Рішення № 80124095, 27.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/982/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062110, вул. Незалежності, 83, м. Кіцмань, Чернівецька область, 59300) про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо відрахування із зарплати ОСОБА_1 заробітної плати суми допомоги по безробіттю в розмірі 4714,91 грн та стягнути з Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області недонараховану заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4714,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.08.2003 року ним прийнято присягу державного службовця і розпорядженням голови Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 01.08.2003 року №45-ОС призначено на посаду заступника начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської райдержадміністрації, начальника районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. З 08.07.2004 року позивач працював на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської райдержадміністрації. З 10.04.2012 року займав посаду начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31.10.2014 року №93-ОС позивача було звільнено з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31.10.2014 року №93-ОС "Про звільнення ОСОБА_1." визнано протиправним та скасовано, а позивача поновлено на роботі на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01.11.2014 року з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по 18.08.2015 року.

Згідно із розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 13.05.2016 року №73-ОС позивача поновлено на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації з 01.11.2014 року та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року.

Позивач стверджує, що при нарахуванні йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, Кіцманська РДА Чернівецької області безпідставно вирахувала із загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу грошові кошти в розмірі 4714,91 грн.

На письмове звернення позивача від 25.09.2018 року про надання інформації щодо підстав для стягнення зазначених вище коштів із заробітної плати та надання на це згоди Кіцманська РДА Чернівецької області листом від 04.10.2018 року №5ПУ/а-25 повідомила позивача, що підставою для перерахування коштів у сумі 4714,91 грн на рахунок Кіцманського районного центру зайнятості із асигнувань Кіцманської райдержадміністрації, призначених на оплату праці працівників, є ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

На думку позивача, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Позивач вважає, що порушено його конституційне право на отримання належної заробітної плати, яку відповідач зобов'язаний виплатити за час вимушеного прогулу згідно вимог Закону України "Про оплату праці", Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідач в односторонньому порядку, без згоди позивача стягнув з заробітної плати, яка мала бути виплачена за час вимушеного прогулу, грошові кошти в розмірі 4714,91 грн.

Крім того, позивач зазначив, що 25.09.2018 року він уклав з адвокатом Дронь Анатолієм Васильовичем договір про надання правничої допомоги в даній адміністративній справі.

Так, адвокат Дронь А.В. на виконання договору про надання правничої допомоги від 20.09.2018 року, за період з 20.09.2018 року по 09.10.2018 року виконав наступні роботи: виготовив від імені ОСОБА_1 заяву на адресу голови Кіцманської РДА про підстави для відрахування із заробітної плати суми допомоги по безробіттю, на що витрачено 0,5 години робочого часу; вивчив надані відповідачем документи, виготовив з них копії для додатку до позовної заяви та виготовив адміністративний позов в моїх інтересах в Чернівецький окружний адміністративний суд про визнання протиправними дії щодо невиплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в повному обсязі, на що витрачено 2 (дві) години робочого часу; відповідно з умовами Договору про надання правової допомоги від 20.09.2018 року оплата послуг адвоката здійснюється відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи. Враховуючи те, що на час укладення договору про надання правової допомоги розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1762,00 грн на місяць, то оплата послуг адвоката (розмір гонорару) за одну годину участі у судовому засіданні та під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням складає 881,00 грн.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених згідно з умовами договору про надання правничої допомоги від 20.09.2018 року на день звернення з позовом до суду складає 2202,50 грн.

Вважаючи протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо відрахування із заробітної плати суми допомоги по безробіттю позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31.10.2014 року №93-ОС позивача було звільнено з роботи з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31.10.2014 року №93-ОС "Про звільнення ОСОБА_1." визнано протиправним та скасовано, а позивача поновлено на роботі на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01.11.2014 року з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по 18.08.2015 року.

На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року відповідач нарахував та виплатив позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року у сумі 6620,68 грн за мінусом нарахованої та отриманої позивачем суми допомоги по безробіттю у розмірі 4714,79 грн.

Відповідач вважає, що посилання позивача в адміністративному позові на ч. 1 ст. 127 КЗпП України недоцільно в даному випадку, оскільки зазначена стаття визначає підстави обмеження відрахувань із заробітної плати. В даному випадку мова йде про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач вважає, що отримана допомога по безробіттю позивачем у період вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року у розмірі 4714,91 грн є компенсацією заробітної плати і тому повинна бути врахована до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за зазначений період. Незарахування отриманої допомоги по безробіттю до розміру середньої заробітної плати позивачу за час вимушеного прогулу буде справедливим по відношенню до працюючих працівників, які в цей період працювали та отримували лише заробітну плату.

Щодо витрат на надання правової допомоги, то відповідач зазначив, що відповідно до ст. 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, видатки на утримання районних державних адміністрацій встановлюється головами обласних державних адміністрацій. Станом на 30.10.2018 року у кошторисі видатків на 2018 рік районної державної адміністрації відсутні видатки на відшкодування витрат на правову допомогу.

Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відзиві відповідач підтверджує той факт, що при нарахуванні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу йому не були нараховані та виплачені грошові кошти в розмірі 4714,91 грн, які позивач отримав в період вимушеного прогулу в Кіцманському районному центрі зайнятості. Відповідач вважає, що ці грошові кошти є компенсацією заробітної плати і тому ці кошти повинні бути враховані до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його трудові права.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.11.2018 року.

Судове засідання призначене на 15.11.2018 року відкладене на 20.12.2018 року, у зв`язку з перебування головуючого судді у відпустці.

Судове засідання призначене на 20.12.2018 року відкладене на 31.01.2019 року, у зв`язку з перебування головуючого судді на лікарняному.

В судове засідання призначене на 31.01.2019 року сторони не з'явились, проте подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на викладене, суд продовжив судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду №824/3229/14-а від 25.03.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області№93-ос від 31.10.2014 року про звільнення позивача з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської РДА, поновити його на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2014 року по дату поновлення на роботі.

Вказаною постановою було встановлено, що ОСОБА_1 01.08.2003 року прийняв присягу державного службовця та був призначений на посаду заступника начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської райдержадміністрації, начальника районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

10.04.2012 року позивач призначений на посаду начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

09.04.2014 року позивач звільнений зі займаної посади за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України на підставі розпорядження №39-ос від 09.04.2014 року Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2014 року, за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано розпорядження №39-ос від 09.04.2014 року Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області. Позивача поновлено на роботі та стягнено заробіток за час вимушеного прогулу.

Розпорядженням 11.08.2014 року №73-ОС поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Розпорядженням від 20.08.2014 року №248 "Про внесення змін у структуру районної державної адміністрації" ліквідовано з 31.10.2014 року відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, з граничною чисельністю 4 одиниці, та утворено з 01.11.2014 року відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації з граничною чисельністю 5 одиниць.

Розпорядженням від 31.10.2014 року №93-ос звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду №824/3229/14-а від 18.06.2015 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31.10.2014 року №93-ос "Про звільнення ОСОБА_1.". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01.11.2014 року. Зобов'язано Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року включно (а.с. 9-11).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду №824/680/17-а від 10.01.2018 року визнано протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо ненарахування та виплати позивачу заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу та зобов'язано Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,05 грн, а також зобов'язано відповідача виплатити йому компенсацію утрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 3640,66 грн, а всього стягнути з відповідача 5591,71 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду №824/680/17-а від 19.04.2018 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року скасовано. Ухвалено нову постанов, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо ненарахування та виплати йому заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу. Зобов'язано Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,45 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 12-15).

Відповідно до Довідки про суми нарахованих коштів за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року ОСОБА_1, за період серпень-вересень 2014 року середньоденна заробітна плата становила 129,60 грн, середньомісячна заробітна плата - 2721,60 грн. За період листопад 2014 року - червень 2015 року нараховано з урахуванням надбавки за високі досягнення - 20956,32 грн, нараховано без врахування надбавки за високі досягнення - 14335,64 грн (а.с. 16).

25.09.2018 року позивач звернувся до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області із запитом про надання інформації:

- про суму нарахованих коштів (помісячно) за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року у зв'язку з незаконним звільненням відповідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі №824/3229/14-а;

про суму виплачених коштів за час вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року відповідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі № 824/3229/14-а (помісячно);

- про підставу та надання згоди ОСОБА_1 про утримання коштів в розмірі 4714,91 грн із нарахованих коштів за час вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року у зв'язку з незаконним звільненням відповідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі № 824/3229/14-а (а.с. 17).

На запит про отримання публічної інформації від 25.09.2018 року №3ПІ/А-25, Листом від 04.10.2018 року №5ПУ/А-25 позивачу надано довідку про суму нарахованих коштів за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року. Повідомлено, що належні до зарахування суми за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року перераховано на картковий рахунок у Приватбанку. Помісячну розбивку відповідач надати не може, оскільки суми, які відправляються на карткові рахунки не розкладаються помісячно, а йдуть загальними сумами (за вирахуванням належних податків і зборів). Позивачу роз'яснення, що підставою для перерахування коштів у сумі 4714,91 грн на рахунок Кіцманського районного центру зайнятості із асигнувань Кіцманської райдержадміністрації, призначених на оплату праці працівників, є частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартість, наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, лист-вимога Кіцманського районного центру зайнятості (а.с. 18).

Вважаючи протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо відрахування із зарплати заробітної плати суми допомоги по безробіттю в розмірі 4714,91 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області недонараховану заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4714,91 грн.

Також в судовому засіданні досліджено докази надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, а саме: Опис робіт (наданих послуг) адвокатом згідно умов договору про надання правової допомоги, розрахунок витрат на правничу допомогу від 20.09.2018 року, прибутковий касовий ордер №124/2-27 від 09.10.2018 року, відповідно до яких здійснено розрахунок на надані витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 та складають - 2202,50 грн (а.с. 19-21).

В противагу цьому, відповідачем надано суду Розрахунок до кошторису видатків на 2018 рік за КПКВК 7941010 "Здійснення виконавчої влади у Чернівецькій області" (Кіцманська районна державна адміністрація), в якому не передбачено видатків на 2018 рік на відшкодування витрат на правову допомогу (а.с. 27-28).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

За приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто законодавець встановив чітке правило, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду №824/3229/14-а від 18.06.2015 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31.10.2014 року №93-ос "Про звільнення ОСОБА_1.". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01.11.2014 року. Зобов'язано Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року включно.

Встановлено, що на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року №824/3229/14-а відповідачем нараховано та виплавлено позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2014 року по 18.06.2015 року у сумі 6620,68 грн, з яких відраховано отриману позивачем суму допомоги по безробіттю у розмірі 4714,91 грн. Вказані обставини також підтверджуються відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Отже, трудовим законодавством визначений вичерпний перелік підстав відрахувань із заробітної плати працівника.

Тому відрахування з належних позивачу сум виплат під час звільнення суми допомоги по безробіттю в розмірі 4714,91 грн є протиправним.

Крім того, згідно п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Тобто, законом визначено, що сума виплаченого забезпечення безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, стягується з роботодавця, а не працівника.

Таким чином, порушення статті 127 КЗпП України в частині проведення відрахувань з заробітної плати працівників можливе виключно з підстав передбачених законодавством України. У зв`язку з відсутністю таких підстав, у відповідача були відсутні повноваження на відрахування з отриманого позивачем середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу допомогу по безробіттю у розмірі 4714,91 грн.

Крім того, суд зазначає, що допомога по безробіттю не є заробітком за час виконання нижче оплачуваної роботи, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу не може бути зменшений на суму виплаченого забезпечення за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Аналогічна позиція щодо не можливості зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої допомоги по безробіттю викладена в постанові Верховного Суду України №334/290/15-ц від 21 вересня 2017 року.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо відрахування із зарплати ОСОБА_1 заробітної плати суми допомоги по безробіттю в розмірі 4714,91 грн та наявність підстав для стягнення з Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області недонараховану заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4714,91 грн, як спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності проведення відрахувань з заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат до яких відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України відносяться судовий збір та витрати, пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із даною категорією справ, суд не вирішує питання про їх стягнення з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 134 визначено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (Рішення, Конституційний Суд, від 30.09.2009, № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини третьої та четвертої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

З наведених норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що повноваження адвоката на надання правової допомоги мають бути підтверджені в установленому законом порядку.

Як видно із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу адвоката позивачем до позову надано копії опису робіт (наданих послуг) адвокатом Дронь А.В. згідно умов договору про надання правової допомоги, розрахунку витрат на правничу допомогу від 20.09.2018 року, прибуткового касового ордеру №124/2-27 від 09.10.2018 року на суму 2202,50 грн (а.с. 19-21).

Згідно копій розрахунку витрат на правничу допомогу від 20.09.2018 року та опису робіт (наданих послуг) адвокатом Дронь А.В., згідно умов договору про надання правової допомоги, адвокатом Дронь А.В. розраховано ОСОБА_1 наступні послуги: виготовлення заяви від імені ОСОБА_1 на адресу Кіцманської РДА про підстави для відрахування розміру допомоги по безробіттю (0,5год. *881,00 грн) 440,50 грн; виготовлення адміністративного позову (2 год *881,00 грн) 1762,00 грн. Загальна сума 2205,50 грн. (а.с. 19-20).

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №124/2-27 від 09.10.2018 року за надані послуги позивачем сплачено адвокату 2202,50 грн. (а.с. 21).

Разом з тим, позивачем не надано суду визначені ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" докази, що б підтверджували надання правової допомоги між ним та адвокатом Дронь А.В., зокрема, договору про надання правової допомоги та акти виконаних робіт.

Вказані обставини не дають суду можливості встановити факт надання правової допомоги позивачу адвокатом Дронь А.В. відповідно до договору про надання правової допомоги та відповідно документального підтвердження витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062110, вул. Незалежності, 83, м. Кіцмань, Чернівецька область, 59300) про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо відрахування із зарплати ОСОБА_1 заробітної плати суми допомоги по безробіттю в розмірі 4714,91 грн.

3. Стягнути з Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 недонараховану заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4714,91 грн.

4. В іншій частині позову, щодо відшкодування витрат на правову допомогу, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Відповідач - Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062110, вул. Незалежності, 83, м. Кіцмань, Чернівецька область, 59300).

Суддя В.О. Григораш