Рішення № 80124166, 19.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.02.2019р. справа №520/10442/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представників позивача - Клюєвої Н.І., Євдокименко М.М., Столяренка Є.Ю., представника відповідача - Носова К.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "СП "Добрий господар" простягнення 4 801 400,34 грн., -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар" 4.801.400,34грн. коштів за податковим боргом.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку з оплати податкових повідомлень-рішень №00000231405 від 29.05.2018р., №0000251405 від 29.05.2018р., №0014001306 від 30.05.2018р., №0014011306 від 30.05.2018р. та №00000261405 від 29.05.2018р., а також обчисленої контролюючим органом пені.

Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар", поданий позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях ГУ ДФС у Харківській області №00000231405 від 29.05.2018р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3.379.878,00 грн. (основний платіж - 2.253.252,00грн., штраф - 1.126.626,00грн.), №00000251405 від 29.05.2018р. про застосування штрафу у сумі 69.619,75 грн., № 0014001306 від 30.05.2018 р. про збільшення грошового зобов'язання з з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 510.805,78грн. (основний платіж - 490.637,98грн., штраф - 18.861,30 грн., пеня - 1.306,50 грн.), №0014011306 від 30.05.2018р. про збільшення грошового зобов'язання з військового збору у загальному розмірі 8.927,46грн. (основний платіж - 7.217,46грн., штраф - 1.602,99 грн., пеня - 107,01 грн.) та №00000261405 від 29.05.2018р. про застосування штрафу у сумі 261.491,40 грн. Окрім того, до структури суми боргу входить також пеня за податком на додану вартість у розмірі 570.677,95 грн., самостійно обчислена контролюючим органом за подією заниження платником грошового зобов'язання з ПДВ, донарахованого за наслідками податкової перевірки.

Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов'язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб'єкта владних повноважень з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права, 2) виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов'язаної особи факту виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов'язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов'язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Приєднаними до справи документами підтверджено, що перелічені податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом, ГУ ДФС області, на правильну податкову адресу платника податків у розумінні ст.ст. 42, 45, 58 Податкового кодексу України.

Платник перелічених податкових повідомлень-рішень не оплатив, але до суду або вищого за рівнем контролюючого органу не оскаржив.

У зв'язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за переліченими податковими повідомленнями-рішеннями виник податковий борг.

ГУ ДФС у Харківській області була складена і направлена на правильну податкову адресу відповідача податкова вимога №373-17 від 10.05.2017 р.

На виконання вимог ст. 9 КАС України у цілях з'ясування об'єктивної істини по справі суд витребував від контролюючого органу відомості з приводу припинення або продовження дії згаданого податкової вимоги.

Наданою контролюючим органом довідкою від 28.12.2018 р. засвідчені обставини безперервного існування податкового боргу відповідача.

Існування невиконаного податкового обов'язку особи за рішеннями контролюючого органу підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

Розглядаючи справу, суд додатково бере до уваги, що з 10.05.2017р. ТОВ «СП «Добрий господар» у визначеному законом порядку поінформовано про виникнення податкового боргу, який у подальшому стягувався постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017р. по справі №820/4917/17 у сумі 893.646,82грн., рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018р. по справі №820/6445/18 у сумі 633.342,26грн., рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018р. по справі №820/3998/18 у сумі 1.237.334,16грн.

За правилами ст.ст.88 та 89 Податкового кодексу України виникнення податкового боргу та, як наслідок, поширення на активи платника податків - божника режиму податкової застави унеможливлює перехід права власності на ці активи до третіх сторонніх осіб.

З цих міркувань доводи відповідача про спроби рейдерських захоплень майна суб'єкта господарювання судом відхиляються як юридично неспроможні.

З огляду на викладене, заявлені контролюючим органом вимоги про стягнення заборгованості по оплаті податкових повідомлень-рішень ( утому числі і нарахованої такими рішеннями пені) підлягають до задоволення.

Водночас із цим, вирішуючи спір за вимогою про стягнення податкового боргу за пенею у сумі 570.677,95 грн., суд бере до уваги, що правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 129.1 ст. 129 означеного кодексу нарахування пені розпочинається: у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

З процитованої норми закону чітко та однозначно випливає, що законодавцем передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п. 129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими по результатам податкової перевірки; 2) у порядку п. 129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, винесеним у випадках коли податкове зобов'язання визначається органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.

При цьому, у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов'язання з податку (збору).

Можливість нарахування пені на недоїмку (тобто на занижене платником грошове зобов"язання) від календарної дати закінчення певного звітного податкового періоду нормами Податкового кодексу України чітко не передбачена.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки положеннями Податкового кодексу України не встановлено чіткого порядку нарахування пені на занижене грошове зобов'язання платника до моменту настання події узгодження такого зобов'язання за рішенням контролюючого органу, то у цій частині позов до задоовленя не підлягає.

Додатково суд зважає на наявні у справі роздруківки картки особового рахунку платника податків, з яких вбачається, що в даному випадку нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України.

Між тим, суд зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючим органом була проведена податкова перевірка діяльності платника, складено акт податкової перевірки, видано податкові повідомлення-рішення.

Тому нарахування пені могло бути проведено лише за процедурою п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України.

Визначення контролюючим органом пені за іншою підставою зумовлює відмову у позові в цій частині.

При цьому, суд зважає, що картка особового рахунку платника податків є електронним документом, в якому відображається лише подія нарахування пені контролюючим органом.

Відтак, відомості картки особового рахунку платника самі по собі об'єктивно не здатні підтвердити правильність та підставність обчислення пені.

Матеріалами справи не підтверджено існування події узгодження того грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на яке контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 570.677,95грн. до моменту видання контролюючим органом податкового повідомлення - рішення.

Указане також зумовлює відмову у позові в цій частині.

Стосовно решти нарахованої пені, то у ході розгляду справи судом з'ясовано, що пеня у сумі 1.306,50 грн. з податку на доходи фізичних осіб та у сумі 107,01 грн. з військового збору була нарахована контролюючим органом у спосіб прийняття податкових повідомлень-рішень, котрі є діючими.

Відтак, правовою підставою для оплати пені у даному випадку слід вважати не положення ст.129 Податкового кодексу України, а приписи ст.ст. 54 і 58 Податкового кодексу України.

З огляду на викладені вище міркування, обов'язок по оплаті пені підлягає виконанню платником, але доказів такого виконання до матеріалів справи сторонами не подано.

Доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом існування факту невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою (за винятком вимоги про стягнення 570 677,95 грн. пені), прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить частково задовольнити, стягнувши решту заявленої до стягнення суми податкового боргу.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Добрий господар" (код - 37646502; місцезнаходження - 64144, Харківська область, Первомайський район, с. Картамиш, вул. Жовтнева, буд. 39) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 4 230 722 (чотири мільйони двісті тридцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 39 коп.

У решті вимог позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 27 лютого 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.