Рішення № 80124137, 21.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4196/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представників позивача Гримальського А.Ю.,

Авдієвської Т.І.,

Цунік Н.А.,

представника відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Холминський спиртзавод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Холминський спиртзавод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2018 № 00004231400 та № 00004241400.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що за відсутністю підтвердження фактичного отримання ДП "Холминський спиртзавод" нафтопродуктів (чеків з АЗС), вказані операції не є господарською діяльністю платника податку, що свідчить про порушення підприємством п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством надано до перевірки пакет всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій за відповідний період. На підставі вищезазначеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.01.2019 представником відповідача подано відзив, в якому зазначено, що при дослідженні первинних документів було встановлено, що у підприємства частково відсутні чеки з АЗС, які являються підтвердженням фактичного отримання палива. (т.с. 6 а.с. 47-49).

22.01.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки від 11.10.2018 № 675/00375314, вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом ТОВ «Астра», внаслідок чого ДП "Холминський спиртзавод" занижено податок на додану вартість на суму 202296,00 грн. Також під час перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, визначених п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 48190,00 коп. Зазначає, що підставою для прийняття податковим органом спірних рішень слугували висновки акту перевірки від "11.10.2018 № 675/00375314, тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області у позивача проведено перевірку податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018 під час якої виявлено порушення, що зафіксовано в акті від 11.10.2018 № 675/00375314 ( т.5, а.с. 85-126).

Висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що ДП «Холминський спиртовий завод» протягом періоду, що перевірявся придбавало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» ( податковий номер 21394227) бензин та дизпаливо. Так, згідно умов договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Астра» (продавець) та позивачем (покупець) від 28.12.2005 № АС -000431, від 01.09.2016 № АС 000305, від 01.01.2017 № 41, продавець зобов'язується продати та відпускати нафтопродукти через мережу АЗС по талонам, відомостям або платіжним карткам, а покупець зобов'язується оплатити вартість відпущених у таких спосіб нафтопродуктів. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС. Однак при проведенні перевірки та дослідження первинних документів, ДФС в Чернігівській області було встановлено, що у підприємства частково відсутні чеки з АЗС, які, на думку податкового органу, є підтвердженням фактичного отриманні товару. Перелік видаткових та податкових накладних, по яким відсутні чеки, щодо придбання нафтопродуктів зазначено в акті перевірки від 11.10.2018 № 675/00375314 (т. 5, а.с. 97-105). Відповідно до правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/ або у безготівковій формі. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язково порядку видається розрахунком документе за установленою формою на повну суму проведеної операції , який підтверджує факт купівлі-продажу. Однак відсутність у ДП «Холминський спиртовий завод» (чеків з АЗС ) на підтвердження фактичного отримання нафтопродуктів, на думку податкового органу, вказує на те, що вказані операції не є господарською діяльністю підприємства. Отже, ДФС в Чернігівській області дійшло висновку, що ДП "Холминський спиртовий завод" було використано придбане у ТОВ «Айстра» пальне поза межами господарської діяльності підприємства, що свідчить порушення підприємством п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у зв'язку з ненарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість. В результаті чого, ДП «Холминський спиртовий завод» занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 135175 грн., в т.ч. за травень 2016 на суму 1314,00 грн., червень 2016 на суму 9161,00 грн., липень 2016 на суму 2576,00 грн., серпень 2016 на суму 3981,00 вересень 2016 на суму 8061,00 грн., жовтень 2016 на суму 9636,00 грн., листопад 2016 на суму 4066,00 грн., грудень 2016 на суму 512,00 грн., березень 2017 на суму 5618,00 грн., квітень 2017 на суму 7345,00 грн., травень 2017 на суму 9302,00 грн., червень 2017 на суму 9999,00 грн., липень 2017 на суму 10907,00 грн., серпень 2017 на суму 10001,00 грн., вересень 2017 на суму 11665,00 грн., січень 2018 на суму 2720,00 грн., лютий 2018 на суму 2926,00 грн., березень 2018 на суму 6399,00 грн., квітень 2018 на суму 7715,00 грн., травень 2018 на суму 9808,00 грн., червень 2018 на суму 1463,00 грн.

На підставі акту та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 00004231400 від 03.12.2018, суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення слугував, викладений в акті перевірки висновок відповідача про нереальність господарських операцій ДП "Холминський спиртзавод" з ТОВ «Астра», а саме відсутність чеків АЗС у перевіряємий період.

Проте суд не погоджується із вказаними висновками, виходячи із наступного.

З матеріалів справи видно, що між ТОВ «Астра» (продавець) та ДП "Холминський спиртзавод" ( покупець ) укладені договори купівлі - продажу від 28.12.2005 № АС -000431, від 01.09.2016 № АС 000305, від 01.01.2017 № 41, відповідно до умов яких продавець, протягом строку дії цього договору, зобов'язується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти (дизельне пальне, бензини), кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, а покупець зобов'язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС.

На виконання умов договору ТОВ «Астра» продало, а ДП "Холминський спиртзавод" придбало нафтопродукти, та у свою чергу здійснювало оплату за придбаних товар, що підтверджується актами прийому -передачі товару, видатковими накладними, звітами про рух товару, інвентаризаційними картками обліку основних засобів, лімітними картками, подорожними листами вантажного автомобіля, відомостями обліку видачі товару. Розрахунки за придбану продукцію проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, оборотно - сальдовою відомістю по рахункам 203, 801 (т.с. 2-6), а також підтверджується таблицею, яка повністю розкриває отримання палива від ТОВ «Астра» та використання його у власній господарській діяльності ( т.с. 6, а.с. 91-112).

Судом застосовуються норми станом на час виникнення спірних правовідносин.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996- XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 825/3731/15-а.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 ст. 188 ПК України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку ( підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу ( пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ «Астра» виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), відповідачем не надано. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинним документам юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності оформлення первинних документів, які складалися позивачем та ТОВ «Астра», водночас, відповідач посилається на те, що у ДП "Холминський спиртзавод" відсутні чеки з АЗС на підтвердження фактичного отримання у ТОВ «Астра» нафтопродуктів, що вказує на те, що вказані операції не є господарською діяльністю позивача.

Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача, з огляду на те, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій ДП "Холминський спиртзавод", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на відсутність чеків, оскільки надання їх позивачу законодавством не передбачено, а розрахунки за бензин проводились через банківські установи, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 825/3731/15-а.

Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Астра» при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Отже, господарські операції ДП "Холминський спиртзавод" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак, податкове повідомлення - рішення № № 00004231400 прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № 00004241400 від 03.12.2018, то суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №00004241400 від 03.12.2018, контролюючим органом зафіксовано порушення ДП "Холминський спиртзавод" граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та відсутність реєстрації таких накладних/розрахунків протягом граничного строку , передбаченого п. 120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, за що у відповідності до ст. 120-1 Податкового кодексу до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 48190,00 грн.

Так, за приписами п. 120 - 1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, необхідною умовою для застосування до платника податків штрафних санкцій на підставі ст. 120-1 Податкового кодексу України законодавцем визначено прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення - рішення саме на підставі висновків акту перевірки.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що порушення підприємством граничних строків реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування не були зафіксовані податковим органом в акті перевірки під час проведення документальної перевірки ДП "Холминський спиртзавод", на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а контролюючий орган вказав на вищезазначені порушення вже у спірному рішенні.

Тобто, фактично контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 00004241400 від 03.12.2018 не на підставі висновків акту перевірки, як того вимагають приписи Податкового кодексу України.

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що контролюючим органом в акті перевірки зазначено про відсутність чеків з АЗС по податковим накладним на загальну суму 135174,95 грн. (т.с.5, а.с. 97-105), та, водночас, не конкретизовано, які саме податкові накладні не були зареєстровані (на які суми, на якого контрагента та за якими конкретно визначеними операціями) та порушення яких норм чинного законодавства вчинено підприємством.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Чернігівській області під час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 00004241400 від 03.12.2018 діяло не у спосіб, визначеному чинним законодавством та всупереч вимог Податкового кодексу України, а тому вказане рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним і підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи бухгалтерського обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП "Холминський спиртзавод" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 00004231400 від 03.12.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 168969 грн. (сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень ), в тому числі: основного платежу 135175 грн. (сто тридцять п'ять тисяч сто сімдесят п'ять гривень) та штрафної санкції 33794 грн. (тридцять три тисячі сімсот дев'яносто чотири гривні) Державному підприємству "Холминський спиртовий завод".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 00004241400 від 03.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Державного підприємства "Холминський спиртзавод" судовий збір в розмірі 3300,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок), сплачений відповідно платіжного доручення від 17.12.2018 № 1674.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.02.2019.

Позивач: Державне підприємство "Холминський спиртзавод" (вул. Леніна, 98, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, 15331, код ЄДРПОУ 00375314).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Суддя І.І. Соломко