Рішення № 80124038, 21.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року Чернігів Справа № 620/256/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Лазаренко В.Г.,

представника відповідача Мітасової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування пункт 6 рішення Чернігівської міської ради №36/VII-34 від 29 листопада 2018 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов'язання Чернігівську міську раду на пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та винести з даного питання вмотивоване рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено пунктом 6 рішенням Чернігівської міської ради від 29.11.2018 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Позивач просив розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що на даний час є чинним рішення Чернігівської міської ради від 28 листопада 2014 року «Про надання дозволу а розроблення проекту Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» (45 сесія 6 скликання). Рішення передбачає заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Тобто, дана заборона поширюється на землі запасу комунальної власності на всій території міста Чернігова, а не лише на території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця».

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

22 січня 2016 року позивач повторно звернувся із заявою до міського голови м. Чернігова з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель.

Рішенням Чернігівської міської ради від 29 листопада 2018 року (36 сесія

7 скликання) пунктом 6 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Оскаржуване позивачем рішення Чернігівської міської ради про відмову у задоволенні його заяви мотивовано наявністю мораторію, прийнятого на підставі рішення міської ради від 28.11.2014 "Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів "Лісковиця".

Рішенням Чернігівської міської ради сорок п'ятої сесії шостого скликання від 28.11.2014 "Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів "Лісковиця" з метою забезпечення першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва учасникам бойових дій та сім'ям загиблих учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції управлінню архітектури та містобудування Чернігівської міської ради надано дозвіл на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів "Лісковиця".

Пунктом 3 даного рішення до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів "Лісковиця" введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України та ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Згідно частини 3 статті 123 Земельного Кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

Такі ж підстави для відмови у наданні дозволу передбачені і ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у разі звернення особи із заявою в порядку ст. 118 Земельного кодексу України до міської ради про виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту земельної документації, заява має бути розглянута міською радою виключно на пленарному засіданні та, за результатами розгляду заяви, має бути прийнято відповідне рішення. При цьому, рішення про відмову у задоволенні клопотання згідно наданими громадянами документами повинно бути мотивоване, із зазначенням підстав для такої відмови.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач із заявами про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) звертався неодноразово, з грудня 2012 року, тобто до прийняття Чернігівською міською радою рішення про введення мораторію, і заяви не були належним чином розглянуті відповідачем, у зв'язку з чим позивач змушений був звертатися за захистом свого порушеного права до суду, а крім того, зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні підстави для чергової відмови позивачу у задоволенні його заяви не передбачені ст. 118, 123 Земельного Кодексу України, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Чернігівської міської ради №36/VII-34 від 29 листопада 2018 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язати Чернігівську міську раду на пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та винести з даного питання вмотивоване рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Заяць