Ухвала суду № 80123853, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 лютого 2019 року м. Київ№ 826/23376/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агролен" доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївнипровизнання протиправними дій та скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролен" звернулося з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про:

- визнання дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо визнання нікчемними Договорів про внесення змін до Кредитного договору №258-2012 від 02.07.2012 року, а саме: договору про внесення змін від 17.02.2014 року; договору про внесення змін від 27.02.2014 року; договору про внесення змін від 17.03.2014 року; договору про внесення змін від 30.04.2014 року; договору про внесення змін від 15.05.2014 року; договору про внесення змін від 16.06.2014 року; договору про внесення змін від 15.07.2014 року; договору про внесення змін від 12.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.09.2014 року; договору про внесення змін від 15.10.2014 року; договору про внесення змін від 31.10.2014 року, укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське», протиправними;

- визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 про нікчемність правочину (договору), а саме: договору про внесення змін від 17.02.2014 року; договору про внесення змін від 27.02.2014 року; договору про внесення змін від 17.03.2014 року; договору про внесення змін від 30.04.2014 року; договору про внесення змін від 15.05.2014 року; договору про внесення змін від 16.06.2014 року; договору про внесення змін від 15.07.2014 року; договору про внесення змін від 12.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.09.2014 року; договору про внесення змін від 15.10.2014 року; договору про внесення змін від 31.10.2014 року, укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/23376/15, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.02.2016 року зупинено провадження в адміністративній справі № 826/23376/15 до винесення Конституційним Судом України рішення за наслідками розгляду подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст. ст. 21, 22, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Повістками про виклик представників сторін викликано в судове засідання на 23.01.2019 року з метою з'ясування питання щодо можливості поновлення провадження в адміністративній справі № 826/23376/15.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі № 826/23376/15, а розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як було встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролен» звернулося з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївна про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо визнання нікчемними Договорів про внесення змін до Кредитного договору №258-2012 від 02.07.2012 року.

У той же час, матеріали даної справи місять докази того, що до вчинення оскаржуваних дій та прийняття відповідачем рішення, між ПСП «Чернишевське», як позичальником та ПАТ «ВіЕйБі Банк», як Банком укладено Кредитний договір № 258-2012 від 02.07.2012 року (далі - Кредитний договір).

В подальшому, між ПСП «Чернишевське» та Банком укладено Договори про внесення змін до Кредитного договору від 17.02.2014 року; від 27.02.2014 року; 17.03.2014 року; від 30.04.2014 року; від 15.05.2014 року; від 16.06.2014 року; від 15.07.2014 року; від 12.08.2014 року; від 15.08.2014 року; від 15.09.2014 року; від 15.10.2014 року; від 31.10.2014 року, відповідно до яких сторони домовилися, зокрема, про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, тощо.

В забезпечення виконання зобов'язань ПСП «Чернишевське» за вказаним вище кредитним договором та внесеними змінами до нього, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролен» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір застави транспортних засобів від 03.09.2012 року № 258-33-2012.

А тому, як зазначає позивач, прийняття відповідачем рішення, викладеного у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 про нікчемність правочину (договору), а саме Договорів про внесення змін до Кредитного договору від 17.02.2014 року, є таким що безпосередньо впливає на його права, як Заставодавця, оскільки оскаржуване рішення має наслідком неправомірне збільшення обсягу фінансової відповідальності ТОВ «Агролен» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» та має негативні наслідки в плані звернення стягнення на предмет застави.

Тобто, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем характеризуються наявністю майнового інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, вказана частина регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Тобто, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У той же, час згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.05.2018 року по справі № 910/17448/16 (провадження № 12-17гс18) «….Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відтак помилковим є застосування статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Водночас структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III), за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Натомість Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом № 2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, із моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. При цьому виходячи із суті позовних вимог відповідачем у цій справі фактично є ПАТ «КБ «Євробанк» (в особі уповноваженої особи Фонду), а не сама уповноважена особа Фонду чи Фонд, як помилково вказав суд апеляційної інстанції….».

Також згідно позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 16.05.2018 року по справі № 910/17448/16 (провадження № 12-17гс18) «…Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас відповідно до частин першої, другої та десятої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абзац 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ «Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів)» Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.

За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу ІІ Порядку № 826).

Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу ІІ Порядку № 826 встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.

Беручи до уваги вказані норми чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду вважає, що розпорядчий документ уповноваженої особи Фонду, передбачений абзацом 1 пункту 8 розділу ІІ Порядку № 826, є не правочином у розумінні цивільного законодавства України, а внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Отже, наказ № 177/1-ОД є внутрішнім документом банку, а тому до нього не можна застосовувати правові наслідки недійсності правочину…».

Як було встановлено вище, позивач оскаржує до адміністративного суду дії та рішення суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни посилаючись при цьому на протиправність такого рішення та не відповідності його вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 року у справі № 803/858/16, серед іншого, зазначила " ... встановлена правова природа такого рішення (повідомлення про нікчемність правочину) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про скасування рішень (повідомлень) про нікчемність укладеного позивачем договору банківського вкладу не може бути розглянуто в судовому порядку (в тому числі в господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю".

Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної вище, розгляд вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 про нікчемність правочину (договору), а саме: договору про внесення змін від 17.02.2014 року; договору про внесення змін від 27.02.2014 року; договору про внесення змін від 17.03.2014 року; договору про внесення змін від 30.04.2014 року; договору про внесення змін від 15.05.2014 року; договору про внесення змін від 16.06.2014 року; договору про внесення змін від 15.07.2014 року; договору про внесення змін від 12.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.09.2014 року; договору про внесення змін від 15.10.2014 року; договору про внесення змін від 31.10.2014 року, укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське», не підлягає розгляду у судах (в тому числі у господарських) та повторне звернення до адміністративного суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У той же час, щодо вимоги про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо визнання нікчемними Договорів про внесення змін до Кредитного договору №258-2012 від 02.07.2012 року, суд звертає увагу, що незаконність, на думку позивача, оскаржуваних дій та рішення пов'язана з необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, з урахуванням того, що вимога позивача про визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 не підлягає розгляду у судах (в тому числі у господарських), а вимога про визнання дій відповідача щодо визнання нікчемними Договорів про внесення змін до Кредитного договору №258-2012 від 02.07.2012 року, є по суті господарсько-правовим спором, та має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 826/23376/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролен" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати учасникам справи.

Роз'яснити учасникам судового розгляду, що спір в частині вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 про нікчемність правочину (договору), а саме: договору про внесення змін від 17.02.2014 року; договору про внесення змін від 27.02.2014 року; договору про внесення змін від 17.03.2014 року; договору про внесення змін від 30.04.2014 року; договору про внесення змін від 15.05.2014 року; договору про внесення змін від 16.06.2014 року; договору про внесення змін від 15.07.2014 року; договору про внесення змін від 12.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.09.2014 року; договору про внесення змін від 15.10.2014 року; договору про внесення змін від 31.10.2014 року, укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське» не підлягає розгляду у судах (в тому числі у господарських) та повторне звернення до адміністративного суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити учасникам судового розгляду, що спір в частині вимоги про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо визнання нікчемними Договорів про внесення змін до Кредитного договору №258-2012 від 02.07.2012 року, а саме: договору про внесення змін від 17.02.2014 року; договору про внесення змін від 27.02.2014 року; договору про внесення змін від 17.03.2014 року; договору про внесення змін від 30.04.2014 року; договору про внесення змін від 15.05.2014 року; договору про внесення змін від 16.06.2014 року; договору про внесення змін від 15.07.2014 року; договору про внесення змін від 12.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.08.2014 року; договору про внесення змін від 15.09.2014 року; договору про внесення змін від 15.10.2014 року; договору про внесення змін від 31.10.2014 року, укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське», повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.М. Погрібніченко