Рішення № 80124268, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2019 року справа №755/17709/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві з 01 березня 2018 року відновити основний розмір пенсії з розрахунку 73% грошового забезпечення; 2) зобов'язання відповідача здійснювати подальші щомісячні пенсійні виплати і перерахунки пенсій виходячи з основного розміру пенсії 73% грошового забезпечення; 3) зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 провести перерахунок пенсії з розрахунку 73% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року; 4) зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" в результаті чого розмір його пенсії зменшено з 73% до 68% відповідних сум грошового забезпечення, обґрунтовуючи позовні вимоги неправомірністю застосування відповідачем до перерахунку призначених раніше пенсій положень частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими встановлено обмеження максимального розміру пенсії при її призначенні.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року у справі №755/17709/18 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про спонукання до вчинення певних дій передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №755/17709/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає про правомірність своїх дій, оскільки перерахунок пенсії позивача проведено в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Служби безпеки України та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, яка міститься в матеріалах справи.

Після звільнення зі служби, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка призначена йому з 20 грудня 2005 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2009 року у справі №7/560, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії 73% грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наявні в матеріалах справи копії розрахунків пенсії за вислугу років по пенсійній справі СБ-19890 підтверджують, що після проведеного на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва перерахунку, розмір пенсії позивача обчислювався з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально - виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 (далі по тексту - Постанова №103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Пунктом 4 Постанови №103 встановлено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії листа ГУ ПФУ в м. Києві від 27 жовтня 2018 року №30512/02/К-1964 вбачається, що на виконання Постанови №103 відповідачем з 01 січня 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача, в результаті перерахунку розмір пенсії визначено виходячи з 68% сум грошового забезпечення, відповідно до редакції статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чинної на дату проведення перерахунку, якою учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи другої категорії не передбачено 5% надбавки до пенсії за вислугу років.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом "в" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) встановлено, що особам, зазначеним у пунктах "а"" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

В силу положень частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 29 квітня 2006 року, пункт "в" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в наступній редакції: "особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (1763-15) (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)".

Таким чином, з 29 квітня 2006 року положення пункту "в" частини першої Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо відповідного збільшення пенсії за вислугу років ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами.

У свою чергу, внесені до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміни не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17.

Відповідно до положень статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин при проведенні перерахунку пенсії позивача має застосовуватись редакція статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" станом на 20 грудня 2005 року - момент призначення пенсії, якою учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи другої категорії передбачено 5% надбавки до пенсії за вислугу років.

Крім того, не приймаються судом до уваги посилання відповідача на відсутність надходжень коштів на виплату пенсій з Державного бюджету України, з огляду на наступне.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі №21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 №6-рп/2007, у яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо, в залежність від видатків бюджету.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні спору суд враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зазначено, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у виплаті та перерахунку пенсії.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо визначення після проведення перерахунку розміру пенсії позивача виходячи з 68% сум грошового забезпечення.

Разом з тим, враховуючи, що Постанова №103 не містить положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку, то посилання відповідача на вказану постанову, як на підставу для здійснення перерахунку та відповідно зменшення відсоткового значення розміру пенсії є безпідставними, а тому суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року та про задоволення позовних вимог в цій частині.

У свою чергу, позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві з 01 березня 2018 року відновити основний розмір пенсії з розрахунку 73% грошового забезпечення, задоволенню не підлягають, оскільки чинним законодавством не передбачено процедури відновлення розміру пенсійного забезпечення.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснювати подальші щомісячні пенсійні виплати і перерахунки пенсій виходячи з основного розміру пенсії 73% грошового забезпечення, суд також вважає за необхідне відмовити, оскільки зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення є достатнім способом захисту прав позивача, який передбачає здійснення подальших пенсійних виплат виходячи з основного розміру пенсії 73% грошового забезпечення, а тому такі вимоги є передчасними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв'язку з тим, що дане рішення вимагає від ГУ ПФУ в м. Києві вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача строк для подання звіту про виконання даного рішення у десять днів з дня набрання ним законної сили.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років призначеної ОСОБА_1 з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк у десять днів з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.

5. Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий);

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко