво про другий шлюб; витяг № 00020841253 (сформований 23.08.2018) з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, батьків, ОСОБА_3 та ОСОБА_4; рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 про встановлення юридичних фактів по справі № 184/357/17.

Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено висновок № 340 від 06.10.2018, яким було відмовлено у внесенні змін до вказаного актового запису та зазначено наступне: «відмовити у внесені змін до актового запису про народження № 413 від 01.03.1979 складеному Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції на ОСОБА_5 - змінити національність матері з «українка» на «полька» у зв'язку з відсутністю підстав, а саме: зміна національності чинним законодавством не передбачена та враховуючи Указ Президента України від 27.01.1999 № 70 «Про втрату чинності Указу Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності». Крім того, в актовому запису про шлюб батьків заявниці № 1117 від 20.08.1977 складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначена національність: нареченого - «росіянин», нареченої - «українка».

Позивач вважає такий висновок Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв?язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VІ від 01.07.2010 (надалі по тексту також - Закон України № 2398-VІ), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011, Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1064 від 22.08.2007 (надалі по тексту також - Порядок № 1064).

У силу положень ст. 49 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України № 2398- VІ актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов??язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб?єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з ст. 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Питання зміни національності громадянами України раніше регулювалось Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» № 24 від 31.12.1991, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України № 70/99 від 27.01.1999.

Принагідно зазначити, що на даний час законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Статтею 21 Конституції України закріплено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Необхідно звернути увагу на те, що ст. 8 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Так, ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09.12.1997 передбачено, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України № 2398-VІ до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану віднесено проведення державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, внесення змін до актових записів цивільного стану, поновлення та анулювання їх; формування Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ведення його, збереження архівного фонду; здійснення відповідно до законодавства інших повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 22 цього Закону передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обгрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Аналогічна норма закріплена у п. 2.12 Правил № 96/5.

Згідно з п. 2.29 Правил № 96/5 зміни до паперових носіїв актових записів цивільного стану проводяться шляхом внесення додаткових відомостей у відповідні графи актових записів або закреслення даних у цих записах та внесення нових. Закреслення здійснюється таким чином, щоб можна було прочитати закреслені слова. На першому та другому примірниках паперового носія актового запису цивільного стану робиться відмітка або проставляється штамп.

З огляду на положення статей 1, 4, 19 КАС України та з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належать до адміністративної юрисдикції.

Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. (Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 807/45/17, п. 31-33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 822/1064/17).

При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 (мати позивача) за національністю «полька».

Так, рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 у справі № 184/357/17 заяву ОСОБА_2, заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Нікополь Дніпропетровської області, належить до польської національності.

Встановлено факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_2 (прізвище, ім'я та по батькові до реєстрації шлюбу - ОСОБА_7), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року у місті Нікополь Дніпропетровської області, належить до польської національності.

Нікопольському міськрайонному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управлінню юстиції у Дніпропетровській області зобов'язано внести відповідні зміни та доповнити актовий запис № 1190 від 18.09.1956 про народження ОСОБА_4, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, вказавши у графі національність матері - ОСОБА_7, національність «полька».

Рішення суду набрало законної сили 11.04.2017. (а. с. 24-26)

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 у справі «Гарнага проти України» (заява № 20390/07) наголошено на необхідності дотримання державою справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.

Тобто, при обмеженні права позивача приймати рішення щодо визначення власної національної приналежності, державним органом не було надано жодного обґрунтування, що є недопустимим. При цьому, зміна актового запису про народження в частині національності матері дитини жодним чином не впливає ані на інтереси держави, ані на інтереси суспільства в цілому.

Таким чином, посилання відповідача на те, що зміна національності чинним законодавством не передбачена є необгрунтованою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного висновку, відповідачем-1 зазначено про те, що в актовому записі про шлюб батьків зазначено національність нареченого (батька позивача) - «росіянин», нареченої (матері позивача) - «українка», проте не враховано того, що 22.08.2018 до даного актового запису внесено зміни і національність нареченої змінено на «полька». (а. с. 23)

Як вже зазначалось вище, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану врегульовано згаданим Законом та Правилами № 96/5.

Пункт 2.12 Правил № 96/5 передбачає, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обгрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Пунктом 2.20 Правил № 96/5 встановлено, що висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України про відмову у внесенні змін до актових записів цивільного стану складається у двох примірниках. Один примірник разом з усіма матеріалами залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичному представництві чи консульській установі України, якими складено висновок про відмову, а другий вручається (надсилається) заявнику.

Отже, відповідачем-1 в порушення вимог чинного законодавства безпідставно відмовлено позивачу у внесенні змін в актовий запис про народження № 413 від 01.03.1979, а вказані в оскаржуваному висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану підстави відмови не відповідають встановленим судом обставинам, з огляду на що, для повного захисту порушеного права позивача, зважаючи на наявність рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 у справі № 184/357/17, яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що мати позивача належить до польської національності, суд вважає, що остання має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін у актовий запис про народження.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 внести зміни до актового запису про народження № 413 від 01.03.1979 складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції, змінивши у розділі відомості про матір у графі національність матері ОСОБА_2 з «українка» на «полька» суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача-2 та надання суб'єктом владних повноважень відмови у задоволенні вимог позивача.

Суд наголошує на тому, що передчасне задоволення таких вимог суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Ураховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги до відповідача-2 є передчасними, з огляду на що, не вони не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (ч. 1 ст. 139 КАС України)

Таким чином, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню у частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ЄДРПОУ 26089084, вул. Заслонова, 16, м. Київ, 02099), Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40247692, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, 163) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок № 340 від 06.10.2018, складений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану на підставі заяви ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ЄДРПОУ 26089084, вул. Заслонова, 16, м. Київ, 02099).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко