Рішення № 80124212, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 лютого 2019 року №826/12925/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Огнивому Д.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та зобов'язання відповідача зняти арешт з усього майна (реєстраційний номер обтяження 1452397), накладений постановою Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі від 03.10.2002 б/н, що належало на праві власності при житті ОСОБА_4 та яке належить ОСОБА_3, яка є єдиним спадкоємцем померлого.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час оформлення спадкового права позивач дізналась, що на все майно, яке належало її померлому батьку - ОСОБА_4 накладено арешт, проте листом Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19.06.2018 позивачеві було безпідставно відмовлено у знятті арешта з такого майна. Поряд з цим, позивач наголошує, що виконавче провадження, в межах якого було накладено спірний арешт є завершеним, а тому відповідач мав зняти арешт з такого майна, яке це передбачено частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано відповідачеві надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заву не надав.

Справу розглянуто після отримання інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття провадження у справі.

Клопотань щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні від сторін до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження.

Так, за твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, під час оформлення спадкового майна, ОСОБА_3 дізналась про те, що на все майно, яке належало її померлому батьку - ОСОБА_4 накладено арешт.

Вказане підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Так, з наданого позивачем витягу вбачається, що постановою б/н Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі від 03.10.2002 було накладено арешт на майно ОСОБА_4.

З метою скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_4 постановою Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі від 03.10.2003, представник позивача 15.06.2018 звернувся із відповідною заявою до відповідача.

Проте, листом Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19.06.2018, позивача повідомлено про те, що у Відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_4. Крім того, у спеціальному розділі АСВП відсутні відомості щодо перебування виконавчих проваджень відносно заявника у минулі періоди, оскільки повне внесення відомостей до Єдиного реєстру виконавчих проваджень щодо сторін виконавчих проваджень почало здійснюватися у 2007 році. Оскільки журнали реєстрації виконавчих проваджень, передані державним виконавцям та завершені до 2014 року виконавчі провадження знищені за закінченням строку зберігання, не виявляється можливим надати інформацію стосовно характеру заборгованості, а також винесення постанови про звільнення майна з-під арешту у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у знятті арешта з майна померлого ОСОБА_4, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі по тексту - Закон)

За приписами статті 1 Закону, виконавче провадження (в редакції на момент завершення виконавчого провадження відносно ОСОБА_4), як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з приписами статті 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частин першої та другої статі 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження (в редакції, коли позивач дізнався про арешт майна) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 №2274/5 затверджено Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (надалі по тексту - Порядок). Порядок установлює основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів та поширюється на всю службову документацію.

Пунктом 9.4 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби передбачено, що зберігання завершених виконавчих проваджень здійснюється у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні (робочій кімнаті) органу державної виконавчої служби і покладається на одного з працівників органу державної виконавчої служби, про що керівником цього органу видається відповідний організаційно-розпорядчий документ.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт (пункт 9.10 Порядку)

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд зазначає, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились.

Суд звертає увагу, що з листа відповідача від 19.06.2018 вбачається, що виконавче провадження в якому боржником виступав ОСОБА_4 було завершене до 2014 року та знищене за закінченням строку зберігання.

Тобто, виконавче провадження в межах якого було накладено арешт на майно ОСОБА_4, спадкоємцем якого є позивач, є завершеним, що мало стати підставою для зняття спірного арешту, проте відповідачем не було вчинено відповідних дій, що вказує на протиправну бездіяльність останнього.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги відсутність доказів існування виконавчого провадження відносно ОСОБА_4, а також лист відповідача від 19.06.2018, з якого вбачається що виконавче провадження яке є предметом розгляду в даній справі було закінчено, а його матеріали знищені за закінченням строку зберігання, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зняття арешту з усього майна ОСОБА_4 (реєстраційний номер обтяження 1452397), накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі від 03.10.2002 б/н, що належало на праві власності при житті ОСОБА_4.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо незняття арешту з майна ОСОБА_4, накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі від 03.10.2002 б/н.

Зобов'язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з усього майна (реєстраційний номер обтяження 1452397), накладений постановою Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі від 03.10.2002 б/н, що належало на праві власності при житті ОСОБА_4.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачену нею суму судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Літвінова А.В.